"Комбриг із групою людей просто зник". Морпіх Волинський розповів деякі подробиці оборони Маріуполя

Баранюка в полоні показували російські пропагандисти
Скріншот: Z_O_V / YouTube

2022 року під час оборони Маріуполя на той час командир 36-ї бригади морської піхоти України Володимир Баранюк не виконав вказівки командування прориватися на завод "Азовсталь", а потім зник разом із групою військових. Про це в опублікованому 26 січня інтерв'ю "Українській правді" повідомив захисник Маріуполя, морпіх Сергій Волинський (позивний Волина).

"Морська піхота не відразу опинилася на заводі імені Ілліча [в Маріуполі]. Ми до останніх можливих епізодів тримали першу лінію, яка була підготовлена в інженерному порядку. На 1 березня від командира бригади був наказ про переміщення ближче до заводу імені Ілліча і розгортання там бойових позицій і переднього краю. І насправді на заводі морпіхи опинилися тільки внаслідок того, що переважаючі сили їх відкидали з тих позицій, які вони займали", – сказав він.

Морпіх підкреслив, що бої з російськими окупантами підрозділ вів "за кожен клаптик землі, просто зубами трималися морпіхи, надлюдськими зусиллями".

"У березні, коли ми зрозуміли, що ми в повному оточенні, я організовував зв'язок Баранюку з главкомом [ЗСУ Валерієм Залужним]. Потім на якомусь етапі стало зрозуміло, що всі варіанти, які в нас є, всі погані", – згадав Волинський.

За його словами, тоді було два варіанти розвитку подій: або прориватися в напрямку Запоріжжя, або йти на "Азовсталь".

"Від Валерія Федоровича ми отримали вказівку йти на "Азовсталь". Але Баранюк із цим був різко не згоден. Він не бачив у цьому сенсу і, можливо, навіть не вбачав такої можливості. Тому що "Азовсталь" знаходиться у глибині міста, яке оточене. До Запоріжжя далеко, але це, на його думку, мало якісь шанси", – пояснив Волинський.

Він розповів, що Баранюк обрав варіант іти в бік Запоріжжя, але дві спроби провалилися.

"Перший раз, коли зник Баранюк з управлінням, а потім, коли наступники діяли тим самим маршрутом. Унаслідок цього загинуло дуже багато людей", – повідомив морпіх, який після зникнення Баранюка став в.о. командира 36-ї бригади.

Волинський наголосив, що рішення йти на "Азовсталь" (це вдалося зробити вже у квітні, коли українські військові проривалися під виглядом росіян) з'явилося, коли Баранюка вже з ними не було.

"Неодноразово були прийняті рішення виходити з оточення. Але вони не реалізовувалися жодного разу. І на якийсь із таких разів комбриг із якоюсь групою людей просто зник. Нам стало відомо, що він потрапив у полон, уже набагато пізніше. Спочатку виходили відеоролики з його підбитим БТР і наліпкою на його особистій зброї, що нібито як він загинув", – сказав він із посиланням на російських пропагандистів.

Журналістка запитала, скільки людей потрапило в полон разом із Баранюком.

"Я не хочу говорити неправду, точні цифри ніхто не знає. Ми можемо сказати, що в нас була бригада, яка, безумовно, несла санітарні й бойові втрати, але я думаю, що 70% бригади залишалися живими. Зі мною на "Азовсталь" вийшло 200 людей морпіхів і десь 40 людей з інших підрозділів", – відповів Волинський.

Він підкреслив, що, наскільки йому відомо, зараз Баранюк перебуває в дуже тяжкому стані в тимчасово окупованому Донецьку, де готують "суд" зі звинуваченням тепер уже колишнього комбрига в "геноциді населення Маріуполя".

Контекст:

36-та бригада морської піхоти ЗСУ – один із підрозділів, який було залучено до оборони Маріуполя. Баранюк, який командував бригадою, 18 березня 2022 року "за мужність, ефективні дії щодо відбиття атак ворога й захист" Маріуполя здобув звання Героя України.

Колишній начальник штабу полку Нацгвардії "Азов" Богдан Кротевич, який теж захищав Маріуполь і повернувся з російського полону разом із Волинським, розповідав в інтерв'ю засновнику видання "ГОРДОН" Дмитрові Гордону, що саме Волинський краще може відповісти на запитання, чи завербували росіяни Баранюка.

"Особисто мені він [Волинський] казав, що Баранюк часто хвалився тим, що має друга – командира дивізії чи бригади РФ. Часто казав, що в нього зарплата більша тощо. І коли йому офіцери – його особовий склад уже – почали робити зауваження, тобто "до чого ви ведете?" – він такий: "Та, ні, ні до чого". Можливо, так він хотів переконати деяких інших людей. Я не можу сказати повністю, що він завербований тощо. Але як він вижив під час прориву – для мене це таємниця. Бо коли був прорив, туди летіло все. Це штабна колона: їх там три-чотири машини максимум – туди летіло все: авіація, артилерія тощо. Там вижити було неможливо. Але він вижив", – додав Кротевич.