"Я сам відвіз у морг усю свою сім'ю". Поліцейський поділився історією з Музеєм "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова

Трагедія сталася 26 лютого вдень. Іван був на роботі за 3 км від будинку, коли почув потужний вибух, це був перший авіаудар по Бородянці. Він почав телефонувати мамі, дружині, батькові, братові та бабусі, але всі були поза зоною досяжності. Довго набирав сусідів, один із яких нарешті відповів, що в будинок Івана прилетіло.

Чоловік вирушив додому, де все було повністю зруйновано, частково вціліли лише льох під будинком та майстерня батька. Іван сподівався, що знайде там когось живим.

"Я відразу побачив матір: вона лежала на холодильнику, у крові, без ознак життя. За 200 метрів від будинку лежав мертвий брат без ніг. Через деякий час знайшли тіло бабусі. А посеред руїн – моя дитина, ще жива", – згадує Іван.

Однорічна дочка лежала на тому, що до вибуху було м'якими меблями, і ще дихала. Кум, який розбирав завали разом з Іваном, одразу повіз її до лікарні, але того самого дня дівчинка померла. Тіло дружини Іван знайшов під деревом біля будинку. Батька знайшов під іншим деревом. Увечері Іван сам відвіз усю свою сім'ю до моргу.

"У мене все було добре. Кожного вечора, коли приходив із роботи, дитина і дружина зустрічали, – згадує Іван. – Я не знаю, як після такого жити".

Поліцейський каже, що тепер повністю поринув у роботу заради допомоги іншим.

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова – це найбільший у світі архів історій мирних жителів України, які постраждали від війни. Архів музею вже нараховує понад 35 тис. історій.

Розповісти свою історію можна так: написати її на своїй Facebook-сторінці із хештегами #Голоси_Мирних, #розкажіть_свою_історію та запросити друзів і рідних приєднатися; відвідати портал музею і натиснути "Розповісти історію"; зателефонувати на безплатну гарячу лінію 0-800-509-00.

Контекст:

Російські окупанти зайшли на територію Київської області у перші дні вторгнення, вони намагалися захопити Київ, але зазнали поразки.