Моравецький: Тисячі вбитих на Волині поляків досі не мають могил. Це все ще невирішене питання

Журналісти звернули увагу, що Моравецький, який перебуває на посаді прем'єра Польщі з кінця 2017 року, раніше відмовлявся від візитів до України до залагодження історичних суперечок.

Моравецький наголосив, що у поляків та українців довга спільна історія, сповнена болісних моментів, і в ній "ще багато незагоєних ран". За його словами, цю історію не можна забувати, а добрі відносини можна побудувати лише на історичній правді.

"Тисячі вбитих на Волині поляків досі не мають могил. Це все ще невирішене питання. У Польщі майже кожна сім'я має пов'язаний із цим важкий досвід – і моя теж, тому що моя мама родом зі Станіславова (стара назва Івано-Франківська. – "ГОРДОН"). Ця дискусія не може бути предметом політичних переговорів – правда має перемогти. Проте, незважаючи на важке минуле, попереду на нас чекає спільне майбутнє", – наголосив Моравецький.

Улітку 2017 року, після знесення на території Польщі пам'ятника Українській повстанській армії у Грушовичах, українська сторона відмовила польській у пошуку та ексгумації похованих на території України поляків.

У серпні 2019 року президент України Володимир Зеленський заявив, що готовий розблокувати проведення робіт із пошуку та ексгумації, польська сторона, зі свого боку, має впорядкувати українські місця пам'яті в Польщі.

У вересні 2019 року польський посол Бартош Ціхоцький заявляв, що Україна передала Польщі формальну згоду на відновлення ексгумаційних робіт, повідомляло PolskieRadio. Відповідно до умов, висунутих українською стороною, ексгумацію мають проводити обрані Польщею українські дослідники разом із польськими експертами.

Контекст:

Збройні конфлікти між поляками та українцями розпочалися під час Другої світової війни і тривали до 1947 року. Історики, особливо польські, окремо виділяють 1943 рік та події на Волині, відомі як Волинська різанина, або Волинська трагедія. В інші роки вони відбувалися на Холмщині та в Закерзонні. Точна кількість загиблих у цих конфліктах невідома й досі, але кількість жертв становить десятки тисяч. Більшість загиблих були поляками.

22 липня 2016 року Сейм Польщі визнав Волинську трагедію геноцидом, а також встановив 11 липня Національним днем пам'яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої.

8 вересня Верховна Рада ухвалила заяву, в якій назвала рішення польського Сейму некоректною оцінкою трагічних подій.

1 лютого 2018 року в Польщі ухвалили поправки до закону про Інститут національної пам'яті, які встановили кримінальну відповідальність за заперечення участі українських націоналістів та членів українських організацій, які співпрацювали з німецьким Третім рейхом, у злочинах проти поляків у 1925–1950 роках. Українська влада засудила цей документ.

2019 року президент Польщі Анджей Дуда заявив, що події 1940-х років на Волині були "не війною між Польщею та Україною, а просто етнічною чисткою, просто йшлося про те, щоб поляків із цих територій видалити".

Агентство "Укрінформ" повідомляло, що Київ тоді пропонував Варшаві провести спільні заходи щодо 75-ї річниці трагедії, проте польська сторона відмовилася.

Улітку 2019 року Інститут національної пам'яті Польщі оголосив пошуки свідків "геноциду з боку ОУН-УПА" проти поляків на Волині у роки Другої світової війни. Тодішній директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович заявляв, що польський Інститут нацпам'яті "зберігає дуже односторонній підхід, говорячи лише про злочини проти польського населення і замовчуючи злочини, що мали місце проти українського населення".