Від Калашникова до Окуєвої. Найгучніші вбивства в Україні протягом останніх трьох років G

Співробітник поліції на місці вбивства Аміни Окуєвої в Глевасі Київської області
Фото: EPA

Увечері 30 жовтня під Києвом убили ветерана АТО Аміну Окуєву. Протягом останнього року це вже п'яте гучне вбивство, у якому правоохоронці вбачають російський слід. Жодного з них, окрім справи про вбивство колишнього депутата Держдуми РФ Дениса Вороненкова, поки не розкрито. "ГОРДОН" коротко розповідає про дев'ять найрезонансніших убивств із російським слідом упродовж останніх трьох років.

Екс-регіонал Олег Калашніков. Київ, 15 квітня 2015 року

Калашнікова було знайдено мертвим у під'їзді будинку, де він жив. Імовірно, політика застрелили, коли він вийшов із ліфта і прямував до своєї квартири. На тілі Калашнікова було п'ять вогнепальних поранень, одне з яких – у голову. За попередніми даними, нападників було двоє.

Фото: 2000.ua

Народний депутат, член колегії МВС України Антон Геращенко заявляв, що головна версія – убивство з політичних мотивів. "Без сумніву, покійний дуже багато знав про те, хто і як фінансував Антимайдан, який коштував Януковичу і його камарильї кілька мільйонів гривень на день", – зазначав він. В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" нардеп Борислав Береза говорив, що Калашнікова застрелили незабаром після того, як він погодився співпрацювати зі слідством у справі про фінансування Антимайдану.

Політолог Володимир Фесенко дістав електронний лист, у якому "Українська повстанська армія" заявила, що бере на себе відповідальність за цей злочин. Насправді, за даними СБУ, такої організації не існує. Із 2015 року правоохоронці не повідомляли про якісь зрушення в розслідуванні цієї справи.

Публіцист Олесь Бузина. Київ, 16 квітня 2015 року

Фото: politnavigator.net

Колишнього головного редактора газети "Сегодня", публіциста Олеся Бузину, відомого проросійськими поглядами, застрелили 16 квітня 2015 року біля під'їзду власного будинку на вулиці Дегтярівській у Києві. Відповідальність за злочин, як і у випадку з Калашніковим, взяла на себе "Українська повстанська армія".

18 червня того ж року міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков заявив, що вбивство розкрито. За його словами, безпосередніми виконавцями були учасники АТО, націоналісти Андрій Медведько і Денис Поліщук, вони ж заперечують обвинувачення. Імен імовірних замовників Бузини так і не назвали. Президент України Петро Порошенко припускав, що вбивства Калашнікова і Бузини – провокація, "спрямована на дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації в Україні, на дискредитацію політичного вибору українського народу".

У червні цього року адвокат Медведька і Поліщука повідомив, що прокуратура завершила досудове розслідування провадження за фактом убивства Бузини, до листопада 2017-го справу можуть передати до суду.

Журналіст Павло Шеремет. Київ, 20 липня 2016 року

Фото: svoboda.org

Білоруський журналіст Павло Шеремет, який працював у Білорусі, Росії та Україні, загинув 20 липня 2016 року в Києві внаслідок вибуху машини, що належала співзасновниці "Української правди" і його цивільній дружині Олені Притулі. Слідство розглядає п'ять версій мотивів убивства: професійна діяльність, убивство через помилку (замість Притули), критичні публікації у виданні "Українська правда" та виступи на "Радио Вести", дестабілізація ситуації в Україні, а також особисті конфлікти.

Майже за півтора року розслідування правоохоронці допитали більше ніж 3000 осіб, але встановити підозрюваних поки так і не вдалося. У травні 2017 року глава МВС Арсен Аваков заявляв, що слідству довелося заново перевіряти всі факти у цій справі через недбалість одного зі співробітників. Про помилку у розслідуванні також заявляв генпрокурор Юрій Луценко: за його словами, не було вилучено "однієї камери" з важливим для слідства записом. Про цей запис стало відомо завдяки фільму-розслідуванню "Слідства.Інфо" та міжнародної мережі Organized Crime and Corruption Reporting Project. У ньому, зокрема, розповідали, що колишній співробітник СБУ Ігор Устименко і ще одна людина з вечора 19 липня до пізньої ночі 20 липня перебували неподалік від будинку Шеремета. Пізніше Устименка допитали. За словами народного депутата Вікторії Сюмар, Устименко в ту ніч стежив за людиною, яка не має стосунку до справи Шеремета.

З липня 2017 року всі рішення судів у справі Шеремета засекречено.

Ветеран АТО, майор внутрішньої служби Іван Мамчур. Рівне, 17 вересня 2016 року

Фото: tomat.rv.ua

Учасника антитерористичної операції на Донбасі, майора внутрішньої служби Рівненського СІЗО Івана Мамчура виявили мертвим у під'їзді рівненської багатоповерхівки на вулиці Відінській. Поруч знайшли вісім гільз і пістолет Макарова із глушником. Через два місяці, 17 листопада, на українсько-російському кордоні в Харківській області затримали підозрюваного у скоєнні вбивства жителя Маріуполя на прізвище Смородінов. На допиті він заявив, що вбив Мамчура на замовлення Федеральної служби безпеки Росії, оскільки той раніше служив у спецпідрозділах українських Збройних сил у зоні АТО, розповів генпрокурор Юрій Луценко.

Екс-депутат Держдуми РФ Денис Вороненков. Київ, 23 березня 2017 року

Фото: Денис Вороненков / Facebook

Колишнього депутата Державної думи РФ Дениса Вороненкова, що набув у лютому цього року українського громадянства, було застрелено в центрі Києва приблизно опівдні 23 березня. Політика розстріляв колишній учасник антитерористичної операції, громадянин України Павло Паршов (убитий охоронцем Вороненкова).

На початку жовтня Генпрокуратура оголосила про розкриття справи. За версією слідства, убивство за наказом Федеральної служби безпеки Росії замовив Володимир Тюрін, російський кримінальний авторитет, колишній цивільний чоловік Марії Максакової (на момент замаху вона була дружиною Вороненкова).

Слідство встановило, що до злочинної групи, яка займалася організацією вбивства Дениса Вороненкова, входило сім осіб: громадяни Росії Тюрін, його син Дмитро (він виступав у ролі посередника між замовником і організаторами), а також українці Юрій Василенко, Олександр Лось (організатори), Ярослав Левенець, Ярослав Тарасенко і Павло Паршов (виконавці). Тарасенка і Лося затримано, Паршова вбито, Левенець і Василенко перебувають у розшуку.

Полковник СБУ Олександр Хараберюш. Маріуполь, 31 березня 2017 року

Фото: Юрий Бутусов / Facebook

Уранці 31 березня в Маріуполі підірвали автомобіль начальника управління військової контррозвідки СБУ в Донецькій області полковника Олександра Хараберюша. Голова Служби безпеки Василь Грицак називав загиблого найкращим контррозвідником України. Головний редактор "Цензор.НЕТ" Юрій Бутусов писав, що на рахунку Хараберюша приблизно 80 затримань російських агентів і терористів, у більшості затримань він брав участь особисто.

"Хараберюш був абсолютно не публічною людиною, його ім'я не було знане в суспільстві, однак добре відоме в таємній війні двох спецслужб. Ворог добре розумів, наскільки велику загрозу полковник становить для їхніх операцій в Україні", – зазначав Бутусов.

СБУ розслідує справу за статтею "теракт", Грицак основною версією вбивства називав професійну діяльність контррозвідника. Він обіцяв, що відомство "зробить усе, щоб знайти і покарати винних". "Борги ми віддаємо швидко", – заявляв голова СБУ. Поки про результати розслідування у цій справі не повідомляли.

Офіцер Головного управління розвідки Міноборони України Максим Шаповал. Київ, 27 червня 2017 року

Через три місяці у схожий спосіб було вбито полковника Максима Шаповала, начальника спецрезерву Головного управління розвідки Міноборони України, – його автомобіль вибухнув у Солом'янському районі Києва. Колишній начальник луганського облуправління СБУ Олександр Петрулевич розповідав у коментарі "ГОРДОН", що Шаповал працював у зоні АТО, виконуючи спецзавдання.

Фото: censor.net.ua

"Таку людину зазвичай вербують, а якщо не виходить – ліквідовують... Для мене російський слід у вбивстві Шаповала очевидний. Іде війна. Ліквідація одного з керівників української розвідки – спецоперація РФ. Дуже показова спецоперація. Навіщо? Послати чіткий сигнал: спецслужби РФ безперешкодно організовують у Києві будь-який теракт, зокрема з ліквідації високопоставленого керівника військової розвідки", – говорив він.

Станом на вересень у цій справі нікого не повідомили про підозру. Генпрокуратура зазначала лише, що слідство сконцентрувалося на одній версії вбивства, без уточнення, на якій саме. У липні генпрокурор Юрій Луценко заявляв, що в організації замаху підозрюють російські спецслужби.

Учасник АТО Тимур Махаурі. Київ, 8 вересня 2017 року

Фото: 212haber.com

Увечері 8 вересня на перехресті вулиць Басейної та Великої Васильківської вибухнув автомобіль. У підсумку загинув громадянин Грузії Тимур Махаурі, який воював на Донбасі у складі чеченського батальйону імені Шейха Мансура. Спікер МВС Артем Шевченко говорив, що Махаурі (справжнє ім'я, за даними СБУ, – Алі Тімаєв) "досить відомий у кримінальних колах".

"Він мав стійкі зв'язки з різними чеченськими колами. Також його затримували і притягали до відповідальності в Україні, але Махаурі уклав угоду зі слідством, визнав провину і дістав умовний термін", – зазначив Шевченко.

У Службі безпеки України заявляли, що Махаурі "всіма засобами боровся з путінським режимом" і був "особистим ворогом Рамзана Кадирова". Станом на кінець вересня поліції не вдалося виявити "конкретних фактів, які б допомогли відповісти, як і ким скоєно злочин", зазначав начальник столичної поліції Андрій Крищенко.

Ветеран АТО Аміна Окуєва. Глеваха (Київська область), 30 жовтня 2017 року

Фото: Amina Okueva / Facebook

Учасницю АТО Аміну Окуєву було вбито ввечері 30 жовтня: невідомі з автомата розстріляли автомобіль, у якому вона їхала із чоловіком – колишнім командиром добровольчого батальйону імені Джохара Дудаєва Адамом Осмаєвим. Окуєва померла на місці від поранення в голову, Осмаєва було поранено в ногу, він зараз перебуває в лікарні. Відразу ж після вбивства поліція оголосила план "Сирена". Правоохоронці поки не повідомляли, чи є у них які-небудь дані про нападників. Друзі і соратники Окуєвої впевнені, що в замаху є російський слід. Адам Осмаєв незабаром після події говорив, що вбивство Аміни, недавній замах на нардепа Ігоря Мосійчука та червневий напад на подружжя Артура Курмакаєва – це ланки одного ланцюга".