Поярков: Я дуже хочу, щоб закінчилася війна. Я нарешті зможу лаяти цього довбаного Порошенка!
Що спільного у Сталіна і Мотороли, чому президента РФ Володимира Путіна не можна судити в Гаазі, чи є у бізнесмена Ріната Ахметова ангар, у який закачують повітря Донбасу. Про це в авторській програмі головного редактора інтернет-видання "ГОРДОН" Олесі Бацман на телеканалі "112 Україна" розповів художник, громадський діяч і політичний коментатор Сергій Поярков. "ГОРДОН" ексклюзивно публікує текстову версію інтерв'ю.
Колись Женя Кисельов сказав: "Найдурніша фраза на ток-шоу – "Я вас не перебивав, і тепер ви мене не перебивайте!"
– Сергію, добрий вечір!
– Добрий вечір!
– Знаєш, ти завжди був для мене ходячим спростуванням висловлювання "образити художника може кожен". Ти сам усіх наліво й направо ображаєш. Навіть більше, часто й кривдиш. Ти хоч раз у житті просив вибачення в того, кого незаслужено образив?
– У мене таке відчуття, що всіх, кого я публічно ображав, я ображав заслужено. Деякі у відповідь статтю Кримінального кодексу на мене відкривали. Але тепер вони в повній дупі, а я в повному шоколаді. Звісно, не обов'язково, якщо я людину образив, вона так погано закінчить, як ті, хто звідси втік. Але прошу зауважити: от дав людині у вухо, а потім її хтось застрелив. Тому раджу людям не давати приводу, щоб їх ображали. Чесно, серед тих, кого я публічно ображав, жодної пристойної людини не було й близько.
– Я, із наївності своєї, думала, що художники працюють у майстернях, пишуть картини, на виставки їх возять, там і на хліб заробляють. Але, знову ж таки, ти руйнуєш стереотипи...
– Чому я ходжу у Верховну Раду?
– Так. Ти весь час проводиш у кулуарах Ради. Там хлібніше?
– Секундочку! Я ходжу туди не весь час. Просто в мене люблять брати коментарі, мене часто знімають. Чому? Тому що там дуже багато людей нудних, а телевізійникам потрібен хтось, хто зробить картинку.
– Ти коженого дня робиш картинку!
– Вони завжди беруть у мене коментарі, тому що їм потрібно зв'язати програму якимись фішками. Вони до мене біжать, кажуть: "Серього, от що ти думаєш?" На цьому, на легких скетчах, уже побудовано не одну програму. Я розумію, що потрібно журналісту. Коли ти прийшов на ток-шоу, ти не повинен нудити. Ток-шоу – це не (говорить монотонно) "ток-ток-ток-шоу". Ток-шоу – це (переходить на крик, зображує стрілянину з кулемета) "ток-ток-ток-ток"! Шоу!! Ось для цього тебе кличуть у студію. Коли Євгеній Олексійович Кисельов, Женя Кисельов, із яким мені пощастило протягом двох сезонів "Великої політики" пробути в одній студії, сказав: "Найдурніша фраза на ток-шоу – (змінює голос) "я вас не перебивав, і тепер ви мене не перебивайте!" Це – ознака ідіота. Якщо ти прийшов на телебачення, будь ласка, відпрацюй, худобо! Якщо будеш канючити – пішов геть! Є жанр та його закон. Люди сіли перед телевізором із якоюсь конкретною метою, а не відкрили "Вісник Академії наук". От глядачі зараз...
– (Посміхаючись). Глядачі в шоці!
– ...не Шекспіра, не Толстого, не Кастанеду читають. Вони дивляться твою програму. Це їхній свідомий вибір. І ми не можемо їх розчарувати, правильно?
– Ми їх не можемо підвести, однозначно. Ти допінгу ніякого не вживав, скажи чесно?
– Мені треба приймати заспокійливі. Є люди, у яких шила, як то кажуть, в одному місці, розумієте?
– У тебе воно, здається, у всіх місцях!
– Є люди, які перебувають на постійному драйві. Я ніколи в житті наркотиків не пробував. Жодного разу! Я навіть горілки жодного разу не пив!
– Може, ти просто не знаєш, що це так називається?
– Я ще в чотири роки, сказав, що пити горілку – нерозумно, ходити на роботу – нудно. І десь років до п'яти мій світогляд склався повністю.
На заводі працюють двоє братів-близнюків. Один із них інженер, а другий – слюсар-механік. Запитання на логіку. У кого з них чистіший статевий член?
– Тобі не буває прикро? Люди знають тебе – заміряв ти чи ні, у тебе, напевно, 100%-ва впізнаваність – але не твої картини?
– Зате ті, у кого є гроші, дуже добре знають, як виглядають мої роботи, скульптури. У мене є цільова аудиторія, якій я продаю. І, на відміну від [політика Сергія] Лещенка, цапа смердючого, я плачу податки. Я офіційний доларовий мільйонер уже давно. Я вже давно семизначну цифру вказав, усе сплатив. Тому давайте так: якщо ми будемо показувати на телебаченні мої картини, це буде нерейтингово. Картини треба дивитися в майстерні. До майстерні заходять ті, у кого є гроші. Немає грошей? Іноді бувають виставки. Останній перформанс, чисто концептуальне мистецтво, наш Автомайдан – на мою думку, вдався.
– В інтерв'ю Дмитру Гордону ти звернувся до українських виборців: "Якщо ви, суки, продовжуєте голосувати за гречку – жеріть лайно! Для вас ціна країни – це 200 гривень? Майбутнє ваших дітей, тварюки, – це 500 гривень?.. То за що мені цих чмошников жаліти? У морду цеглою козлам – може, вилікуються!"
– Звичайно, давай!
– Я зараз дам задачу на логіку про двох робітників, які працюють на одному заводі. Насправді, це про кожного, хто нас зараз слухає. І про політика, і про виборця. На заводі працює двоє братів, абсолютних близнюків. Ідентичні. З абсолютно однаковими звичками. Один із них інженер, а другий – слюсар-механік. Запитання на логіку. У кого з них чистіший статевий член? (Витримує паузу). Відповідь: у слюсаря-механіка. Тому що, на відміну від свого брата, а також українського виборця й українського політика, у нього немає ілюзій, коли він іде в туалет, що у нього можуть у принципі бути чисті руки. У наших довбаних політиків є ілюзія, що з ними доля – чомусь! – розпорядиться не так, як з [екс-президентом України Віктором] Януковичем, [політиком Євгеном] Кушнарьовим, [екс-прем'єр-міністром України Миколою] Азаровим. Ці ідіоти думають, що для них приготовано інший сценарій. Дебіли. Дебіли! Вони вважають, що з ними трапиться щось інше. Ці грьобані суки і тварюки, які голосують за 200 гривень і за мішок гречки, це стадо худоби, щиро думають, що (потирає руки) от, вони отримали 200 гривень і гречку. (Переходить на крик). Лохи тупорилі! У вас у всіх забрали по мільйону за 25 років! Ви ні хріна не отримали! У вас забрали! Якщо ви, дебіли, які ходять на мітинги [лідера партії "За життя" Вадима] Рабіновича, на псевдомайдан, якщо ви думаєте, козлота, що ви отримали гроші і вам щось дали – ні, виродки! (Говорить спокійніше). У вас забрали! Вас, чмошників, витрясли і висушили. Вас виграли без вазеліну, козлота. Ви берете гроші, а політики – дуже раціональні тварини. Вони кажуть: "Сергію, ну якщо бидло купується, як із ним? Тільки як із бидлом". От якщо це бидло у нас стане людьми, тоді вони будуть жити по-людськи. А коли людина за свій голос бере гроші, продукти, згідно з виданим голосує, ну як цього ублюдоса, козла, козлицю або підкозеня можна вважати людиною? Я їх не поважаю. Я завжди їм морально плюю в морду. Голосуєш за гроші? Козел і придурок! Пропащий, усе. (Жестикулює, показує хрест). Ми так живемо, бо ми так поводимося. І ніхто, окрім нас, не винен. Якщо запитати, хто винен: внутрішня корупція чи зовнішній ворог? Совок! Проблема насправді...
– ...у головах...
– ...навіть не в Путіні і не у внутрішній корупції. Проблема в тому, що рівно 100 років тому охрінівше бидло (таке саме, як [бойовики "ДНР"] Гіві, Моторола, Захарченко), комуністи, Ленін, Троцький – він більш освічене бидло, Сталін – менш... Неук повний, до речі, чистий Моторола, Сталін за життя, ну, Гіві. Його біографія, те, що він робив, – це Гіві. От вони тоді взяли і все вкрали в усіх. Вони вкрали всю країну. Вони обікрали всіх до єдиного. До речі, більшість із них від цього ж і постраждали, їх же розстріляли. Так от, 100 років тому нам із вами, усім – тобі, мені, нашим батькам, нашим дітям – неминуче заклали проблему, яка нікуди не може розсмоктатися. Її треба розв′язувати. Ці сволоти її тоді заклали, і сьогодні нам її потрібно розмотувати. Поки ми це не розмотаємо... Це від нас залежить. Якщо людина прибере із себе совок... Совок є в кожному з нас. У когось дев'яносто відсотків, а в когось півтора. Але, на жаль, ми всі виросли в цьому радянському скотстві. Це була не держава, це була не країна. Це була яма, смітник.
– Я тебе слухаю і думаю, як, наприклад, росіяни на всіх опитуваннях голосують. Для них Сталін – лідер нації, найефективніший менеджер тощо. Пам'ятники йому хочуть ставити. Вони б із тобою не погодилися.
– Якщо ми прийдемо в дурдом, то більшість пацієнтів не буде розділяти нашої точки зору. А яка нам різниця? Стадо напівбожевільних дебілів. У Греції, коли мої діти говорять українською, то океан російської мови раптом перетворюється на бздюшний струмочок російського шепоту. Вони щиро вірять, що ми бандерівці, якщо на нас написано "Слава Україні – Героям слава!" У них починають трястися коліна. Якщо людина ідіот, то, що вона про мене думає, мене у принципі не може цікавити.
– Зараз у Києві ти почуваєшся в безпеці? У нас практично кожного дня то машини вибухають, то обстрілюють когось. Що відбувається? Нам каже влада: це рука Москви. Ти згоден із владою?
– У Києві я себе відчуваю в набагато більшій безпеці, аніж, припустімо, там, куди я виїжджав... У тій самій Старогнатівці (село в Донецькій області, поруч із лінією фронту. – "ГОРДОН"), так. Не можуть почуватися в безпеці люди на "Ромашці" (опорний пункт сил АТО недалеко від Донецька. – "ГОРДОН"). Ті, хто зараз на позиціях, розуміють, про що я. Є місця, де дійсно небезпечно. Порівняно з місцями, де небезпечно, у Києві все добре. Ми розуміємо, що в кожного є шанс потрапити під роздачу. У нас така смертність на дорогах, у нас стільки п'яних дебілів сідає за кермо. У такому жахливому технічному стані ці "євробляхери" їздять – машини розвалюються, реально. Ми живемо в такий час. Вибачте, цей час створюємо ми, і ми в ньому живемо. Час відображає нас. Що ми можемо зробити? Ми можемо його трохи змінити. Кожен. На три міліметри або на три кілометри, які в наших силах. Нещодавно [телеведучий Петро] Мага говорив: "Сергію, ти коли розповідаєш людям, як ми гарно з тобою розрулили по Чернечому Лісі, ти розумієш, що в нас інші можливості?" Я йому відповідаю: "Послухай, кожен по можливості повинен щось робити, а не тупо втикати і жувати шмарклі". У тебе маленькі можливості? Роби трошки. Великі? Роби багато. Найбільша тварюка – яка сидить, смердить, скаржиться і ні хріна не робить. От цих дебілів треба лікувати цеглою по... Люди добрі, вам чого не вистачає? Є ті, хто здобуває докторські ступені в інвалідному кріслі, повністю паралізовані. Є художники, які малюють без рук. Російського мільярдера [Романа] Абрамовича віддали в дитбудинок. Офігенно йому допомогли, розумієте? Тараса Григоровича Шевченка забрили в солдати. Люди всупереч, а не завдяки чомусь... Пробиваються через такі терни, дають такий результат. А тут – смердять. Руки-ноги є? Допомагати і співчувати можна дітям, пенсіонерам, хворим. Але молодим здоровим лобурякам, у яких є руки-ноги, допомагати і співчувати?
Любий Міхо! Хочу тебе спитати. У якому місці ти брешеш, як собака, українському народові?
– Кому варто побоюватися, що склянка з водою, яку у свій час [глава МВС України Арсен] Аваков метнув в [одеського губернатора Михайла] Саакашвілі, полетить у нього?
– Я взагалі вважаю, що нашим політикам треба поводитися трохи інакше. От я можу так поводитися у студії, правильно? Я не політик, у мене немає мандата. Я не давав народу зобов'язань якихось. Я не отримую зарплати. Як художник Поярков, я можу поводитися як завгодно. І ти можеш. Оператор (показує на телеоператора) – відпрацював, пішов і поводиться, як хоче. Попит із політика, священика і вчителя десятикратно більший, ніж із пересічного громадянина. Усім нашим політикам варто поводитися інакше. Ось, розумієте, вони навіть брехати розучилися грамотно. Це мене бісить. Раніше вони нам хоча б брехали кваліфіковано.
– Раніше ти просто їм вірив!
– Якось крали раніше, знаєте, так... (підшукує слово) ...більш витіювато.
– Непомітно?
– Так. У нас була можливість прикинутися, що ми цього не помічаємо. (Саркастично). Високе мистецтво п...здінгу втрачено у століттях. Ні брехати, ні красти вони більше не вміють кваліфіковано. Це деградація.
– А хоч Саакашвілі тобі подобається? Мені здається, ви з ним багато в чому схожі. Він такий самий емоційний і стихійний, як ти.
– Я людей не розводжу, не обманюю, не брешу, на відміну від Саакашвілі. (Голосно, імітуючи грузинський акцент). Любий Міхо! Хочу тебе спитати. У якому місці ти брешеш, як собака, українському народові? Ти брешеш, коли говориш, що тебе будуть катувати у Грузії, якщо тебе екстрадують? Чи брешеш нам, коли говориш, що зробив там таку офігенну реформу? (Без акценту). Скотина! На хріна нам, сволото приїжджа, така реформа, за якої тебе там будуть катувати? Нам така реформа не потрібна. Не бреши нам в очі і в обличчя. Людина – явний нарцис, відвертий брехун. Він постійно бреше і хоче уваги. Постійно всюди лізе. Ось цей "тварюкомайдан", який він організував... Усі притомні люди і громадські організації звідти вийшли. Там залишився він, Семенченко (народний депутат від "Самопомочі" Семен Семенченко. – "ГОРДОН") і незрозуміло що. Це не Майдан, це – імітація. Напевно, Саакашвілі затіяв спецпроект для того, щоб у киян з'явилася алергія на Майдани, а до всіх мітингувальників з'явилася ненависть. От якого хріна перекрито центр міста? Жоден депутат не постраждав, а тільки мирні кияни. Люди помирають у швидких допомогах, не можуть доїхати до лікарні, аварійні служби не можуть приїхати вчасно, діти спізнюються до школи, у садок. Виходить, він заради своїх політичних амбіцій мільйони людей поставив в абсолютно ідіотську ситуацію. Я не люблю брехунів.
– Це емоції, але ти ж не можеш заперечувати, що у Грузії він реально зробив справу. Країна змінилася за Саакашвілі.
– Я можу сказати, що була команда. Насправді, мозком реформ був не Саакашвілі.
– Бендукідзе.
– Каха Бендукідзе (міністр Грузії з координації економічних реформ у 2004–2008 роках. – "ГОРДОН") був мозком реформ. А Саакашвілі був ще один бурящий фасад. Так у нас своїх фасадів хоч дупою жуй!
– Щось вони не працюють.
– Навіщо нам ще один такий самий? Якби він відрізнявся за якістю від того, що в нас є, – чудово. Але в нас з'явився ще один тріпоголік, ще один нарцис, ще один брехун з амбіціями. Ні, я розумію, що Савченко (позафракційний народний депутат Надія Савченко. – "ГОРДОН") ще гірша. Але це ж не привід любити Саакашвілі!
Олеже Валерійовичу Ляшку, хочу тобі сказати, що це не для тебе дівчата одягають міні-спідниці. Не чіпляйся до них
– Процитую тобі [російського політолога] Станіслава Бєлковського. В інтерв'ю він мені сказав: "Тимошенко і Путіну одне з одним добре, і буде так само, якщо Юлія Володимирівна стане президентом або прем'єр-міністром України, а Володимир Володимирович до цього часу ще не помре". Невже з усіх українців тільки Юлія Тимошенко здатна домовитися з Путіним і, наприклад, припинити війну?
– Питання в тому – як? Домовитися з Путіним, що він підписує капітуляцію і закінчується війна, – це один результат. А злитися під Російську Федерацію – та ну його на фіг! Війна закінчиться. Кому я щиро бажаю її закінчити – це головнокомандувачу. Я дуже хочу, щоб закінчилася війна. (Переходить на крик). Я нарешті зможу лаяти цього довбаного Порошенка! Але поки що він головнокомандувач моєї країни... Я служив в армії...
– Ти не працюєш на Порошенка?
– У нас із Порошенком був публічний і дуже серйозний конфлікт. Був такий час, ми вибирали уряд. Я встав і сказав: "Те, про що я сказав на Майдані, має прозвучати тут. Я вважаю, що для українського народу і країни погано, коли олігарх стає на чолі держави. Це неправильно. На думку Майдану, це буде неправильно". Мені навіть (нерозбірливо) говорив: "Невже ти йому це скажеш в обличчя?" Так, був публічний конфлікт, так, йому це не сподобалося. Але, почекайте, якщо мені в десять разів більше не подобається (копіює голос лідера Радикальної партії Олега Ляшка) ця радикальна скотиняка, оцей Олег Валерійович Вочко, (звичайним голосом) я що – порохобот? А якщо мені не подобаються Савченко і Саакашвілі більше, ніж Порошенко, то я порохобот? Я не лаю Юлію Володимирівну. Навпаки, кажу: така ж, блін, устриця... Пам'ятаю, був заголовок "Бульвару", по-моєму, у 2005 році: "Українські політики звикли віртуально мірятися членами. Так ось, у Юлії Володимирівни він товстіший, довший, твердіший, і вона віддає перевагу позиції зверху". Я що – юлебот? Я просто речі називаю своїми іменами.
– (Посміхаючись). Просто любиш зверху, Сергію...
– Коли я кажу, що ось це мені не подобається, то людям це не подобається.
– Олег Ляшко, ставши президентом, зможе закінчити війну?
– Війну зі свисторасами – так.
– Ти просто йому заздриш, тому що в лотерею не вигравав!
– Я ходжу до Верховної Ради і нещодавно звернув увагу, що там з'явилася офігенна ідея ввести дрес-код. Почекайте секундочку. Банда, яка розкрадає раз у рік бюджет... Це таке от розписування. (Жестикулює). Бюджетна ніч – це ж вони домовляються, "як ми його будемо пиляти і хто скільки вкраде". Люди, які щороку розкрадають бюджет, які клали з-під хвоста на регламент, плювали на нього, кнопкодавлять, голосують по п'ять разів за один закон. Вони зневажають закони. (Робить здивоване обличчя). Ці тварюки хочуть, щоб увели дрес-код? (Наслідує голос Ляшка). Олеже Валерійовичу Ляшку, хочу тобі сказати, що це не для тебе. Фотомонтажна ти морда вилоносна. Радифекальна. Це не для тебе дівчата одягають міні-спідниці. Не чіпляйся до них. Це вони для нас, для гетеросесуальних чоловіків, а не для тебе. Відчепися від дівочих спідниць, скотиняко! (Звичайним голосом, дивлячись у камеру). Люди добрі, коли політики з вами розмовляють ось так, як Ляшко, Рабінович,...
– ...Серьожо, ти зараз, як Свєтлаков, із телевізором спілкуєшся...
– ...вони вас уважають дебілами. Якщо це вам подобається, ви за це голосуєте... От ти знаєш хоч одну програму політичної партії в Україні? У нас немає жодної партії!
– Вони всі вождистські.
– Немає ні республіканців, ні демократів, ні торі, ні соціал-демократів. Узагалі нікого! У нас є одна-єдина політична ідея: украсти грошей! Ця ідея прекрасна. Але вона, на жаль, не політична.
– Зате її успішно реалізують.
– Стоп. Її реалізують не тільки завдяки політикам, а й завдяки виборцям. Я живу в дуже небідному місці, село Лісники. Довкола мене живуть донецькі мільйонери-мільярдери, харківські мільйонери-мільярдери...
– Цільова аудиторія твоя?
– Так-так-так. Я можу з села не виходити, щоб продати роботи, картини там, скульптури. Можу просто в селі продавати, буду забезпечений на все життя. Так ось, у 2010 році ніхто з них не проголосував ні за Тимошенко, ні за Януковича. Жоден. Зазвичай гроші є у людини внаслідок наявності мозку. Довкола мене живуть мізки нашої країни. Які є. Розумніших людей у нашій країні, на жаль, немає. Може, на щастя. Чому вони не проголосували ні за Януковича, ні за Тимошенко? Тому що люди з мізками розуміли: ми можемо вивести у другий тур, умовно, Тігіпка (лідер партії "Сильна Україна" Сергій Тігіпко. – "ГОРДОН") і Тягнибока (лідер партії "Свобода" Олег Тягнибок. – "ГОРДОН"). І тоді політики почнуть чухати ріпу і нас поважати. (Кричить). Коли ми дамо їм звиздюлів! А коли ви, дебіли, 25 років голосуєте за одну й ту саму харю – послухайте, ви повинні жерти гівно! На сніданок, на обід і на вечерю. А найкраще – здохніть і будуть голосувати ваші діти. А вони точно будуть розумніше за вас голосувати. Тому що совок у головах. Узяти 200 гривень – і голосувати, і голосувати, і голосувати! За одне і те ж харло ось це от, яке у вас на мажоритарному окрузі, дає, блін, раз на рік вам мішечок гречки і 500 гривень. Які ж ви дебіли! Господи! Дорогі співвітчизники, скільки ж у нас мільйонів... Партія ідіотів. Між іншим, офігенна ідея...
– Не хочеш очолити?
– Ні, я б партію любителів заробити і заплатити податки хотів очолити.
– Давай! Вийдеш з ефіру і дій!
– У нас мають бути любителі заробити і заплатити податки, щоб навіть ідіоти і тварини отримували нормальну пенсію. Може, до речі, нормальна пенсія буде позитивно на них упливати.
– Твоє побажання президенту РФ Путіну до дня його народження, яке ти передав через видання "ГОРДОН",...
– ...щоб він здох, так...
– ...я процитую: "Щоб його смерть була боліснішою, ніж у Каддафі. Щоб він, сука, здох максимально жорстоким способом. Не треба жодного міжнародного трибуналу над цією моральною тварюкою! Із Путіним треба вчинити за законом воєнного часу. Чим поганий трибунал? Путіна ж, максимум, на довічне засудять. Тобто ця сука житиме в гарній камері і жертиме пристойні продукти? А я вважаю, що він має здохнути у помийній ямі!" Він тобі після цього не снився?
– Те ж саме – Милошевич (президент Сербії, потім – Югославії Слободан Милошевич помер у в'язниці Гаазького трибуналу у 2006 році. – "ГОРДОН"). Судили-судили... Дідусь на розслабоні. Помер практично своєю смертю. Ось Каддафі правильно закінчив своє життя. Із кинджалом у дупі, блін. На нього, вибачте, мочилися, його били. Він закінчив із ганьбою. Людей, які вчиняють дії, які скоїли Путін, Каддафі чи Милошевич, має судити військовий трибунал за законами воєнного часу. Їх не можна судити у мирній Гаазі. Це неправильно, це несправедливо. Я атеїст, але скажу: це не по-біблійному. Я – про Старий Заповіт.
Мені пропонували бути начальником ДАІ відразу після революції. Я кажу: "Ну, якось шкода ментів. Я – начальник ДАІ? Буде стаття про жорстоке поводження із тваринами"
– НАБУ зараз нам показує по телевізору жирних корупціонерів, скільки сотень мільйонів вони вкрали. Потім ніхто з них не сидить. Або залишаються у своїх кабінетах і продовжують красти, або опиняються в інших країнах. Коли ти це бачиш, тебе жаба не давить? Ти ж міг опинитися на одній теплій посаді...
– Мені пропонували колись посаду...
– ...і тим самим займатися?
– У мене є професія. Я виграв купу міжнародних конкурсів як ілюстратор. У мене є улюблена справа, яка мене годує. Я непогано заробляю і при цьому нікому ні хріна не винен. Ця позиція для мене вкрай вигідна. Я після 40 років зрозумів, що нерозумно працювати за гроші. За гроші потрібно відпочивати, кайфувати. За те, що ти кайфуєш, тобі мають пристойно платити. Це вищий рівень дзен. Виконавча влада – це взагалі не моє. Мені пропонували бути начальником ДАІ відразу після революції. Я кажу: "Ну, якось шкода ментів. Я – начальник ДАІ? Буде стаття про жорстоке поводження із тваринами. Не можна". Мені кажуть: "А Мінмолодьспорт? Міністерство культури?" Я відповідаю: "Краще ДАІ!"
– Де ти і де культура!?
– Усе це потрібно ліквідувати. Міністерство культури – це маячня. Ні в Іспанії, ні в Америці немає міністерства культури, а є культура. Там немає міністерства молоді та спорту, але спорт і молодь там живуть за іншими стандартами. А посада? Дуже важливий момент: треба розуміти, з ким, куди і навіщо ти йдеш. Щоб потім не опинитися в такій ситуації, як [рок-музикант Святослав] Вакарчук або [співачка Руслана] Лижичко. Які писали заяву: "Ні, мені тут нічим і нема з ким займатися". Або Константіновський (позафракційний депутат Ради Вячеслав Константіновський. – "ГОРДОН"). Написав заяву: "Я не знаю, як із цими людьми зробити щось корисне". Я поважаю людей, які, опинившись в ідіотській ситуації, написали таке. Я поважаю Томенка (депутат Верховної Ради VIII скликання Микола Томенко, повноваження якого було достроково припинено. – "ГОРДОН"). Написав заяву і пішов із Верховної Ради, його прибрали. Але я не поважаю брехливих скотів [Мустафу] Найєма і Лещенка. Вони скоти. Чому ви, скоти, не можете бути благородними, як Томенко? Вам не подобається БПП? Пишіть заяву! А що ж ви, тварюки, присмокталися до депутатської годівниці, її ж лаючи? Це ж непорядно. Те ж саме – НАБУ. Хлопці, вибачте, ось запис "Аваков – рюкзаки". Прийшов комерсант у Міністерство внутрішніх справ і хоче продати те, що коштує 600 гривень, за 5000. Для комерсанта це абсолютно нормальне бажання. Я теж так хочу. Він же не боротися з корупцією туди прийшов, а заробити грошей. Він нікого не обманював. А Лещенко та Найєм, тварюки, усіх дурять. (Кричить). Чому Лещенко бореться з корупцією? Тварюка, яка заробила, вкрала і витратила мільйон, офіційно показала заробіток 200 тисяч. П'ятикратна різниця! У мене одне питання: чому ця тварина бореться з корупцією? Міг би боротися з комарами, із глобальним потеплінням, зі словесним проносом своєї дружини [Анастасії] Топольської. Є з чим поборотися. Але не з корупцією. Чому НАБУ цього не бачить?
– Чому у нас реально ніхто не бореться з корупцією? А якщо і бореться, то настільки неефективно?
– Тому що насправді є прейскурант – як заробити на боротьбі з корупцією. Боротьба з корупцією – це високоприбутковий бізнес.
– Це вищий ступінь корупції?
– Я у Верховній Раді знаю людей, хто там уже 20 років ходить. Я так підходжу (обіймає уявного співбесідника), кладу руку на плече, кажу: "Друже, я знаю, за ці два десятиліття тебе спокушали. Але ти був стійким і жодного разу не опустився до боротьби з корупцією. Мужик! Поважаю!"
– Кому ти таке казав?
– У наших реаліях вибіркова боротьба з корупцією – гірше, ніж корупція. Це корупція у квадраті. Лещенко жодного разу не скаже жодного поганого слова про [бізнесмена] Пінчука Віктора Михайловича. Він ось такий дядько (показує великий палець), чудовий, розумний, поважаю. Але Лещенко про нього не скаже жодного поганого слова. Не скаже про [підприємця Костянтина] Григоришина. Але він буде поливати [бізнесмена Ріната] Ахметова, Порошенка... Якщо ти борець із корупцією, ти не можеш боротися з одним корупціонером, допомагаючи іншому корупціонеру. Якщо один олігарх проплачує тобі боротьбу з іншим олігархом, ти не борець із корупцією. Ти ублюдос пропащий, який використовує довіру людей. Ми підійшли до дуже важливого моменту. Ці виродки, Найєм і Лещенко, у мільйонах молодих українців вбили віру в те, що в принципі бувають пристойні політики. Безліч людей, на жаль, думає так: "Ось цим начебто вірили, ніби пристойні, а виявилися – такі гонд..." І тому починається апатія. Це їм ніколи не пробачать. Якщо ти борець із корупцією, тебе не повинно зупинити, що хтось твій друг. Ти маєш боротися за тих, хто тебе обрав, а не за свого друга. Маєш публічно засудити в ім'я виборців, які за тебе проголосували. Це твій обов'язок. Не вмієш? Пішов геть, тварюко, з політики!
– Щодо олігархів... Бєлковський мені сказав, що найхитріший російський олігарх Абрамович, а найхитріший український олігарх Ахметов. А ти як уважаєш?
– Ну-у-у, Ахметов... Він дійсно найхитріший. Жоден інший олігарх так самого себе не перехитрив, як Ахметов. [Дмитро] Фірташ. Усе, що в Ахметова було в Донецьку, розсипалося на порох. Порізали на металобрухт. Є такий вислів: "Кожна людина – п...здець своєму щастю". Є такі олігархи, які настільки дохитрувалися... Один не може повернутися до країни, чекає екстрадиції. А інший, який говорив, що я завжди з вами, донбасяни чи донбасити, буду дихати одним повітрям, живе в Конча-Заспі. Ні, я впевнений, що у Ахметова є спеціальний ангар, туди привозять і закачують повітря з Донбасу. Там земля донбаська посипана. Він же не свистобол і не тріпло. Обов'язково живе на донецькій землі.
– Це не заважає йому поліпшувати позиції у списку Forbes.
– Він поліпшує. Але на кожну хитру гайку є болт із лівою різьбою. Періодично олігархи опиняються в такій ситуації. Я ж із ними спілкуюся. Насправді, їх дуже турбує те, що сталося колись із Кушнарьовим, потім – із [бізнесменом і політиком Ігорем] Єремеєвим.
– Ти думаєш, з Єремеєвим не просто так це сталося?
– Ми ж розуміємо, що у Даміра і Алміра Ахметових (сини Ріната Ахметова. – "ГОРДОН")... Рано чи пізно усі опиняться там. Так от у той самий день, коли будь-який наш олігарх опиниться в іншому світі, його друзі – вони ж вороги, різниці немає – відберуть усе до останньої нитки. Усі статки, зароблені нашими олігархами в тій системі, яку вони побудували, не дістануться їхнім дітям. Як Янукович не живе у "Межигір'ї", так і їх знежирять. Такі ж, як вони. Вони побудували цю систему, і тому вони мають стати зачинателями того, про що я вже говорив на цьому каналі. У багатих людей моєї батьківщини має бути інстинкт самозбереження, нарешті, вийти на перше місце, випередивши жадібність. Інстинкт самозбереження – базовий у людини.
Порошенко, гад, везучий. Йому пощастило з опонентами. Такі дебіли
– Як олігархів можна ефективно використовувати для держави? У тебе є формула?
– Власне, формула одна. Багаті люди в усьому світі зрозуміли, що треба платити податок на спокій. Негри в Гарлемі живуть на соціалі і чудово розуміють, що якщо вони почнуть бунтувати, то їм на шару гроші ніхто не принесе. Є частина суспільства, яка не вміє і не хоче працювати. І ця частина суспільства у розвиненій країні отримує те забезпечення, яке не заганяє її в бунти. Не дають вибухнути суспільству зсередини. Тобто, потрібно тверезе розуміння того, що для забезпечення спокою свого бізнесу, щоб мої діти, як феєрична дурепа Періс Гілтон на татусеві гроші, жирували по світу – я маю побудувати систему, в якій люди отримуватимуть соціальну захищеність. Мене колись одна людина запитала: "Поярков, а ти пішов би в Раду?" Я кажу: "Залежить від мотивації". – "А яка для тебе мотивація?" – "Зиск, – кажу, – усі, і журналісти, і політики, ходять у Верховну Раду заробити грошей. І я ходжу заробити грошей. Намалював, продав... Ось моя картина коштує $5000. А ця коштує $10 000. Але я хочу, щоб вона коштувала $25 000! Для того, щоб системно продавати не за $5000, а за $25 000, мені потрібно, щоб усі українські бізнесмени, там Гена Буткевич, Олександр Герега, щоб у їхні мережі прийшов пенсіонер, у той же "Епіцентр", а у пенсіонера була пенсія $800. А його дитина щоб заробляла $1600. Тоді вони будуть витрачати гроші в цих мережах. Гроші заллються в економіку. І тоді я зможу заробляти більше. Іншого способу, щоб я заробляв більше, не бачу. У мене є все: п'ять автомобілів, шикарний будинок, діти вчаться в гарному місці. Мені йти в Раду, щоб заробити ще трохи, безглуздо. У мене і так все добре. А от якщо буде сенс... Але для цього треба, щоб виборці (підвищує голос) не голосували більше за той жах, за який вони голосують останні 20 років, і принципово не віддавали голосів за тих, хто не виправдав. Адже ми маємо виховувати політиків. Політик вас повинен боятися. Ви вбили Симоненка (лідер Комуністичної партії України Петро Симоненко. – "ГОРДОН"), убили Мороза (лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз. – "ГОРДОН") як політиків. Ви їх знищили. Ну тож мочіть далі!
– Твоя критика всього, що відбувається, зрозуміла, але чи є якісь світлі плями, світлі особистості? Крім Порошенка, якого ти не критикуєш, поки він президент?
– Він не світла особистість. Узагалі не світла. Він – головнокомандувач. Я його не оцінюю. Він – функція.
– На кого сьогодні можна сподіватися? Є люди у нас в країні, за яких ти проголосував би?
– (Задумався). Я з жахом думаю, що мені доведеться за когось голосувати.
– За гречку не підеш?
– У нас вибори у 19-му, правильно?
– Якщо дострокових не буде.
– Ні-ні... Я вважаю, Порошенко, гад, везучий. Йому пощастило з опонентами. Такі дебіли у нього опоненти, от чесно. Більшість – такі придурки. Усе, що вони роблять, зміцнює його владу. Граната, кинута у Верховну Раду, зміцнила його владу. Цей сукомайдан, який зараз відбувається, зміцнює його владу. На жаль, бачу підтвердження моєї давньої тези: "Усі успіхи українських політиків і політичних партій ґрунтуються не на їхніх мізках, не на вмінні щось будувати і робити, а на дебілізмі опонентів". Цим славні всі, хто в нас у політиці.
– Тобто, не можеш назвати прізвищ? Хоча б два–три?
– Та я можу, але я боюся. Назвеш прізвище, а виявиться така тварюка, блін, кінчена, що просто капець. Тому я б поки не ризикнув.
– Ти на наступні вибори підеш?
– Голосувати я завжди ходжу.
– А як кандидат на парламентські?
– Поки не бачу взагалі жодних варіантів.
– І несподіване запитання, не про політику. Ти перед ефіром так старанно розминав голосові зв'язки і відкашлювався. Я подумала, що ти будеш співати. Ти співаєш?
– Тьху-тьху-тьху! Я взагалі не розумію, чому я не співаю! Я мав прийти сюди – і (співає): "Ла-ла-а-а-а-а!" У мене немає слуху, немає голосу, я повний баран у хореографії. Чому я не на сцені? Це загадка! Дорогі мої колеги, які на сцені! Я так само, як і ви, не вмію співати! Не вмію танцювати! Але просто у мене є професія, яка мене годує набагато краще, ніж стрибання по сцені, повірте. Тому, брати по невмінню, я не у вашому натовпі, а сам по собі. Ось так!
– (Посміхаючись). Навіщо я поставила останнє запитання?! Сергію, дякую, ти, як завжди, був у гуморі!
– (Сміється). Ну добре.
Записав Микола ПІДДУБНИЙ