Могильов: "Зеленим чоловічкам" була команда з Москви: якщо протягом доби активних дій влади України не буде – продовжуйте, якщо будуть – евакуююємо вас
В інтерв'ю "ГОРДОН" останній голова Ради міністрів Криму, який займав цей пост понад два роки, аж до анексії півострова, генерал-полковник міліції та екс-глава МВС Анатолій Могильов розповів, про що говорив на особистій зустрічі з радником президента РФ Владиславом Сурковим наприкінці 2013-го – на початку 2014-го, у скількох кримінальних провадженнях дає свідчення, чому досі не визначився, що за "зелені чоловічки" орудували в Криму, і чи планує брати участь у майбутніх президентських і парламентських виборах в Україні.
Чотири з половиною роки тому, у лютому 2014-го, у розпал анексії Криму, в інтернеті з'явилося відеозвернення тодішнього голови Ради міністрів Автономної Республіки Анатолія Могильова з повідомленням про відставку. Напередодні вночі місцевий парламент захопили російські військові, депутати проголосували за проведення так званого референдуму про статус Криму, а сам Могильов надовго зник із публічного поля.
Уродженець російського Петропавловська-Камчатського, який виріс у Слов'янську, 63-річний Могильов був однією із найвпливовіших фігур в оточенні екс-президента України Віктора Януковича. Фізик і юрист-правник за освітою, він майже 30 років прослужив у системі МВС, пройшовши шлях від дільничного до глави відомства у 2010–2011 роках. Покинув службу у званні генерал-полковника міліції. Очолював кримський виборчий штаб Януковича на президентських виборах 2010 року, а восени 2011-го став прем'єр-міністром Криму і залишався на посаді аж до 27 лютого 2014 року.
Із журналістом видання "ГОРДОН" Могильов зустрівся в орендованому офісі в центрі Києва, на вулиці Банковій, за 500 метрів від Адміністрації Президента. У коридорі закінчення тригодинного інтерв'ю чекали водій та охоронець екс-чиновника – колишні співробітники "Беркуту". Могильов пояснює: офіс дістався йому з минулих часів, орендує його очолювана ним громадська організація, яка надає юридичну допомогу колишнім силовикам, сама оренда коштує недорого – "тисячу з копійками доларів". На іронічне зауваження, що його офіс із дорогими меблями і позолоченими іконами дуже нагадує помпезний стиль екс-генпрокурора Віктора Пшонки, Могильов відмахується: "Я вважаю, що цілком красиво".
Після звільнення з посади в Криму мене протягом трьох років допитували за всіма кримінальними справами, які є в Генпрокуратурі та СБУ. Тільки МВС не допитувало
– Коли ви перебралися із Криму в Київ?
– Після того, як мене звільнили з посади рішенням парламенту Криму. Я ще три дні залишався на півострові, потім виїхав.
– Тобто ви в Києві з 2014-го, водночас перші три роки вас ні чути, ні видно не було. Але нещодавно ви з'явилися в інформаційному полі, почали активно роздавати інтерв'ю і коментарі, навіть у Facebook зареєструвалися. Навіщо?
– Що стосується Facebook, я не дуже його люблю, мене туди засунули.
– "Засунули"?
– Ну, запропонували: давайте, потрібно, щоб ви там були. Це платформа, де я можу висловити все, що думаю щодо поточних питань. У соцмережах особливого негативу на мої виступи і висловлювання немає. Що стосується того, чому я мовчав перші роки: після звільнення із посади мене протягом трьох років допитували за всіма кримінальними справами, які є в Генпрокуратурі і СБУ. Тільки МВС не допитувало.
– Фігурантом скількох кримінальних проваджень ви є?
– Я не фігурант! За всіма справами проходжу як свідок, таких справ штук шість, здається: держзрада Януковича, захоплення Криму, справи щодо кримських чиновників, які залишилися на півострові. Плюс мене щодо Майдану допитували тощо. Одного разу навіть ночував у СБУ.
– У місцевому ізоляторі?
– Ні, мене затримали в Слов'янську, привезли в будівлю СБУ в Києві, я всю ніч чекав слідчого на диванчику, а вранці сам запропонував цим товаришам, щодо яких питань потрібно мене допитати.
– Ваша медіа-активність не пов'язана з майбутніми виборами в Україні?
– У мене таких амбіцій немає.
– А якщо колишні колеги з Партії регіонів попросять прикрасити собою передвиборчий список, погодитеся?
– У президенти? (Регоче).
– Це "так" чи "ні"?
– Ні. Я міліціонер, чистий міліціонер, не хочу йти ні в яку політику. Так вийшло, що після подій 2007–2008 років мене втягнули в політику, я очолив кримський виборчий штаб Януковича, пізніше став міністром, тобто політичною фігурою. Більше не хочу.
– І на парламентських виборах 2019 року ми вас серед кандидатів у нардепи не побачимо?
– Не побачите, хоча зараз усе настільки швидко змінюється, я вже нічого не відкидаю.
– Тоді повторю своє запитання: із чим пов'язана ваша медіа-активність останнім часом?
– Після сумних подій Майдану ситуація в країні і настрій суспільства щодо всіх із минулої влади були вкрай негативними. На сьогодні ситуація докорінно змінилася. Тепер більше невдоволення викликає чинна, а не попередня влада.
– І коли, на вашу думку, стався перелом у суспільстві щодо топ-чиновників часів Януковича?
– Думаю, у 2016–2017 роках. Я багато їжджу по Україні, постійно на автозаправках або в кафе стикаюся з простими людьми. Мене впізнають, підходять, цілком нормально розмовляють.
Через мене нічого вкидати не можуть, ні з ким із політиків або політтехнологів я не спілкуюся. Кажу те, що думаю
– Переглянула ваші останні виступи на ТБ. Ви дуже наполегливо педалюєте тему, що треба терміново відновити постачання води в Крим із території материкової України. Чому саме зараз про це заговорили?
– Тема важлива, тому що наше "світле" Міністерство з питань тимчасово окупованих територій заявило, що окупаційна влада півострова винна, що північний Крим залишився без води, почалася посуха, знищення флори і фауни.
– Міністерство озвучило цілком очевидну річ, у чому проблема?
– У неподанні води хто винен?
– Нагадаю вам про Женевську конвенцію, згідно з якою відповідальність за забезпечення території і громадян лежить винятково на державі-окупанті.
– Приберемо норми міжнародного права. У Криму живуть громадяни України чи ні? Ми маємо про них хоч якось дбати?
– Як це "приберемо міжнародне право"? Перекриття Північно-Кримського каналу, який забезпечував півострів водою з Дніпра, – один зі стратегічних інструментів повернення Криму.
– Згоден. Особливо якщо врахувати, що в Росії, яку вважаємо окупантом, ми досі закуповуємо газ.