Ейдман: Фашистський проект Путіна увібрав ідеологію російських реакціонерів початку ХХ століття, перемішану зі сталінізмом

Влада РФ боїться розвитку нового демократичного руху в країні, тому різко посилила антиреволюційну телевізійну пропаганду, вважає російський політолог і соціолог Ігор Ейдман.

Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.

"Державна пропаганда відсвяткувала сторіччя більшовицького перевороту демонстрацією на федеральних ТБ-каналах "історичних" фільмів і серіалів. У них революціонерів (не тільки більшовиків) виведено в кращому разі цинічними маніпуляторами та іноземними агентами, а в гіршому – втіленням інфернального зла", – зазначив він.

На думку політолога, ця акція вписується в нову державну ідеологію РФ, що вихваляє самодержців від царя Івана Грозного до президента Володимира Путіна і "проклинає будь-які революції і заколоти", яку підтримує багато ліберальних критиків путінського режиму.

"Однак історія революції набагато складніша. У 1917–1921 роках у лютій сутичці зійшлися прибічники різних проектів розвитку країни: комуністичного, ліберального, демократичного, протофашистського. Минуло сто років, але їхньої суперечки досі не закінчено", – наголосив він.

На думку Ейдмана, комуністичний проект у Росії був "релігійним ученням", що припускав будівництво царства божого на землі, а лідери більшовиків були релігійними фанатиками, переконаними у своїй місії звільнення людства.

"Не зумівши під час військового комунізму втілити в життя свої ідеали, вони відійшли на запасний шлях НЕПу. А потім Йосип Сталін відновив російську імперію у вигляді східної деспотії, яка не мала жодного стосунку до комуністичної утопії, окрім тріскучої ідеологічної риторики", – пояснив він.

Демократичний проект есерів і поміркованих соціалістів був близький європейській соціал-демократії, однак робив акцент на інтереси селян у переважно аграрній царській Росії, продовжив політолог. Він зазначив, що саме цей проект підтримало більшість росіян на виборах до Установчих зборів.

"Елітарний ліберальний проект підтримували "цензовий елемент", тобто буржуазія, значна частина статусної інтелігенції. Він допускав радикальну політичну лібералізацію за досить обмежених соціальних реформ", – продовжив соціолог.

А вже під час Громадянської війни в білому русі сформувався "протофашистський проект", рушійною силою якого були офіцерство, землевласники і колишня царська бюрократія.

"Громадянська війна після колчаковського омського перевороту 18 листопада 1918 року стала зіткненням між мілітаризованими білими протофашистами і збройною комуністичною сектою більшовиків, які однаково жорстоко ґвалтували і оббирали селянську більшість населення, яка симпатизувала есерам", – пояснив Ейдман.

Він зазначив, що під час громадянської війни демократичний проект у Росії було знищено, але він відродився під час перебудови під гаслом політичної та економічної демократизації.

"Після перемоги над комуністами, під час поділу власності, у 90-х почалася реалізація радше праволіберального, ніж демократичного проекту. Потім за Путіна, як і під час Білого руху, "ліберали" поступилися лідерством фашистам (до речі, путінську Росію ріднить із протофашистськими білими режимами ще й жахлива корупція)", – уважає політолог.

На думку Ейдмана, 2017 року в Росії на політичній сцені фігурують ті ж чотири проекти, що і 100 років тому.

"Фашистський проект Путіна ввібрав у себе ідеологію російських реакціонерів початку ХХ століття (зокрема білогвардійців), перемішану зі сталінізмом. Путін зміг змусити працювати на себе як зручних спаринг-партнерів і багатьох "лібералів", типу Кудріна, Прохорова, Собчак, і прихильників комуністичного культу, яких опікує КПРФ. Тільки демократичний проект несе реальну загрозу фашистському режимові в Росії. У нього зараз з'явився шанс на відродження. Симптом цього – успіх антикорупційного руху Олексія Навального", – розповів він.

На думку соціолога, боротьба з корупцією в Росії є боротьбою проти основ соціальної системи, апелює до здорової соціальної заздрості "плебеїв" до "зажирілих" еліт і тому має підтримку людей.

"Навальному ще належить довести, що боротьба з корумпованими елітами – це не тактичний хід, а частина масштабного демократичного проекту. У нього поки немає позитивної програми перетворень в інтересах непривілейованої більшості населення, подібної до есерівської земельної реформи. Якщо рух Навального запропонує суспільству реформи, які передбачають перерозподіл на користь росіян доходів від експлуатації природних багатств країни (нафти, газу, лісу тощо), його шанси на успіх різко збільшаться", – підсумував він.

Навальний створив 2011 року некомерційну організацію "Фонд борьбы с коррупцией", яка об'єднує усі проекти політика: "РосПил", "РосЯма", "РосВыборы", "Добрая машина правды", "РосЖКХ".