"Найбільше шкода дітей. Тому одна мрія – щоб війна скінчилася". Історії Валентини Куніної та Асіє Алімової
Фонд Ріната Ахметова шостий рік допомагає мирним жителям Донбасу вижити й дає людям надію та можливість бути почутими. Для цього було створено документальний проєкт зі збирання історій про долі, які конфлікт назавжди розділив на до і після. Для сім'ї Куніних із Маріуполя переломним став січневий день 2015 року, для Асіє Алімової – ранок у серпні 2014-го.
Фонд Ріната Ахметова вже зібрав тисячі історій, але насправді доль, на які вплинув конфлікт, – мільйони, говорить членкиня Наглядової ради Фонду Наталія Ємченко.
"Тільки за даними ООН, кількість постраждалих на сході України перевищує п'ять мільйонів осіб. За цією жахливою цифрою – долі обпалених війною. Розказана історія – це пам'ять, це свобода, вона дає сили йти далі. Це підтверджує і світова практика, і досвід націй, які пережили трагедії. Фонд більше ніж п'ять років допомагає Мирним вижити. А найголовніше – дає надію і можливість бути почутими", – розповіла вона про проєкт.
Ознайомитися з усіма долями можна буде за посиланням https://akhmetovfoundation.org/.
Одна з героїнь проєкту – Валентина Куніна з Маріуполя. Водночас у її життя прийшли біль втрати і скорбота.
"Жили добре, – згадує жінка. – Син одружився з дівчиною Мариною. Незабаром на світ з'явилася внучка Аня".
Усе зруйнував страшний для сім'ї Куніних січневий день 2015 року.
"Я була на роботі, коли почався обстріл міста. Було щось немислиме, і пам'ятаю тільки, як намагалася сховатися. Потім побігла додому. Побачила, що в нашу квартиру прилетіла міна. Осколками вбила невістку. Вона лежала у крові на підлозі. Поруч лежала її донька Аня, моя внучка, з осколком у голові. Її рятували в реанімації. Але вона досі ховається під час гучних звуків у комору і часто плаче за мамою", – каже Валентина Куніна.
Валентина замінила дівчинці вбиту маму. Тепер тільки турбота про внучку допомагає зберігати віру в завтрашній день.
"Мрію побачити, як Аня виросте", – зізнається Валентина Куніна.
Поділилася своїми спогадами й Асіє Алімова з Гранітного в Донецькій області. Для неї війна розпочалася серпневого ранку 2014 року.
"Село в нас було особливе, багате. І люди гарні. Але розпочалася війна і прийшла розруха. Пам'ятаю, чотири години було. Раптом гомін почався – навіть не знаю, що це було. Але страшно. Прямим влучанням снаряда вбило дівчинку, якій було лише чотири чи п'ять років", – каже жінка.
У 2015 році Асіє ледь не загинула. Тоді поруч із її будинком упав снаряд. Але непокоїться жінка не через себе, а через усіх дітей, які бачать війну на власні очі: "Найбільше шкода дітей. Тому одна мрія – щоб війна скінчилася, дітям можна було б ходити до школи і спати спокійно".
Стати учасником документального проєкту Фонду Ріната Ахметова може кожен, на чиє життя вплинув конфлікт на Донбасі. Для цього поділіться своєю історією – розкажіть її за телефоном 0 800 509 001 (дзвінки безкоштовні) або опублікуйте у вигляді тексту чи відеоролика на особистій сторінці у Facebook із хештегом:
- #ФондРинатаАхметова
- #ИсторииМирных
- #ФондРінатаАхметова
- #ІсторіїМирних
Також свою відеоісторію можна надіслати на Viber +380632354734 або електронну пошту: stories@fdu.org.ua
Фонд Ріната Ахметова збиратиме ці історії до 15 серпня. А у вересні розповість і покаже їх в Україні та за її межами.