Екснардеп, командир спецпідрозділу "Стугна" Лінько: Перший бій прийняв у Гостомелі. Задача була зробити засідку на наступальну колону. Перші новенькі російські БМД – усіх було розбито G

Він зазначив, що за два дні до вторгнення в територіальній обороні Кіровоградської області "був комбриг і ще з десяток офіцерів", про розгортання ТрО ще не йшлося, ніхто не був готовий до початку повномасштабної війни.

24 лютого Лінько вирішив брати в руки зброю й іти воювати.

"Я для себе прийняв рішення, що я починаю дзвонити хлопцям, із якими ми воювали у 2014 році, ми починаємо збиратися й отримувати зброю там, де можна. І це було в Києві... Ми вже 25 лютого з бійцями спецпризначення інших підрозділів отримали зброю і були готові на висунення в Гостомель. У Гостомелі був наш перший бій на початку березня", – сказав Лінько.

Він зазначив, що бійці тоді вирушили через уже зруйнований міст через річку Ірпінь, через Бучу, пройшли в центр Гостомеля. Це були підрозділи, зокрема, ССО і ГУР.

"Задача була зробити засідку на наступальну колону, яка йшла через Гостомель. Вони вже були в аеропорту, підтягували свої колони до Києва і мали через Гостомель пройти колоною. І це були перші штурмові колони російських десантників. Ми в перший день готувалися разом із місцевим населенням, почали рити прямо в центрі міста окопи, імпровізовані блокпости, тримати оборону поруч у скляному заводі. Бої ці тривали десь до трьох днів. Нам удалося зупинити їх. Російські війська, мабуть, собі уявляли, що вони пройдуть колоною до Хрещатика – і там їх буде ОПЗЖ зустрічати з прапорами і з хлібом-сіллю. Але цього не трапилося. Перші російські БМД новенькі – усіх було розбито. Один з десантників потрапив у полон, потім я дивився вже його інтерв'ю, бо в нас тоді не було можливості спілкуватися з полоненими... І він розказував, як відбувався цей наступ. Дійсно, було дуже багато хаосу. Ми скористалися цим хаосом і змогли їх розбити", – розповів військовий.

Після цього, зазначив Лінько, окупанти поступово нарощували сили, й українським військовим довелося відступати. Росіяни пробилися в Гостомель, а епіцентр бойових дій перемістився в Мощун.

"72-га бригада тримала там позиції героїчно, багато бійців-добровольців, які просто тоді ще ніяк не були оформлені, як і я. У Мощуні стало зрозуміло, що масштаб цієї війни абсолютно інший, ніж у 2014 році. Рівень артобстрілів, використання літаків, чого не було раніше, величезна кількість безпілотних літальних апаратів, які не дозволяють знаходитися вільно на території. У 2014 році ми могли поставити базу де завгодно в тилу, де не діставала артилерія, і не боятися ракет, авіації. Це була зовсім інша війна. А тут стало зрозуміло, що війна надовго, вона дуже серйозна і що таких масштабів ми не бачили", – підсумував Лінько.

Контекст:

Лінько народився 1987 року у Кропивницькому. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Був громадським активістом, брав участь у Революції гідності. Певний час співпрацював із партією "Братство". 2014 року його обрали народним депутатом від Радикальної партії, 2020 року став депутатом Кіровоградської обласної ради (очолював список Радикальної партії на виборах).

2014 року брав участь в антитерористичній операції на Донбасі, воював у добровольчих батальйонах "Азов", "Шахтарськ", "Свята Марія".

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну вступив до Збройних сил України, командує підрозділом особливого призначення "Стугна".