+6 Київ
Чотири з половиною роки тому, у лютому 2014-го, у розпал анексії Криму, в інтернеті з'явилося відеозвернення тодішнього голови Ради міністрів Автономної Республіки Анатолія Могильова з повідомленням про відставку. Напередодні вночі місцевий парламент захопили російські військові, депутати проголосували за проведення так званого референдуму про статус Криму, а сам Могильов надовго зник із публічного поля.
Уродженець російського Петропавловська-Камчатського, який виріс у Слов'янську, 63-річний Могильов був однією із найвпливовіших фігур в оточенні екс-президента України Віктора Януковича. Фізик і юрист-правник за освітою, він майже 30 років прослужив у системі МВС, пройшовши шлях від дільничного до глави відомства у 2010–2011 роках. Покинув службу у званні генерал-полковника міліції. Очолював кримський виборчий штаб Януковича на президентських виборах 2010 року, а восени 2011-го став прем'єр-міністром Криму і залишався на посаді аж до 27 лютого 2014 року.
Із журналістом видання "ГОРДОН" Могильов зустрівся в орендованому офісі в центрі Києва, на вулиці Банковій, за 500 метрів від Адміністрації Президента. У коридорі закінчення тригодинного інтерв'ю чекали водій та охоронець екс-чиновника – колишні співробітники "Беркуту". Могильов пояснює: офіс дістався йому з минулих часів, орендує його очолювана ним громадська організація, яка надає юридичну допомогу колишнім силовикам, сама оренда коштує недорого – "тисячу з копійками доларів". На іронічне зауваження, що його офіс із дорогими меблями і позолоченими іконами дуже нагадує помпезний стиль екс-генпрокурора Віктора Пшонки, Могильов відмахується: "Я вважаю, що цілком красиво".
Після звільнення з посади в Криму мене протягом трьох років допитували за всіма кримінальними справами, які є в Генпрокуратурі та СБУ. Тільки МВС не допитувало
– Коли ви перебралися із Криму в Київ?
– Після того, як мене звільнили з посади рішенням парламенту Криму. Я ще три дні залишався на півострові, потім виїхав.
– Тобто ви в Києві з 2014-го, водночас перші три роки вас ні чути, ні видно не було. Але нещодавно ви з'явилися в інформаційному полі, почали активно роздавати інтерв'ю і коментарі, навіть у Facebook зареєструвалися. Навіщо?
– Що стосується Facebook, я не дуже його люблю, мене туди засунули.
– "Засунули"?
– Ну, запропонували: давайте, потрібно, щоб ви там були. Це платформа, де я можу висловити все, що думаю щодо поточних питань. У соцмережах особливого негативу на мої виступи і висловлювання немає. Що стосується того, чому я мовчав перші роки: після звільнення із посади мене протягом трьох років допитували за всіма кримінальними справами, які є в Генпрокуратурі і СБУ. Тільки МВС не допитувало.
– Фігурантом скількох кримінальних проваджень ви є?
– Я не фігурант! За всіма справами проходжу як свідок, таких справ штук шість, здається: держзрада Януковича, захоплення Криму, справи щодо кримських чиновників, які залишилися на півострові. Плюс мене щодо Майдану допитували тощо. Одного разу навіть ночував у СБУ.
– У місцевому ізоляторі?
– Ні, мене затримали в Слов'янську, привезли в будівлю СБУ в Києві, я всю ніч чекав слідчого на диванчику, а вранці сам запропонував цим товаришам, щодо яких питань потрібно мене допитати.
Квітень 2012 р., Крим. Голова Ради міністрів АРК Анатолій Могильов, президент Віктор Янукович і глава ради директорів групи компаній Group DF Дмитро Фірташ на відкритті нового комплексу з виробництва сірчаної кислоти на заводі "Кримський титан". Фото: dmitryfirtash.com
– Ваша медіа-активність не пов'язана з майбутніми виборами в Україні?
– У мене таких амбіцій немає.
– А якщо колишні колеги з Партії регіонів попросять прикрасити собою передвиборчий список, погодитеся?
– У президенти? (Регоче).
– Це "так" чи "ні"?
– Ні. Я міліціонер, чистий міліціонер, не хочу йти ні в яку політику. Так вийшло, що після подій 2007–2008 років мене втягнули в політику, я очолив кримський виборчий штаб Януковича, пізніше став міністром, тобто політичною фігурою. Більше не хочу.
– І на парламентських виборах 2019 року ми вас серед кандидатів у нардепи не побачимо?
– Не побачите, хоча зараз усе настільки швидко змінюється, я вже нічого не відкидаю.
– Тоді повторю своє запитання: із чим пов'язана ваша медіа-активність останнім часом?
– Після сумних подій Майдану ситуація в країні і настрій суспільства щодо всіх із минулої влади були вкрай негативними. На сьогодні ситуація докорінно змінилася. Тепер більше невдоволення викликає чинна, а не попередня влада.
– І коли, на вашу думку, стався перелом у суспільстві щодо топ-чиновників часів Януковича?
– Думаю, у 2016–2017 роках. Я багато їжджу по Україні, постійно на автозаправках або в кафе стикаюся з простими людьми. Мене впізнають, підходять, цілком нормально розмовляють.
Через мене нічого вкидати не можуть, ні з ким із політиків або політтехнологів я не спілкуюся. Кажу те, що думаю
– Переглянула ваші останні виступи на ТБ. Ви дуже наполегливо педалюєте тему, що треба терміново відновити постачання води в Крим із території материкової України. Чому саме зараз про це заговорили?
– Тема важлива, тому що наше "світле" Міністерство з питань тимчасово окупованих територій заявило, що окупаційна влада півострова винна, що північний Крим залишився без води, почалася посуха, знищення флори і фауни.
– Міністерство озвучило цілком очевидну річ, у чому проблема?
– У неподанні води хто винен?
– Нагадаю вам про Женевську конвенцію, згідно з якою відповідальність за забезпечення території і громадян лежить винятково на державі-окупанті.
– Приберемо норми міжнародного права. У Криму живуть громадяни України чи ні? Ми маємо про них хоч якось дбати?
– Як це "приберемо міжнародне право"? Перекриття Північно-Кримського каналу, який забезпечував півострів водою з Дніпра, – один зі стратегічних інструментів повернення Криму.
– Згоден. Особливо якщо врахувати, що в Росії, яку вважаємо окупантом, ми досі закуповуємо газ.
Перекритий Північно-Кримський канал на території Херсонської області. Фото: visti.ks.ua
– Не змінюйте теми розмови. Ви прекрасно знаєте, що через брак прісної води страждають не жителі Криму, а сільгосппромисловість, зосереджена на півночі півострова. І ваші наполегливі заяви я особисто сприймаю як частину масштабної інформаційної кампанії зі зниження економічних витрат Кремля з утримання окупованих територій.
– Що ви маєте на увазі?
– Що через вас зокрема в українське інформаційне поле можуть вкидати теми, дуже чутливі для РФ.
– Через мене нічого вкидати не можуть, тому що ні з ким із політиків або політтехнологів я не спілкуюся. Кажу те, що думаю.
Щодо вашої тези, що не громадяни, а сільгосппромисловість зазнає втрат... Північно-Кримський канал побудували, коли Крим уже був у складі Української РСР. Під цю величезну інфраструктуру ми туди переселили майже півмільйона людей із Західної, Центральної та Східної України. Поселили їх на безлюдній ділянці Криму – від Сімферополя до Джанкоя, створили там селища, колгоспи, радгоспи. І все на основі води з Дніпра.
Тепер сталася така ситуація. Я вважаю, що в окупації Криму на 90% винна Україна, яка не втрутилася нормально в конфлікт. А тепер ми ще відкинули півмільйона людей, які живуть на півночі півострова. Їм життєво необхідна вода, а ми її перекрили. Ну чи не простіше було цю дніпровська воду продавати?
– Ще раз нагадую про відповідальність країни-агресора за забезпечення окупованих територій.
– Вони забезпечать! Тільки більшою мірою вони забезпечують інфраструктуру, яка цікавить їх. Із часом, може, і побудують із боку Кубані водоводи, будуть перекачувати воду з Керчі. Але мине дуже багато часу.
У теперішньої влади я диких симпатій не викликаю. Якби за мною були сліди потоків, повірте, Могильова давно б закрили
– У недавньому інтерв'ю Андрій Сенченко дуже детально розповідав, як у березні 2014 року до Києва приїхав заступник голови комітету Держдуми РФ із бюджету і податків Гліб Хор і пропонував йому $20 млн, щоб українська влада скасувала рішення про перекриття Північно-Кримського каналу, ухвалене після анексії Криму.
– От треба було взяти ці гроші і передати в бюджет країни, а воду не пускати і далі! $5, 20, 100 млн – це все ля-ля, порожні слова. Я їм не вірю. По-перше, хто такий Сенченко для ухвалення таких рішень?
– Узагалі-то з 11 березня до 23 серпня 2014 року він був заступником глави Адміністрації Президента України, займався звільненням заручників у Криму й активно лобіював тему перекриття постачання води на окупований півострів.
– Але перекривати чи ні Північно-Кримський канал вирішував точно не Сенченко.
– Він перший публічно озвучив, що Кремль намагається кулуарно домовитися з українськими політиками, цитую: "Я розумів, що вони підуть по інших кабінетах, тому того самого дня я, будучи в ефірі у Савіка Шустера, вийшов і сказав: по Києву носять торби з $20 млн за подавання води в Крим, і якщо хтось у будь-якому владному кабінеті буде намагатися проштовхнути це рішення, знайте, що він цю торбу взяв".
– Ну хоч мене не звинувачуйте, що я в цьому брав участь.
– Я просто не можу не враховувати слів Сенченка зараз, коли активно вкидають тему, що офіційний Київ зобов'язаний відновити постачання води в Крим.
– Добре, а коли вирішували питання з подаванням електроенергії в Крим, коли підірвали лінії електропередач, ви до цього як поставилися?
– Підтримувала і підтримую блокаду окупованих територій.
– Ви розумієте, що з погляду Кримінального кодексу підрив лінії електропередач – це теракт?! Ви підтримуєте тероризм?
– В умовах реальної війни, коли нинішні топ-чиновники змінили попередніх і сіли на ті самі схеми і потоки, це спроба громадянського суспільства змусити владу ускладнити агресору утримання окупованих території.
– Натякаєте, що я як колишній топ-чиновник сидів на потоках? У 2011-му я пішов із посади глави МВС. Захарченко, який прийшов на моє місце, повністю все перевернув, намагаючись знайти зловживання з мого боку. Я відразу сказав: знайде – підніму лапи і добровільно піду в тюрму. Не знайшов.
У теперішньої влади я теж диких симпатій не викликаю. Якби за мною були сліди потоків або зловживань, повірте, Могильова давно б закрили. Я був би чудовим болванчиком для демонстрації: ось кого ми посадили! Власне, таких болванчиків народ і вимагає.
Ви приліпили до нас ярлик "регіонали", ніби всі там були поганими. Та це найбільша партія була, чудова команда професіоналів!
– Вибачте за грубість: те, що колишні високопоставлені регіонали не сидять, свідчить, імовірніше, не про їхню безневинність, а про повну імпотенцію правоохоронців і взаємні договірняки.
– Якщо товариші нагорі, маючи повну владу, нічого не знайшли, звинувачувати мене в чомусь, щонайменше, некоректно. Я не ангел божий, у міліції пропрацював майже 30 років, але говорити про потоки або зловживання з мого боку неправильно. Ви приліпили до нас ярлик "регіонали", ніби всі там були поганими. Та це найбільша партія була, чудова команда професіоналів!
– Нагадайте, будь ласка, чому "чудова команда професіоналів" у Росію втекла і звідти підтримала введення військ РФ в Україну?
– Зараз усі кепкують над Миколою Яновичем Азаровим, ось тільки за нього економіка України розвивалася набагато краще, ніж за яценюків і гройсманів. Це однозначно!
– А першопричину обвалення економіки взагалі не бачите?
– Першопричина – це нинішня влада, яка втратила Крим і Донбас, створивши там дикий конфлікт.
– І Кремля ніде у "конфлікті" не помічаєте?
– (Глибоко зітхає) Пам'ятаєте, у 1994-му перші заворушення в Криму з Мєшковим або у 2003-му з островом Тузла? На той момент українська влада адекватно відреагувала на загрозу. У 2014-му такої адекватної реакції не було. Чому? Тому що піна, яка прийшла до влади на хвилі революції, вирішила так: "Та навіщо нам цей Крим? Скоро вибори, там півтора мільйона виборців, вони ж за нас не проголосують". На Донбасі так само.
Грудень 2011 р., Сімферополь, Крим, Україна. Голова Ради міністрів АРК Анатолій Могильов і голова Верховної Ради Криму Володимир Константинов. Після анексії півострова російська окупаційна влада призначить Константинова так званим головою "Держради". Фото: Олексій Молчанов / УНІАН
– Визначмося з термінами. Для вас особисто навесні 2014-го що відбулося в Криму?
– Здавання Криму Україною.
– Не окупація, не анексія, не спецоперація РФ? Просто Україна раптом вирішила позбутися півострова, так?
– Було чисте промацування Росією, можна чи ні забрати Крим. У РФ були на півострові люди, зацікавлені залишитися при владі. Проросійські, так би мовити, діячі.
– Ви, випадково, не з їхнього числа?
– Ні. Знаю, що є радіоперехоплення СБУ, де особам, які захопили парламент Криму в лютому 2014-го, дали команду з Москви: якщо протягом доби активних дій української влади не буде – продовжуйте захоплення, а ми проведемо сесію парламенту й ухвалимо рішення про референдум, якщо активні дії почнуться – ми вас евакуюємо.
– Я брала інтерв'ю у заступника голови Меджлісу, колишнього політв'язня Кремля Ахтема Чийгоза. Він докладно розповів, як під час анексії Криму ставленики Москви кілька разів намагалися його купити, а потім заарештували. Цитую: "Мені казали: "Ахтеме-ага, нам потрібен свій Кадиров у Криму". Пропонували $3 млн. Цифру особисто Аксьонов озвучив".
– Я, чесно кажучи, узагалі не думаю, що з Чийгозом хто-небудь розмовляв. Він найортодоксальніший із кримських татар. Навіщо кримські татари мітингами нагнітали ситуацію? Ось на тлі цих товаришів інші кримчани моментально підтримали "зелених чоловічків".
– Ще раз: на вас із Москви з вигідними пропозиціями не виходили?
– Ні.
– Дивно, що Кремль проігнорував вас – найвпливовішого кримського чиновника на момент анексії. Хоча той самий Чийгоз запевняє: "Якби російський окупаційний режим у Криму запропонував Могильову ту роль, яку відіграє Аксьонов, він би погодився. Але на арену були висунуті інші гравці".
– Мені телефонував Константинов, говорив, що зі мною хочуть поговорити. Я сказав, що ні з ким із неофіційних осіб розмовляти не буду. Телефонував у день мого звільнення з посади прем'єра.
Я зустрічався із Сурковим у грудні 2013-го чи січні 2014-го. Я чітко визначив позицію: якісь економічні питання можемо обговорювати, інше – ні
– Але ж ви в той час зустрічалися і з Владиславом Сурковим, радником Путіна й куратором так званого українського питання в Кремлі.
– Я зустрічався із Сурковим у грудні 2013-го чи січні 2014-го. Я чітко визначив позицію: якісь економічні питання можемо обговорювати, інше – ні.
– Про що ви говорили із Сурковим?
– Мені зателефонували з Кабміну України. Навіть не пам'ятаю хто. Сказали, що приїхала російська делегація, хоче обговорити питання кримського мосту: мовляв, Росія виділила гроші на проектування, ще у 2005-му надіслали документи до Києва, але вони затихли десь у кабінетах. Із Сурковим у Крим приїхало ще чотири-п'ять осіб, прийшли до мене в кабінет у Раді міністрів. Я викликав екологів і геологів, вони опрацьовували документи, а ми із Сурковим хвилин 40 розмовляли.
– Про що?
– Про кримський міст. Сурков говорив: "Проговорімо це питання". Від нас він потім поїхав у Київ до віце-прем'єра з інфраструктури Олександра Вілкула.
Зліва направо: колишній віце-прем'єр РФ Аркадій Дворкович, куратор так званого українського питання у Кремлі Владислав Сурков, прем'єр-міністр РФ Дмитро Медведєв і президент Росії Володимир Путін. Фото: Alexey Druginyn / EPA
– У розпал Майдану Сурков раптово вирушає у Крим поговорити нібито про будівництво кримського мосту й у вас жодних підозр не виникає?
– Мені ставлять конкретне завдання обговорити цю тему. Я її обговорюю. Інших тем не порушують. Я описую події так, як їх бачив: жодних намірів, що Крим піде, у мене не було, ніхто мені таких думок не висловлював.
– В особистому спілкуванні Сурков яке на вас враження справив?
– Досить грамотна мова, обізнаний щодо загальнополітичних питань, цікавився окремими об'єктами в Криму, говорив: "У вас є реконструкція аеропорту, є будівництво нового порту..." тощо.
– Відчули, що він впливова людина?
– Ні. Розмовляв цілком нормально, без наїзду або спроб наїзду.
– Правда, що наступного дня після псевдореферендуму про статус Криму вас буквально викинули з вашого ж офісу?
– Ніхто мене нізвідки не викидав. Днів за два після кримського референдуму офіс захопили козаки, я туди більше не ходив. На той момент кругом були "зелені чоловічки" й козаки. Це ж не мій особистий офіс був, а партійний. То навіщо мені влаштовувати розбір, якщо мене офіційно звільнено з посади?
Я і зараз не знаю, що за "зелені чоловічки" орудували в Криму, можу тільки припускати
– Ще одна цитата, від голови Закарпатської обласної адміністрації генерал-лейтенанта Геннадія Москаля, який досить чітко відгукнувся щодо вашої ролі у "кримській весні": "Могильов був у курсі всіх справ. Він їздив на інструктаж до Москви, його інструктували у ФСБ і в кабінетах Кремля. У Раду міністрів Криму і Верховну Раду Криму заходили люди під виглядом відвідувачів, їм там зробили окреме крило, куди вони складали необхідну зброю, вони там жили, їм завозили продукти харчування. Під виглядом ремонту крило відгородили від сторонніх очей. Як це все могло відбуватися без відома Могильова? Інше питання, що коли почалася активна фаза операції із захоплення Криму, Могильов просто злякався, як і всі ставленики Януковича".
– Усе, що Москаль наговорив, – абсолютна неправда. Я розмовляв із Геннадієм Геннадійовичем, він мені сказав: "Ти розумієш, мені як політику іноді доводиться говорити те, що потрібно". Це я передав у СБУ кадри, як заходили "зелені чоловічки" в будівлю Радміну. Уранці Наливайченку передав. Не хто-небудь, а саме Могильов!
– Ви поговорили з Москалем по-чоловічому?
– Навіщо?
– Виходить високопосадовець, заявляє про вас те, що заявляє. Це цитують усі ЗМІ, а ви не подаєте в суд за наклеп, не розбираєтеся з ним по-чоловічому?
– Геннадій Геннадійович – політик, говорить те, що йому хочеться. Влаштовувати з ним бійку і піар-кампанію із судом – зайвий галас роздмухувати. Москаль постійно видає на камеру дивні фрази.
– Ви теж багато дивного видаєте. Наприклад, в Оболонському суді, де давали свідчення у справі про держзраду Януковича, ви раптом заявили: так, будівлю Радміну і парламенту Криму захопили люди без розпізнавальних знаків, але з якої держави – визначити неможливо.
– Ну, так.
– І досі не визначилися, що за "зелені чоловічки" орудували в Криму?
– Я і зараз цього не знаю, можу тільки припускати.
24 січня 2018 р., Київ, Оболонський районний суд. Засідання у справі про держзраду Януковича, свідчення дає Анатолій Могильов. Фото: censor.net.ua
– Раджу подивитися кремлівський пропагандистський фільм "Крим. Шлях на Батьківщину", де Путін прямим текстом каже: "Я дав доручення і вказівки міністерству оборони, навіщо приховувати, під виглядом посилення охорони наших військових об'єктів у Криму перекинути туди спецпідрозділи Головного розвідуправління і сили морської піхоти, десантників".
– У світі десятки підрозділів найманих армій. Будь-яка влада, заплативши відповідні гроші, може найняти дивізію, батальйон, спецпризначенців. Якщо якийсь російський олігарх наймає цю команду і відправляє в Крим виконувати завдання – це російські військовослужбовці чи ні?
– Що для вас стане доказом, що це було російське військове вторгнення?
– Рішення суду, зокрема Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Я юрист, оперую тільки судовими рішеннями.
– Умовно кажучи, ви чуєте стукіт копит, ви бачите коня, але для вас це не кінь, поки не буде судового рішення "так, це кінь"?
– Зачекайте, а чий це кінь?
– Кремлівський.
– Він може бути кремлівським, а може бути американським...
– Крим силою включили до складу США?
– Беручи до уваги, що підсумок цих дій був найвигіднішим Росії, найімовірніше, російський слід там може простежуватися. Але! Були це регулярні війська армії РФ чи...
– ...не вдавайтеся до демагогії. Ви ображаєтеся, що я на вас "вішаю ярлик регіонала", водночас точнісінько відтворюєте риторику представників Опоблоку, у яких у горлі застрягають слова "анексія", "війна", "Росія напала на Україну".
– Добре, відповідаю вам: так, зараз Російська Федерація здійснила анексію.
Без сумніву, на Донбасі громадянська війна! Інша річ, що в ній можуть брати участь батальйони найманців будь-яких національностей
– У вашому розумінні, на сході України у нас п'ятий рік що відбувається?
– Громадянська війна.
– Невже?
– Без сумніву, на Донбасі громадянська війна! Інша річ, що у громадянській війні можуть брати участь батальйони найманців будь-яких національностей. Але там реальна громадянська війна. Причому уповільнена, щодо якої давно пора ухвалити рішення.
– А в цій "громадянській війні" Росії ви яку роль відводите?
– Одна з учасниць конфлікту.
– Не ініціатор, не агресор, що постачає війська, техніку, боєприпаси, а всього-на-всього "одна з учасниць"?
– Я знаю, як відбувалися всі події. Донбас лише вимагав залишити російську мову, залишити місцевих силовиків, не влаштовувати репресій. А Яценюк із Турчиновим заявили, що будуть проводити АТО. Чому, питається? Тому що мільйонний регіон на майбутніх виборах їм не потрібен був. Плюс для них війна виправдовує усі витрати і всі проблеми.
Анатолій Могильов: "От коли побачу вердикт суду, де буде визнано, що це російський "Бук"... А зараз одна сторона каже, що українські товариші збили, ми говоримо, що росіяни". Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Нагадайте, будь ласка, чому під час "громадянської війни" в Україну в'їжджає установка "Бук" курської 53-ї зенітно-ракетної бригади збройних сил РФ і збиває малайзійський пасажирський лайнер із 298 людьми на борту?
– Я про ці факти знаю тільки з преси. От коли побачу вердикт суду, де офіційно буде визнано, що це російський "Бук"... А зараз одна сторона каже, що українські товариші збили, ми говоримо, що росіяни. Там тривалий розгляд.
– І звіту Об'єднаної слідчої групи про авіакатастрофу МН17, де детально викладено все, починаючи від технічних експертиз, закінчуючи прізвищами і званнями російського екіпажу, який супроводжував "Бук", не читали?
– Коли з'явиться рішення міжнародного суду, буду готовий його підтримати і прийняти. Найголовніша біда України – відсутність верховенства права і закону. Кожен заявляє, що хоче, а закони застосовують вибірково, залежно від політичної кон'юнктури. Це найстрашніше. Поки не припинимо маніпулювання законами, у нас пуття не буде жодного.
– А чому "громадянська війна" не продовжилася у вашому рідному Слов'янську, коли звідти втік офіцер ФСБ Росії Ігор Стрєлков-Гіркін зі своєю гоп-компанією і місто зайняли українські військові?
– Просто ті особи, які там займалися збройним конфліктом, звідти пішли.
– Які "особи"?
– Ну, крім Гіркіна, там же ще й місцеві були. До речі, їх тихенько відпустили, помітили?
– Я помітила, що ви змінюєте тему розмови, а не відповідаєте на запитання.
– Щоб урегулювати конфлікт на сході України, необхідно розпочати переговорний процес.
– Із ким?
– Із ким завгодно, хоч із чортом! Війну закінчити треба!
Автобуси з нашими хлопцями зупинили люди з мисливськими рушницями. Усіх побили, автобус спалили. Хто їхав в автобусі? Кримчани! На Антимайдан люди їздили
– Під однією з новин про вас на нашому сайті читач залишив коментар, що під час Майдану "саме Могильов мовив зі всіх прасок у Криму, що в Києві фашисти, екстремісти і терористи влаштовують заворушення". Я знайшла цей ролик, його крутили по всіх кримських маршрутках і в громадському транспорті. Звучить страхітлива музика, з'являються кадри з Майдану і написи: "Їхня мета – анархія й економічна розруха!", "Не допустімо "помаранчевого перевороту", "Ні іноземному втручанню", "Захистимо кримчан!" Потім з'являлися ви зі зверненням до народу. Навіщо нагнітали і залякували?
– На той період уже були спалені автобуси із севастопольцями і кримчанами, яких розігнали по лісах Черкаської області! Активісти Майдану на блокпостах їх кинули на землю, били палицями! Вони потім діставалися додому тиждень. А Крим – велике село, там інформація моментально розходиться.
– Цікаво, ви не впевнені, що "зелені чоловічки" – спецпризначенці РФ, не знаєте, що малайзійський боїнг збила 53-тя курська бригада, тому що немає вироку суду. А тут безапеляційно заявляєте: автобуси розгромили активісти Майдану.
– Секундочку, я телефонував тодішньому начальнику УВС області, начальнику СБУ області: що з нашими автобусами відбувається? Мені розповіли, що автобуси з нашими кримськими хлопцями зупинили люди з мисливськими рушницями. Зупинили, побачивши кримські номери. Усіх побили, автобус спалили. Я про цей реальний факт знаю від своїх.
– Нагадайте, хто їхав в автобусі?
– Кримчани!
– Звідки і куди?
– Із Києва додому. Люди їздили за партійними проектами.
– Що це значить?
– На Антимайдан люди їздили. І жодних активних дій не проводили.
– Звідки знаєте?
– Ще не було стрілянини на Майдані, ніхто ні в кого не стріляв.
– Тобто і під час свідчень у суді у справі про держзраду Януковича, і в численних інтерв'ю ви це подаєте "як звірства націоналістів Майдану" проти кримчан. А коли я починаю розпитувати вас про деталі, з'ясовується, що пасажири автобуса були учасниками Антимайдану, які поверталися з Києва?
– А який стосунок мали черкаські активісти до кримського автобуса, який їхав із Києва? Навіщо автобус спалили?
– Але ж ви не бачили матеріалів кримінального провадження.
– Так це в інтернеті скрізь миготить!
– В інтернеті з подання російської пропаганди і розп'ятий у Слов'янську хлопчик миготить.
– Ось ви, журналісти, напишіть запит у ГПУ про спалені автобуси: хто і навіщо, і чи є провадження.
– Ви, звичайно, здивуєтеся, але журналісти провели розслідування і з'ясували, що події, які російська пропаганда називає "корсунським погромом", відбувалися 20 лютого 2014 року, коли на Інститутській уже розстріляли 48 активістів Майдану. І що в цих автобусах поверталися з Києва не просто кримчани, як ви говорите, а кримський "Беркут" і тітушки. Що на прохання зупинитися пасажири автобуса почали кидати з вікон світлошумові гранати. Що нікого, усупереч заявам Путіна, не вбивали, а роззброїли, злегка боки нам'яли і відпустили.
– Ви бачили постанову Верховної Ради наступного дня після зняття Януковича...
– ...будемо точними у формулюваннях: втечі Януковича...
– ...у якій учасників масового протесту звільняють від кримінальної відповідальності за скоєні розбої, грабежі, крадіжки? Тільки ст. 115-ту про умисне вбивство туди не вставили, усе інше є! А список убитих бійців "Беркуту" бачили?
Тільки-но розігнали студентський Майдан, я Віктору Федоровичу особисто постійно повторював: це скінчиться погано
– Не будемо влазити в цю тему, це окрема велика розмова. Мене просто дивує, що ви не бачите головного: три місяці протестів, три місяці викрадень, тортур, арештів активістів, тисячі тітушок, які заполонили Київ. На кожному етапі режим Януковича міг відіграти назад, зняти напругу, але замість цього лише нагнітав і нагнітав ситуацію.
– Я не виправдовую владу, уважаю, що Захарченко і Ко винні більше ніж усі в цих подіях. Ви, будь ласка, мене не прив'язуйте до силовиків, які в той період працювали тут, у Києві. Я постійно кажу: під час Майдану влада поводилася неадекватно.
– А Януковичу, поки він був президентом, це говорили?
– Із кінця листопада 2013-го, тільки-но розігнали студентський Майдан, я Віктору Федоровичу особисто постійно повторював: це скінчиться погано, потрібно вживати нормальних заходів щодо стабілізації ситуації, а не розганяти протести.
– Коли востаннє спілкувалися із Януковичем?
– Напевно, наприкінці грудня 2013-го. Казав, що із такою ситуацією йдемо до краху, що треба швидко все нормалізувати.
– Що він вам відповідав?
– "Напиши доповідну, розберемося, треба подумати". Я розумів, що він мене не чує.
Януковича вже оточила "молода команда" його старшого сина Олександра, яка вважала, що схопила бога за бороду і тепер може робити все що завгодно. Усі ці захарченки, якименки, арбузови і клименки... Зі старої команди тільки Пшонка залишився, але він ніколи не ліз на рожен. Думаєте, не було невдоволення діяльністю команди Олександра Януковича на місцях, унизу? Було! Але тільки я про це говорив президенту, на противагу всім говорив.
5 травня 2013 р., Херсонес, Крим, Україна. Президент Віктор Янукович і голова Ради міністрів АРК Анатолій Могильов під час великоднього богослужіння у Свято-Володимирському кафедральному соборі. Фото: Василь Батанов / УНІАН– Ви зараз такий полум'яний трибун, у пух і прах із телеканалів розносите нинішню владу. Чому не вибухнули таким самим праведним гнівом, коли у 2012-му країну фактично очолила й почала пресувати "молода команда" Олександра Януковича?
– Я був у Криму і там цього не допускав, хоча з боку "молодої команди" були неодноразові спроби. Я їх усіх відсікав під різними приводами, жодного дерибану не допускав. От скажіть, що Олександр Янукович і Ко захопили в Криму? Нічого!
– І як вам це вдалося?
– Я міг сказати Віктору Федовровичу, що це буде неправильно. Я ж нікому нічим не зобов'язаний, міг у будь-який момент сказати "не буду цього робити", написати заяву і піти. Як пішов із Криму у 2014-му, сказавши: "Я в цьому безладі участі не братиму". Саме тому я залишився в Україні, а керівники, які не змогли забезпечити нормального життя, поїхали у РФ.
– Ще раз перепрошую за грубість, але в мене відчуття, що ви не пішли, а злилися з Криму у 2014-му. У ніч на 27 лютого російські спецпризначенці захоплюють будівлю парламенту і Ради, депутати голосують за проведення "референдуму" і відставку Могильова. І ви підозріло швидко погоджуєтеся, відразу записуєте звернення, де говорите: "...передаю Крим як регіон із чималим доробком перспективних економічних починань".
– Секундочку! Я стукав у всі двері в Києві, кричав: "Рішення щодо Криму ухвалюйте терміново!" Я ж не генерал-губернатор, який усіма військами на території півострова командує. Я командував тільки вчителями, лікарями, двірниками. У 2014-му у Криму мені не вистачало повноважень, щоб припинити захоплення території.
– Точно тільки повноважень не вистачало?..
– ...і гарантій від Києва, що політичну відповідальність розділяємо разом. Були б повноваження та гарантії – я впорався б, елементарно б зачистив будівлю парламенту Криму. На півострові ж стояло 20-тисячне угруповання українських військ, готове виконувати команди й завдання. Тільки команди ніхто не дав. Ще раз вам кажу: на 90% у подіях щодо Криму винна українська влада, яка не вжила адекватних заходів із захисту своєї території і свого майна!
Американці мають величезні бабки заплатити всім, хто брав участь у Майдані, тому що вони пересварили Київ із Москвою і влаштували війну, яка б'є по економіці Росії і гасить Україну– Повертаючись до старшого сина Януковича. У 2012 році він зі своєю командою відтісняє вас та інших старожилів Партії регіонів від основних посад, і ви мовчки це проковтуєте?
– Я, звичайно, виходити на Майдан через це не збирався, але і в кабінеті Віктора Федоровича, і в кабінеті Миколи Яновича раз на 10 днів говорив про це дуже напружено. Жодної реакції не було. Апогей був восени 2012-го, коли вибори у Верховну Раду були і всю стару команду прибрали. Я стукав у всі двері, просто так піти не міг, за мною ж люди стояли. Я розумів: приберуть мене – поставлять чергового пенька з команди Олександра Януковича, який роздерибанить усе. Потім уже ваш Майдан почався. До речі, це на вас, як активістах Майдану, відповідальність за те, кого ви привели до влади.
– По-перше, Майдан ніколи не стояв за жодного чинного політика, а виступив проти свавілля режиму Януковича. По-друге, це ніяка не нова влада, а переодягнена у вишиванки стара. Вам узагалі гріх скаржитися: усі колишні кадри з Партії регіонів, особливо в областях і райцентрах, зберегли свої посади.
– Уся ця постмайданівська компанія, яка завдяки вам прийшла до влади, веде до повного геноциду України. Якщо майбутні вибори нічого не змінять, за три роки ми одержимо повний крах держави. Тут людей не залишиться. Так, першопричина – неадекватні дії влади за Януковича, але потім – нова неадекватність або свідомий розвал держави в особі постмайданної влади.
– Вам не здається, що численні провокації під час Майдану із зачисткою протесту, викраденнями, побиттями та вбивствами активістів – це не тільки тому, що режим Януковича був настільки тупим, що не міг діяти по-іншому, а саме спецоперація?
– Чия спецоперація?
– Іноземної держави.
– Є теорія, що певні особи за кордоном перманентно влаштовують в інших державах революції і перевороти. Це їхні бізнес-проекти. Візьмімо всім відомого Сороса, він же прямо говорить, що кольорові революції – його бізнес-проект. Тобто Сорос влаштовує безлад, ставить нову владу, яка підпорядкована його грантам, і вирішує свої питання, наприклад, продаж землі в Україні. У Німеччині гектар землі коштує €50–60 тис., у нас – півтори тисячі доларів. Прибуток – у 40–50 разів. І Сорос скупить у нас землю, одержить прибуток 5000%.
– Цікаво, під свідомими провокаціями я мала на увазі Москву, а ви чомусь почали мовити про Вашингтон і "кольорові революції".
– Якщо на Майдані були провокації Кремля і ви в них брали участь, отже, ви агент Кремля.
– Повідомте про це у СБУ.
– Ми живемо в жорсткому конкурентному світі, воюємо за ринки збуту і підйом власної економіки. Ще під час Другої світової Аллен Даллас говорив, що для розвалу СРСР Сполученими Штатами досить відірвати Україну від Росії, посварити ці дві країни. Американці взагалі мають величезні бабки заплатити всім, хто брав участь у Майдані, тому що вони пересварили Київ із Москвою і влаштували війну, яка б'є по економіці Росії і гасить Україну.
Хто подарував Cadillac за мільйон гривень? Прізвища не пам'ятаю, великий магнат. МВС розкрило вбивство його родича, а на знак подяки він подарував Cadillac
– Анатолію Володимировичу, цікаво виходить. Дивлюся на ваш кабінет, що потопає в розкоші та позолоті, і розумію: тут немає жодного предмета меблів, зробленого в Росії. Дивлюся на ваш комп'ютер і гаджети, вони теж не made in Russia. Не сумніваюся, що й одяг, й авто у вас не російські. Тобто на рівні особистого побутового комфорту ви обираєте продукцію із розвинених західних країн, водночас відмовляєте українцям у бажанні бути ближчими до ненависної вами соросівської Америки, а не Росії.
– Ми і так на дні, а з дядьком Соросом будемо в повній дупі! Нас на африканську країну перетворять. І в Євросоюзі нас ніхто не чекає. Я готовий іти туди, хочу отримувати пенсію €3 тис., мені подобається відпочивати в Європі. Але нас там ніхто не чекає. Туди треба йти не з простягнутою рукою, а з власною нормальною сильною економікою. У нас є для цього всі умови, але поки при владі олігархи – нічого путнього не буде. А щоб обратися, потрібні гроші, гроші і ще раз гроші. Якщо це не зміниться, після виборів 2019-го все посилиться.
– Ви теж чимало зусиль доклали, щоб зміцнити й розвинути олігархічно-феодальну систему управління Україною.
– На тих посадах, які я обіймав у різні періоди життя, я намагався навести в системі лад. Намагався діяти так, щоб було верховенство права й закону.
Генерал-полковник міліції Анатолій Могильов очолював МВС України більше ніж півтора року – з березня 2010-го до листопада 2011-го. Фото: uk.wikipedia.org– А за якою нормою закону у 2010 році у чинного глави МВС Анатолія Могильова з'явився розкішний американський Cadillac вартістю мільйон гривень?
– Першим про Cadillac хто заговорив? Геннадій Геннадійович Москаль. Він заявив, що мені його подарували, типу підлеглі скинулися. Так, Cadillac дійсно подарували, але не мені, а МВС загалом.
– Що значить "подарували", хто і за які заслуги?
– До нас досить часто приходили люди, які передавали матеріальні цінності. Департаменту карного розшуку, наприклад, 10 "Жигулів" подарували. В ухваленому законі про поліцію є рядок "Фінансування МВС", де зокрема передбачені приватні пожертвування.
– Хто подарував Cadillac?
– Прізвища не пам'ятаю, він великий магнат. МВС розкрило вбивство його родича, на знак подяки він подарував відомству Cadillac.
– На який знак "подяки"?! МВС має розкривати вбивства та інші злочини. Це ж, чорт забирай, ваш прямий обов'язок був на посаді глави відомства.
– Та заради бога, прийшла людина: ось вам ключі, ось машина. Куди Могильов оформив авто? На МВС! Зайва машина МВС потрібна? Потрібна! Чому її не взяти? Це не хабар, а подарунок.
Повертаючись до Forbes. Ви дійсно вважаєте два мільйони гривень величезною сумою?
– До речі, про матеріальні цінності. Не можу уявити, щоб глава МВС у соросівській Америці, якої ви не любите, входив би до списку Forbes. І після цього ви ображаєтеся, що я підозрюю вас в участі у схемах і потоках?
– Це я у Forbes входив? Цікаво!
– Цитую: "Згідно з рейтингом Forbes, сім'я Могильова у 2013 році посіла сьому позицію у двадцятці найбагатших чиновницьких сімей України. Її дохід видання оцінило у 2,1 млн гривень. Також Анатолія Володимировича було визнано найвисокооплачуванішим керівником регіону в Україні".
– Уявлення не маю, звідки це взялося. Це який рік, 2013-й? Цікаво, де вони це взяли, із декларації моєї, чи що? Ви гляньте у "Вікіпедію" на нинішнього заступника глави МВС, товариша Трояна, він же член неонацистської організації, в "Азові" працював і на Майдані стояв.
– Я про ваші статки питаю, а ви знову переводите тему розмови.
– Повертаючись до Forbes. Ви дійсно вважаєте два мільйони гривень величезною сумою?
– Захоплена вашою відповіддю, спасибі.
– У чому ви мене звинувачуєте? На яких потоках я сидів? Краще подивіться на Авакова, який у Японії за кіотські гроші для поліції нові позашляховики Mitsubishi закупив! Першим про закупівлю авто я домовлявся, тричі в Японію літав. Кабмін безпосередньо купив ці авто і передав МВС. Це був 2011-й чи 2012 рік. Угода була між Японією, фірмою Toyota і Кабміном України. Усе, жодних посередників!
Натомість МВС під керівництвом Авакова закупило Mitsubishi за принципом: Японія – фірма-прокладка – Кабмін. Це навіщо? Ось це потік! У мій час такого не було. Треба обговорювати, що зараз у країні робиться, а не колупатися в події 10-річної давнини! Ви читали нещодавній звіт МВС? Там же деградація і розвал правоохоронної структури! Ось коли у нас усі будуть виконувати закон, тільки тоді буде порядок...
– ...і для цього треба?
– Жорсткий контроль із боку Генпрокуратури і тих органів, які ведуть розслідування. Найжорстокіший контроль.
МВС Авакова кришує свій бойовий загін. "Нацкорпус" узагалі шикарний бізнес, коли треба з когось вибити бабки
Ось у Києві був хід "Національного корпусу". 600 осіб ішло. За Кримінальним кодексом кожного з них мали притягнути до кримінальної відповідальності.
– За що?
– Кримінальний кодекс України, стаття 260 – "створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань", на строк від двох до 15 років позбавлення волі.
– На марш не вийшла партія "Нацкорпус", а "нацдружини" формально – це громадська організація.
– Організація, яка має бойову та стройову підготовку військового типу. Перечитайте Кримінальний кодекс, усі ознаки не громадської організації, а незаконного збройного формування. Кожного з них має бути притягнуто до кримінальної відповідальності.
Анатолій Могильов: "У Києві був хід "Нацкорпусу". 600 осіб ішло. Кожного з них мали притягнути до кримінальної відповідальності". Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.comПоточного півріччя наше доблесне міністерство Авакова порушило з незаконним збройним формуванням аж 260 із копійками справ, із них 192 було передано до суду. Начебто нормально, правда? Ось тільки зі 192 справ 108 були з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності. Про що це свідчить?
– Непрофесіонали, зібрали недостатньо доказів.
– Ні-ні! Це свідчить про те, що незаконні збройні формування перебувають під повним контролем силових структур. МВС Авакова кришує свій бойовий загін. "Нацкорпус" узагалі шикарний бізнес, коли треба з когось вибити бабки. Це може призвести до дикої дестабілізації і повної анархії, особливо в передвиборчий період.
Уявіть, якщо всі ці "С14", "Нацкорпус" і "нацдружини" почнуть одне з одним воювати! Додайте до цього, що в Україні будь-який із наших фінансових мішків може протягом п'яти хвилин розхитати державу.
– Найбільша загроза в цьому сенсі від кого зараз іде?
– Від усіх олігархів.
– До яких ви зараховуєте?...
– ...Коломойського, Ахметова, Фірташа, Григоришина, Порошенка. Це я вам приблизно назвав, є ще низка тіньових діячів.
Ось вам не подобаються усі старі чиновники. А де візьмете нових? Щоб з'явилися нові чиновники, їх потрібно мінімум 10–15 років на держслужбі ростити. Питання в іншому: як змусити всіх чиновників виконувати закони? А тут правила в країні встановлюють зверху, на рівні президента, генпрокурора, глави МВС. А якщо вони самі законів не виконують, про який порядок у країні йдеться?
Виконання законів і невідворотність покарання – головне. І це, до речі, європейські цінності. Найстрашніше, що в конфлікті у Криму і на сході зацікавлена і теперішня влада України. У них же шикарний козир – списувати всі свої беззаконня на війну. Будь-кого, хто дозволить собі їх критикувати, відразу записують в агенти Кремля. Думаєте, це допомагає збереженню і захисту держави Україна?
