Луценко: Із трибуни Ради, коли мене призначили генпрокурором, я поїхав не в офіс, а у в'язницю. Зайшов у свою камеру, посидів 15–20 хвилин і вирішив, що жодної хвилини життя не витрачу на помсту G

"Коли я вийшов із в'язниці, потім почалася революція, де я відігравав певну, мабуть, помітну роль. Я став депутатом від парламентської більшості. Потім так сталося, що мене призначають генеральним прокурором України. Просто з трибуни Верховної Ради, де відбулося голосування, я поїхав не в офіс, а у в'язницю", – сказав Луценко.

За його словами, він "спокійно зайшов у свою камеру".

"За традицією, не можна закривати за собою двері – можна лише прикрити. Я сказав усім мене залишити. Посидів там 15–20 хвилин, дещо про себе подумав. Чесно кажучи, я вирішив для себе, що жодної хвилини життя не витрачу на помсту. І намагатимуся робити все, щоб люди, на яких немає доказів, не сиділи. Хоча це неможливо в загальному потоці", – описав те, що відбувалося, тепер уже ексгенпрокурор.

Він наголосив, що на той момент було 1,6 млн кримінальних проваджень.

"Зрозуміло, що за всіма ти не встежиш. Але основні справи – я завжди запитував, чи є докази. Плюс ніколи не переслідував тих, хто тішився з мого ув'язнення. За одним винятком – якщо вони не ґвалтували країни. Якщо повертатися до цієї атмосферки... Я вийшов у костюмі з парламенту: костюм, краватка, біла сорочка. Виходжу – і тут у вікнах усі зеки. Народне тріумфування з криками "Наш!". Мені це потім сильно допомагало", – розповів Луценко.

Контекст:

Луценко у 2005–2006-му й 2007–2010 роках був главою МВС, у 2016–2019 роках – генпрокурором України. Луценка затримали 2010 року й обвинуватили в перевищенні повноважень під час узяття на роботу його водія, а також у розтраті бюджетних коштів на святкування Дня міліції та засудили до чотирьох років позбавлення волі. Він просидів у Лук'янівському СІЗО приблизно два роки, а потім ще чотири місяці – у колонії.

Після перемоги Революції гідності вирок Луценку скасували.