Щаранський: Антисемітизм – це єдина єврейська річ у СРСР. В іншому – повна асиміляція
В інтерв'ю засновнику видання "ГОРДОН" Дмитрові Гордону радянський дисидент, ізраїльський політик Натан Щаранський відповів на запитання, чому він почав боротися із Радянським Союзом.
"Ну, по-перше, у Радянському Союзі мені з дитинства не подобалося те, що немає свободи. Я пам'ятаю, коли розпочав своє життя лояльного радянського громадянина – день, коли помер Сталін. Отже, 5 березня 1953 року. Мені п'ять років. Тато мені... До того ж комунальна квартира, тож треба переконатися, що сусіди не чують. І тато мені пояснює, що це дуже добре, що Сталін помер. Що ми, євреї, були у великій небезпеці. Він мені пояснював процес лікарів. Він каже: "Запам'ятай на все життя, що в момент, коли ми були в небезпеці, сталося диво: Сталін помер. Але не кажи цього нікому. Роби те, що всі роблять". Я йду в дитячий садок. Я плачу разом з усіма дітьми. Ми співаємо пісню про велике сонце всіх народів – Сталіна. І я гадки не маю, хто з дітей плаче так, як я, а хто дійсно плаче", – сказав Щаранський.
За його словами, "це початок життя лояльного радянського громадянина – коли все брехня".
"Ти знаєш, що все брехня, але правда є лише для сім'ї, для близьких друзів. По-перше, цього я не любив. А по-друге, я єврей лише тому, що є антисеміти. Антисемітизм – це єдина єврейська річ. В іншому – повна асиміляція", – вважає Щаранський.
Він розповів, чого йому бракувало у Радянському Союзі.
"Це національність. Жодного позитивного змісту у слові "єврей" немає. Є п'ята графа. Через те, що ти єврей... Це як хвороба, як рак у тебе... Треба навчитися з ним жити. У тебе немає identity, немає свободи. Насправді ти тікаєш у штучні світи. Наприклад, я втік у шахи. Там я міг вільно думати", – пояснив Щаранський.
Контекст:
Щаранський народився 1948 року в Україні, у Донецьку (тоді мав назву Сталіно). Закінчив Московський фізико-технічний інститут (спеціальність – "прикладна математика"). Після здобуття вищої освіти працював у Всеросійському науково-дослідному інституті з перероблення нафти (ВНДІ).
1973 року подав документи на виїзд до Ізраїлю, але дістав відмову. Тоді ж його звільнили із ВНДІ. До середини 1970-х став активним учасником еміграційного руху євреїв-відмовників і одним з ініціаторів створення Гельсінської групи в Москві. Був помічником академіка Андрія Сахарова. Брав активну участь у єврейському русі в СРСР, демонстраціях і голодуваннях протесту.
У 1977 році його заарештували за обвинуваченням у зраді Батьківщини й антирадянській агітації. Як стверджувало обвинувачення, Щаранський діяв за завданням іноземних розвідувальних служб. У 1978 році його засудили до 13 років позбавлення волі. В ув'язненні неодноразово потрапляв у штрафний ізолятор, оголошував голодування, десятки разів його примусово годували. 1986 року його звільнили в межах обміну, після чого він емігрував до Ізраїлю.
У 1995 році заснував і очолив партію "Ісраель ба-Алія", яка захищає інтереси репатріантів з колишнього СРСР.
Щаранський був депутатом ізраїльського парламенту. Обіймав посади міністра промисловості й торгівлі (1996–1999), глави МВС (1999–2000), міністра будівництва (2001–2003), міністра у справах Єрусалиму (2003–2005). У 2009–2018 роках був главою виконавчого комітету Єврейського агентства.
2006 року тодішній президент США Джордж Буш нагородив Щаранського президентською медаллю Свободи, яка є найвищою цивільною нагородою Америки.