Радник глави МЗС Польщі: "Український" фрагмент поправок до закону про Інститут нацпам'яті – юридична, історична, моральна та політична помилка

Поправки до польського закону про Інститут національної пам'яті, які стосуються кримінального покарання за заперечення злочинів українських націоналістів, мали на меті створити напругу в українсько-польських відносинах. Про це в інтерв'ю "Укрінформу" заявив польський політолог, радник міністра закордонних справ Польщі Пшемислав Журавський вел Граєвський.

На заувагу журналіста, що "в Польщі часто звучать думки, що тут не обійшлося без "руки Москви", Граєвський сказав: "Є серйозні побоювання, що це дійсно так". За його словами, це стосується експертів, які розробляли документ, і його змісту.

Радник глави польського МЗС зазначив, що в законі є історичні неточності.

"По-перше, часові рамки діяльності українських націоналістів у 1925–1950 роках, про які йдеться в законі, не мають жодного значення для польсько-українських відносин. У 1925-му і подальших роках нічого не сталося у відносинах між українцями і поляками. Натомість, цей рік є поворотним моментом у підходах до дій радянських спецслужб щодо українців на Заході. Натомість, 1950 рік – це смерть Шухевича (головнокомандувача Української повстанської армії Романа Шухевича.  – "ГОРДОН"), хоча польсько-український конфлікт завершився в 1947 році, і після цього у відносинах між народами не було боротьби", – сказав політолог.

Він наголосив, що часові рамки, вказані в законі, "підкреслюють саме радянські й російські дії, а не польські чи українські".

"Якщо в законі є згадка про українських націоналістів, які були колаборантами Третього рейху, а потім вказуються часові рамки 1925–1950 років, то це знущання над польським законодавцем, оскільки Третій рейх існував у 1933–1945 роках, а в 1925–1933 роках і 1945–1950 роках ніхто не міг із ним колаборувати, адже тоді він не існував. Крім того, у цій поправці ставиться під сумнів правовий порядок у Другій Речі Посполитій (1918–1939 роки), оскільки злочини українських націоналістів, які скоювалися в цей період, не були злочинами геноциду, а тільки злочини геноциду не мають терміну давності. Тому за злочини в період до 1939 року ніхто не може переслідуватися, адже давно минув їх термін давності", – зазначив Граєвський.

Крім того, політолог зазначив, що в законі йдеться лише про злочини українських націоналістів.

"А чому немає згадки про злочини на території Польщі націоналістів і колаборантів інших національностей? У Польщі в цей період діяли військові формування власівців, східні легіони, наприклад азербайджанські, які придушували Варшавське повстання, діяли литовські націоналісти тощо. Тобто варто було б створити список різних національних військових формувань, які колаборували з Третім рейхом і вчинили ці злочини на території Польщі", – сказав він.

За його словами, те, що в законі згадано тільки українців, було "очевидним кроком із політичною мотивацією".

"Його ціль – створити напругу в польсько-українських відносинах, що було зроблено з порушенням польського законодавства. Тому, фрагмент закону, про який ми говоримо, – це юридична, історична, моральна та політична помилка", – зазначив Граєвський.

Водночас він вважає, що закон про захист доброго імені Польщі країні був потрібен.

26 січня польський Сейм проголосував за поправки до закону про Інститут національної пам'яті. Вони передбачають кримінальне покарання за публічні звинувачення на адресу Польщі у злочинах, скоєних під час Голокосту, у пособництві нацистській Німеччині, військових злочинах або злочинах проти людяності. Заборонено використовувати словосполучення "польський табір смерті" під час опису концтаборів, що існували на території окупованої Німеччиною Польщі.

Також закон установлює кримінальну відповідальність за заперечення участі українських націоналістів і членів українських організацій, які співпрацювали з німецьким Третім рейхом, у злочинах проти поляків у 1925–1950 роках.

Будь-якого громадянина країни чи іноземця, який порушує ці норми, буде засуджено до виплати штрафу або тюремного ув'язнення строком до трьох років. Виняток зроблено для художніх творів і наукових дискусій.

У ніч на 1 лютого законопроект схвалив польський Сенат.

У МЗС Ізраїлю заявили, що закон "заперечує історичну правду". Державний департамент США закликав Варшаву переглянути документ. В ОБСЄ вважають, що закон обмежує свободу вираження поглядів.

Верховна Рада України ухвалила заяву, у якій засудила "спроби польської сторони прирівняти дії всіх борців за незалежність України до злочинів двох тоталітарних режимів ХХ століття – нацистського і комуністичного".

6 лютого Дуда підписав документ і передав його в Конституційний суд, щоб той перевірив, чи не обмежує він свободи слова і переконань.