"Таке відчуття, що ти зараз помреш, і все. Добре, що в шапці був і осколок у ній застряг". Історії Артема Сотника і Влада Щербака із Краматорська
Фонд Ріната Ахметова допомагає дітям Донбасу, які дістали важкі поранення. Проєкт "Реабілітація поранених дітей" стартував 10 березня 2016 року, за цей час проведено понад 100 курсів реабілітації. Новий випуск спецпроєкту "Донбас і Мирні" – про двох підлітків із Краматорська, які потрапили під масований обстріл 10 лютого 2015 року. Їхні історії мають показати світові страждання дітей у самому центрі Європи у ХХІ столітті. Розповідаючи про те, що їм довелося пережити, вони дають можливість усім дорослим зрозуміти той жах, який розділив їхнє життя на "до" і "після".
Історія Артема
Підліткова куртка стала сімейною реліквією. Товста підкладка пом'якшила силу удару осколка. Того дня, 10 лютого 2015 року, школу закрили на карантин, і хлопець гуляв із друзями на вулиці.
"Щойно ми зустрілися, прогримів вибух. Ми подумали, що далеко від нас і нічого такого не буде – продовжили гуляти", – згадує хлопець.
Коли зрозуміли, що небезпека зовсім близько, було вже пізно.
Скрізь дим був, люди кудись тікали. Ми забігли в будинок і, коли я біг, відчув, що мені в плече наче камінь влучив
Унаслідок обстрілу загинуло 17 осіб. Ще 64 було поранено. Артему осколок пробив плече.
"Ми відразу не зрозуміли в чому річ, а потім дивимося – кров у нього там, на руці, сильно йде, – каже дідусь Артема Григорій Сотник. – Це йому пощастило, що так сталося, а якби в голову влучило або ще щось".
Він першим прийшов на допомогу. Заспокоював, казав, що все буде добре.
Хлопця відразу завезли в лікарню й надали необхідну допомогу. Але забути те, що трапилося, він довго не міг. Знадобився спеціальний курс реабілітації.
Артем пройшов курс лікування в санаторії. Процедури і свіже повітря допомогли повернутися до нормального життя.
"Рінат Ахметов подарував путівки мені і моєму дідусеві. Це дуже гарний вчинок, як я вважаю. Не кожен буде так людям допомагати, як він", – говорить хлопчик.
Історія Влада
Владик Щербак із Краматорська той день теж не забуде ніколи. Йому було всього 13 років, коли в дім прийшла війна і на Краматорськ упали десятки боєприпасів. Один снаряд розірвався буквально за кілька метрів від нього, осколок пробив праву ногу наскрізь.
Хлопчик ледве добіг до укриття. У цей час його мама Тетяна не знаходила собі місця через хвилювання.
"У мене руки тремтять, ноги тремтять – його вдома немає. Куди бігти шукати? Потім зв'язок перервався, я ж постійно набирала, і мені в трубку кажуть: "Вашого сина поранено", – згадує жінка.
У лікарні Владу діагностували наскрізне осколкове поранення стегна з пошкодженням великої підшкірної вени. Щоб поставити його на ноги, потрібні численні операції. Але необхідних коштів у сім'ї не було. Допомогу надав Фонд Ріната Ахметова.
"Усі медикаменти, які потрібні були дитині, Фонд Ріната Ахметова нам надав, – дякує Тетяна Щербак. – Місяць Влад провів у лікарні, за цей час йому зробили п'ять операцій на нозі".
Влад також став учасником проєкту "Реабілітація поранених дітей", пройшовши курс фізичного відновлення.
Історії Влада й Артема стали частиною фотокниги "Донбас і Мирні", виданої Фондом Ріната Ахметова. Її герої – тяжко поранені діти, які бачили на власні очі вибухи снарядів і загибель близьких людей, літні люди, які втратили рідних і залишилися жити у напівзруйнованих будинках, школярі та вчителі, які проводять заняття в умовах бойових дій. Усі ці люди всупереч обставинам зберегли силу духу і будують плани на майбутнє.
Снаряди рвуться поруч. Владислав Щербак та Артем Сотник. Краматорськ.
– Людина взагалі беззахисна. І щоб її не стало, потрібна лише одна секунда. – Влад дивиться по-дорослому пронизливо і згадує той день у Краматорську Донецької області в лютому 2015.
– У нашій школі оголошують карантин. І ми з другом Артемом ідемо гуляти в центр міста. Раптом чуємо якісь звуки, вони наближаються і стають гучнішими. Відразу не розуміємо, що починається обстріл. Чуємо вибухи зовсім поруч. Шоковані біжимо. Тільки в Артема вдома раптом відчуваємо, що обох поранено. Болять руки й ноги. Джинси всі у крові...
– Таке відчуття, що ти зараз помреш, і все. От мені влучило в голову й ногу. Добре, що в шапці був і осколок у ній застряг, – ділиться своїми переживаннями Влад.
Вони пам'ятають паніку навколо, дитячий плач, виття сирен. "Швидкої" не викликати. Лікарні переповнені. І загиблі Мирні. Просто на дорогах. Вони не можуть забути це.
Хлопці довго лікуються. Із Владом працює психолог із Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, а Артем перемагає ще й пухлину, яка утворилася після травми.
...Хлопці, які раптово подорослішали, тепер частіше стримують емоції. Ось тільки в їхніх снах іноді повертається той жахливий день.
Уривок із книги "Донбас і Мирні"