Смешко: На прикладі України всім у світі видно: є ядерна парасолька – ти захищений, ні – готуйся до вторгнення і втрати територій
Окружний адміністративний суд Києва визнав Будапештський меморандум міжнародним договором. Як це може вплинути на переговорну позицію України, чи допоможе це вийти з вузького нормандського формату в ширший – будапештський, за участю США та Великобританії? Про це в інтерв'ю виданню "ГОРДОН" розповів ексначальник Головного управління військової розвідки Міноборони, колишній голова Служби безпеки України, генерал-полковник Ігор Смешко.
Невиконання меморандуму – це і руйнація всієї системи міжнародного права, яке було встановлено після Другої світової війни
– Ви зробили гучну заяву, що відмова від наполягання на виконанні Будапештського меморандуму є цілковитою провиною нашої влади. Але чому саме зараз про це розмова?
– Я не перший раз привертаю увагу не тільки в нашій країні, але й у світі, до необхідності виконання Будапештського меморандуму. Його невиконання – це не лише втрата Україною її повного суверенітету і територіальної цілісності. Які були гарантовані їй провідними ядерними державами світу в обмін на наш третій за потужністю арсенал ядерної зброї, яку ми знищили.
Це і руйнація всієї системи міжнародного права, яке було встановлено після Другої світової війни. Особливо що стосується питань ядерного роззброєння і нерозповсюдження ядерної зброї у світі. Адже тепер усім наочно видно, після прикладу з Україною, що якщо маєш ядерну зброю – ти захищений. Не маєш – готуйся до вторгнення та втрати територій. У разі, коли не маєш іншої надійної ядерної парасольки. За яку, до речі, прийдеться також платити і політичними, і економічними, і дипломатичними поступками небезкорисливому ядерному союзнику.
– Але цей меморандум не бажають виконувати всі його підписанти. Україна може наполягати. Але що це дасть, якщо ми на самоті?
– Звинувачення в невиконанні цього міжнародного договору іншими країнами, його підписантами, роблю свідомо і послідовно, починаючи з березня 2014 року, відразу після початку агресії Росії проти України. Будучи біля трьох місяців штатним радником президента Порошенка, я пропонував підняти це питання на зустрічі з віцепрезидентом США Джозефом Байденом у Києві у 2015 році. Правда, це було на єдиній нараді у президента, куди мене запросили, і де всі інші присутні, включно з нашим майбутнім послом у США Валерієм Чалим, мене не підтримали та заявили, що меморандум є мертвим.
Ще в березні 2014 року піднімав це питання в інтерв’ю французький газеті Le Figaro. Потім усі ці роки виступаю з цього приводу на всіх міжнародних майданчиках, де мав тільки можливість це зробити. У штаб-квартирі НАТО у Брюсселі, у 2014 році. Декілька разів у Лондоні і Берліні, протягом 2015–2019 років, на засіданнях Євроатлантичної лідерської групи експертів високого рівня з питань безпеки. Минулого року в Гарвардському університеті, США, на конференції, присвяченій ядерному роззброєнню та річниці Будапештського меморандуму. Ну і зрозуміло, увесь час, коли є нагода, у наших ЗМІ. Остання моя заява була пов'язана з нещодавнім рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня цього року, який визнав, що Будапештський меморандум є міжнародним договором і згідно нашого внутрішнього законодавства. Та відхилив доводи МЗС України, щодо неможливості його використання для протидії російській агресії.
Ігнорування з початку російської агресії Будапештського меморандуму є злочином і з точки зору нашого внутрішнього законодавства
– Чому рішення суду є таким важливим?
– Це може стати ще одним із доказів, який призведе до кримінальної відповідальності посадових осіб за невикористання цього міжнародного договору для захисту територіальної цілісності і суверенітету України, починаючи з лютого 2014 року.
– Добре, своїх чиновників покараємо, але що будемо робити з іншими підписантами?
– Бажаючий виграти в лотерею має спершу купити лотерейний квиток. Бажаючий правосуддя має спершу подати позов до суду. Якщо ми офіційно, відповідними дипломатичними нотами, не звертаємося до підписантів договору з вимогою його виконання. Не ініціюємо, відповідно до меморандуму, проведення офіційних консультацій по механізму реалізації безпекових гарантій. Не розглядаємо навіть можливості попередження, що можемо оскаржити їхню бездіяльність у міжнародних судах, то хто за нас це буде робити?
Ігнорування з початку російської агресії цього багатостороннього договору з гарантіями нашої безпеки від ядерних держав є злочином і з точки зору нашого внутрішнього законодавства. Злочином, який уже призвів до системного, довготривалого в часі, порушення державного суверенітету, втрати територіальної цілісності та багатотисячних людських жертв серед нашого народу.
Причому це стосується не лише попередньої влади, але й нинішньої. Тому що продовження не скликання, згідно з договором, консультацій із його підписантами для обговорення питань відновлення територіальної цілісності і суверенітету України, є порушенням діючої Конституції і законів України.
– Яким чином відсутність таких консультацій порушує норми законів?
– Згідно з Конституцією України, президент керує зовнішньою політикою та є гарантом безпеки й оборони держави. Причому він виконує ці функції лише в рамках законів. Не "Мінських домовленостей", не протоколів переговорів у будь-якому форматі чи усних домовленостей під час телефонних розмов із лідерами навіть найпотужніших країн світу, а наших – українських – законів.
На сьогоднішній день єдиними законами України, які давали і дають право нашим президентам від початку російської агресії із 2014 року на здійснення ними керівництва зовнішньою політикою для забезпечення оборони і безпеки України, відновлення її суверенітету і територіальної цілісності, є Будапештський меморандум, а також постанова Верховної Ради України від 6 червня 2010 року, N 2431-VI "Про заяву Верховної Ради України про надання Україні реальних гарантій безпеки".
У цій постанові Верховної Ради України, яка була прийнята ще у 2010 році і має статус закону, було доручено уряду України забезпечити підготовку додаткового міжнародно-правового документа, який би деталізував і розвинув положення Будапештського меморандуму.
А саме – деталізував би механізми "реальних гарантій національної безпеки без'ядерної України", як ідеться там дослівно. Цією ж постановою уряду доручалося здійснити необхідні кроки щодо розгляду і підписання цього додаткового документа Росією, США, Великобританією, Китаєм і Францією. Факт агресії Росії проти України у 2014 році лише підсилював актуальність цього нового документа. Та не лишав альтернативи для дій на міжнародній арені, у рамках законів України, і для Турчинова, і для Порошенка.
– Вони неодноразово заявляли про небажання країн вести такі переговори...
– Хто конкретно до кого звертався і хто конкретно відмовив нам у цьому? Ви можете назвати назви офіційних дипломатичних нот і документів і прізвища посадових осіб цих держав, які офіційно відмовили нам? Більше того, палата лордів Британії у 2015 році критикувала навіть свій уряд за бездіяльність у виконання положень меморандуму у зв’язку з анексією Криму. А президент США Дональд Трамп критикував за подібну ж бездіяльність Барака Обаму, натякнувши, що він не допустив би цього.
– Ви як радник президента в минулому, припускаєте, що такі переговори могли бути непублічними?
– А наші президенти – монархи? Безпека й оборона України – це їхня приватна справа? Дотримання Конституції і законів України обов'язково для всіх, але не для них?
Якщо би вони зробили це офіційно та повідомили наших західних партнерів, що в них немає іншого варіанту дій, ніж у рамках закону, це б викликало лише повагу до них. Вони могли навіть зустрічно запитали німецького чи французького колегу, чи порушили б вони Конституції і закони власних країн у подібному випадку? Переходячи з Будапештського формату міжнародних переговорів для забезпечення суверенітету і безпеки держави, як це визначено українським законами, – на мінський чи нормандський, як це зручно іншим державам?
– Такі побажання могло бути передано на рівні послів?
– Якщо це було на рівні послів у Києві і нашим президентом порадили не піднімати тему меморандуму публічно та не обговорювати це питання з їхніми президентами... і це спрацювало. Тоді попереду їхня зустріч у суді з обвинуваченням із боку України у службовій недбалості і злочинній бездіяльності у відстоюванні національних інтересів України, які призвели до тяжких наслідків.
Чи були здатні світові лідери ядерних держав у 2014 році дотримуватися норм міжнародного права і правил честі власних держав на міжнародній арені?
– Є точка зору, що визнання українським судом Будапештського меморандуму повноцінним міжнародним договором не зробить його дієвішим. Що такі договори мають спочатку ратифікувати парламенти країн-учасниць, а ще в них має бути чітко вказано, як урегульовують суперечки між сторонами, які санкції можуть застосовувати до їх порушників. Мовляв, нічого такого в Будапештському меморандумі немає. Його підписанти зобов'язалися щонайбільше проводити консультації, якщо хтось погрожуватиме Україні. Президент Леонід Кучма підписав те, що підписав. І рішення українського суду, ні в тексті цього документа, ні в тому, як його трактують у США і Великобританії, змінити не може. Як ви це прокоментуєте?
– Віденська конвенція 1986 року "Про право міжнародних договорів" визначає, що таке міжнародний договір. Та те, що будь-який документ, який був підписаний главою держави, міністром закордонних справ чи уповноваженою державною особою, – є міжнародним договором. Який є обов'язковим для виконання всіма його підписантами. Незалежно від його назви і процедури внутрішньої верифікації чи ратифікації.
Остання є обов'язковою лише в тому випадку, коли в тексті підписаного документа є ця умова, яка тоді стає частиною договору. У Будапештському меморандумі такої умови не має.
Меморандум надав Україні саме гарантії безпеки від ядерних держав у її територіальній цілісності, суверенітету, недоторканості існуючих кордонів і незастосування проти неї будь-якого тиску – військового, політичного, економічного чи дипломатичного. А також гарантій незастосування проти неї будь-якої зброї, а не тільки ядерної. Усе це в обмін на третій арсенал ядерної зброї та приєднання її до ДНЯЗ. У Конвенції є окрема норма – країна, яка надала міжнародні послуги, має право вимагати компенсації за них.
Справа була лише в тому, чи були здатні світові лідери ядерних держав у 2014 році дотримуватися норм міжнародного права і правил честі власних держав на міжнародній арені. Та чи були вони державниками світового рівня, чи політиками вузько національного масштабу?
Лідерів масштабу Рузвельта, Черчилля чи Де Голля серед них явно не виявилося. Нагадаю, що Британія вступила в Першу світову війну на боці Франції на підставі протоколу між військово-морськими відомствами про захист французькою ескадрою британських інтересів у Середземному морі в обмін на захист британцями французьких інтересів у Ла-Манші.
Текст договору безумовно треба було прописувати більш досконало по механізму реалізації гарантій безпеки. Тим більше, що навіть президент Франції Франсуа Міттеран попереджав президента Леоніда Кучму про можливість обману нас. І після 1994 року був час на доопрацювання мемораднуму додатковими угодами. Але я є свідком, що наші президенти щиро вірили в ці гарантії. І не були готові до шахрайства проти України на такому високому рівні.
У той же час усе це не знімає відповідальності із сучасних лідерів України і Заходу, починаючи з лютого 2014 року, за боягузтво і безчестя по відношенню до українського народу у зв’язку з невикористанням цього договору як основи для припинення російської агресії проти України.
Усілякі ж спекуляції стосовно невірного перекладу з англійської викликають посмішку. Тест цього договору на трьох мовах має однакову силу. Так у ньому прописано. Вступив він у силу, як зазначено в ньому, відразу після його підписання. І не потребував ратифікації. Гарантії безпеки не мають двозначного тлумачення на українській мові. Це – гарантії. І рано чи пізно їх потрібно буде виконати. Без цього не меморандум є мертвий, а система міжнародного права і ядерного роззброєння стане мертвою.