Суперечка за донер-кебаб між Німеччиною і Туреччиною тривала три роки. Чим вона закінчилася?

Приблизно три з половиною роки тому Міжнародна асоціація донера Udofed у Стамбулі подала до ЄС заяву про внесення донера в реєстр як "гарантовану традиційну страву". Проблема полягала в тому, що рецептури, наведені в заяві, зовсім не відповідали тим, які звикли бачити в Німеччині, ідеться у статті. Там зазначили, що всі донери мали б виготовляти в ЄС за суворими турецькими вимогами, але контролю над рожном не буде.

Як пояснила речниця Єврокомісії з питань сільського господарства виданню, турецьку заяву на реєстрацію донера як "гарантованої традиційної страви" відкликали 23 вересня 2025 року, отже, "донерну війну" закінчено.

Німеччина раніше подала заперечення проти турецької заявки, нагадав ЗМІ. Навіть тодішній міністр сільського господарства Джем Оздемір публічно висловився на захист німецького донера.

Консультаційна процедура не дала результату й завершилася 20 березня – відтоді справа була на розгляді в Єврокомісії, написали журналісти. За інформацією Bild із джерел у Брюсселі, останнім часом шанси Туреччини на успіх були майже нульовими.

Для приблизно 18,5 тис. донерних у Німеччині стояло на кону дуже багато, наголосило медіа. На думку експертів, у разі ухвалення турецької заяви це фактично означало б заборону донер-кебаба в його сучасному вигляді в Німеччині, і 80–90% німецьких донерних більше не змогли б називати свою страву "донером".

Турецькі вимоги радикально обмежували б асортимент – навіть ножі для нарізання м'яса Туреччина хотіла регламентувати, зазначає видання.

Ердоган Коч, речник Асоціації виробників донера Німеччини, сказав Bild, що різноманіття донерів у Німеччині збережеться й навіть зростатиме.

Представник міністерства сільського господарства Німеччини заявив, що Федеральне міністерство сільського господарства, продовольства й батьківщини вітає це рішення і що будь-який інший результат "мав би серйозні наслідки для виробників, ресторанного бізнесу і споживачів".

Tagesschau написав, що, наприклад, серед турецьких вимог була така: дозволяли б використовувати лише м'ясо ягнят або великої рогатої худоби віком від 16 місяців. Нарізати його потрібно було б смужками завтовшки від 2 см до 5 см, використовуючи ніж для донера завдовжки 55 см.

Євродепутатка від Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Маріон Вальсманн зазначила, що хоча коріння донера – у Туреччині, "саме турецькі іммігранти зробили його відомим у Німеччині, де він у різних варіаціях став майже національною стравою".

Експертка від партії "Зелені" Анна Кавацціні додала, що донер постійно розвивався й змінювався, а спроба накласти на нього авторське право була абсолютно нереалістичною. Водночас вона наголосила: процес навколо "донерної справи" був не лише анекдотом. Статус "гарантованої традиційної страви" має велике значення для споживачів, адже він гарантує якість відомих традиційних продуктів.

Контекст:

Донер у Німеччині зазвичай продають загорнутим у піту, з додаванням капусти або листя салату, і поливають соусами, написало LIGA.net.

У Туреччині ж донер подають на рисовому ложі або загортають у лаваш разом зі смаженою картоплею, помідорами й гострим перцем. У Стамбулі часом додають плавлений сир.