Доній: Фірташ, Льовочкін, Ахметов, Пінчук зараз під Порошенком. До 2014-го були під Януковичем, перед цим – біля Ющенка, ще раніше – під Кучмою
Чому соціологія – це лише кастинг для олігархів; хто ті троє кандидатів у президенти, у кого реальні шанси пройти у другий тур виборів; чому в Україні вибудовують путінську модель управління державою, а президент РФ Володимир Путін особисто зацікавлений у чинній українській владі; чому головна проблема України не в її політичній еліті, а в пересічних громадянах, які заслужили саме на таке керівництво. Про це в інтерв'ю "ГОРДОН" розповів колишній народний депутат (2007–2012), президент Центру досліджень політичних цінностей, політичний аналітик Олесь Доній.
Соціологія – це кастинг для олігархів, точніше – у кого з кандидатів вони готові вкладати гроші
– За кого проголосуєте на президентських виборах у березні 2019-го?
– Бачите, прийшов до вас на зустріч у костюмі, хоча взагалі не люблю їх носити. Але надів, бо вдень вів засідання "Президентського клубу" як модератор. Це мій волонтерський проект, де надають можливість усім кандидатам у президенти, незалежно від їхньої політичної орієнтації, подискутувати.
У мене є свої політичні вподобання, але поки я модератор у "Президентському клубі", демонструвати їх не можу. Інакше буду змушений зняти із себе зобов'язання, які сам на себе взяв. Мені б цього не хотілося.
– Запитаю по-іншому: із першої п'ятірки кандидатів у президенти, у яких за соцопитуваннями поки найвищі рейтинги, кого було б найцікавіше модерувати?
– "Першої п'ятірки" в нас не може бути, щонайбільше – перша трійка, оскільки ми у "Президентському клубі" поки не розглядаємо Зеленського і Вакарчука як кандидатів у президенти.
– Чому?
– За умовами клубу, на дискусію запрошують кандидатів, які самі заявили про готовність балотуватися. Ми точно не спираємося на соціологію, тому що це кастинг олігархів. Поки Зеленський і Вакарчук не заявили, що йдуть на президентські вибори, із формального погляду, вони навіть не кандидати у президенти.
– Думаю, авторитетні соціологічні контори з багаторічним досвідом на зразок Київського міжнародного інституту соціології образяться на ваші слова, що "соціологія – це кастинг олігархів". І матимуть рацію.
– Я з повагою ставлюся до соціологів, уважаю, що вони сумлінно роблять свою справу. Утім, повторю: соціологія – це кастинг для олігархів, точніше – у кого з кандидатів вони готові вкладати гроші.
У соцопитуваннях усе впирається в замовника. Так, авторитетні соціологічні інституції сумлінно формулюють запитання для опитування, роблять репрезентативну вибірку. Але саме замовник визначає, яке прізвище вносити до опитування. Ви пам'ятаєте, коли і як у президентських соцопитуваннях раптом з'явилися Вакарчук і Зеленський? Їх раніше ніколи не було, вони не заявляли про свої президентські амбіції, але раптом з'явилися.
– Уже неважливо, коли і як вони з'явилися в опитуваннях. На мою думку, набагато красномовніше, що за них готова віддати голоси відчутна кількість виборців, яким відверто набридла одна й та сама засалена політична колода.
– Безумовно, не можна сказати, що у Вакарчука і Зеленського немає шансів. Особливо у Зеленського, тому що у нього досі піднімається траєкторія. А у Вакарчука, навіть із соціології, до якої ви апелюєте, – падає, мінус 3,7%. Тобто він уже випав із "п'ятірки кандидатів". Плюс умовний електорат Вакарчука – це молодь Західної України, а саме на цей електорат націлені передвиборчі слогани президента, тому своєї електоральної бази у Вакарчука дедалі менше.
Умовна електоральна база Зеленського ширша: це протестний електорат не одного, а більшості регіонів України. Тому й рейтинги Зеленського, інспіровані сильним телеканалом, поки стійкіші. Але для перемоги на виборах високих рейтингів у соцопитуваннях точно недостатньо.
Наприклад, нещодавно один із кандидатів у президенти довірливо інформував мене, що у нього рейтинг довіри 2,2%. Я не став його розчаровувати і не сказав, що рейтинг довіри зовсім не дорівнює електоральному рейтингу кандидата. І це ще один аргумент на користь мого твердження: будь-яке соцопитування – це, насамперед, орієнтир для великих грошей.
Це лише здається, що в Опоблоці групи Ахметова і Медведчука "раптом" посварилися. Це технологія за домовленістю з Банковою
– І на кого зі списку кандидатів, на вашу думку, зорієнтовано зараз великі гроші? Дайте свій прогноз результатів президентських виборів – 2019.
– Поки не можу, це буде ворожіння на кавовій гущі. Але можу спрогнозувати варіанти результатів з огляду на сьогоднішній список кандидатів. Шанси пройти у другий тур є у трьох із них, шанси на перемогу – у двох. Але ситуація мінлива.
– І хто ті троє кандидатів, які проходять у другий тур?
– Шанс вийти у другий тур є в Юлії Тимошенко, оскільки в неї електоральне ядро і розгалужена партійна мережа по всій Україні, щоб захистити результати. Так само шанс є в умовного єдиного проросійського кандидата.
– Навряд чи Опозиційний блок виставить єдиного кандидата, зважаючи на останні чвари між групою Ахметова і Медведчука. Вони вже не змогли домовитися.
– Питання не в домовленостях між ними. Це вам і решті суспільства лише здається, що вони "раптом" посварилися. Це технологія за домовленістю з Банковою. Якщо буде єдиний проросійський кандидат – він вийде у другий тур.
Раніше політтехнологи з оточення Порошенка були орієнтовані саме на негласну підтримку єдиного проросійського кандидата, щоб вивести його у другий тур і не допустити туди Тимошенко. Але електорат Тимошенко не вдалося розпорошити, плюс виявилося, що єдиний проросійський кандидат займає у другому турі місце самого Порошенка. Тому нова домовленість оточення Порошенка з проросійськими силами в тому, що останні висуватимуть не єдиного, а відразу кількох кандидатів, щоб у чинного президента був шанс пройти у другий тур.
Ну і третій кандидат на потрапляння у другий тур – Петро Порошенко.
– Здається, ви Анатолія Гриценка десь дорогою втратили, а він входить до п'ятірки лідерів, за останніми результатами соцопитувань, яких ви так не любите.
– Ні-ні, якраз його я не втратив. У Гриценка поки немає шансів пройти у другий тур президентських виборів. Як політичний експерт, я оперую не тільки даними соціології, але й знаннями про результати попередніх виборів, специфіку голосування українців і функціонування політичної системи.
Ще кілька місяців тому соціологія демонструвала зростання рейтингу Гриценка, але тепер із кожним днем він не просто не додає, а втрачає навіть те, що накопичив. Якщо він буде і далі так діяти, то максимум, за що зможе поборотися ближче до виборів, –четверте-п'яте місце. Якщо проаналізуєте не тільки соціологію, але й результати минулих передвиборчих кампаній Гриценка, побачите: напередодні виборів його особистий рейтинг завжди вищий, ніж підсумковий результат. Я навіть не впевнений, що його партія зможе подолати відсотковий бар'єр на парламентських виборах восени 2019-го.
Зате є приклади, як соцопитування демонстрували менший рейтинг, ніж партії набирали за результатами голосування, хоча самі партії й були в опозиції. Наприклад, Соціалістична партія років 20 тому чи БЮТ/"Батьківщина" років 10–15 тому. Електорат цих політсил розташований переважно в селах і невеликих містах, куди не завжди доходять соціологи. У цих партій була розгалужена мережа, у Гриценка її досі немає, тому захистити свої голоси на виборчих дільницях йому завжди було важко.
– Я б не порівнювала майбутню кампанію з попередніми хоча б тому, що із 2014 року ситуація у країні дуже змінилася, насамперед у головах виборців.
– А я б звернув увагу, що багато хто помилково думає, що результати виборів краде Центральна виборча комісія в особі умовного Охендовського. Це не так. Умовний Охендовський лише освячує вже вкрадені голоси.
– А крадуть голоси виборців?..
– ...безпосередньо на місці, на рівні сіл та невеликих міст. Саме там кожному кандидату потрібні ідейні та активні представники, які будуть відстоювати результати голосування. Якщо у вас немає таких представників місцевої виборчої комісії – ваші голоси гарантовано вкрадуть. Знаю приклад на рівні Полтави, коли сім′ями голосували за кандидата, а глава місцевої виборчої комісії оголосив, що у цього кандидата нуль голосів. Не один голос, не два, а нуль! І це приклад обласного центру, а не маленького села, де у влади ще більше можливостей для фальсифікацій.
Соціологія – лише маленька складова частина для потрапляння у другий тур. Потрібні інші ресурси, зокрема дуже важлива розгалужена партійна мережа. У того самого Вакарчука, який є в соціології, немає партії та представників, нікому на місцях захищати його голоси. У Зеленського аналогічна ситуація (незважаючи на те, що у нього є зареєстрована партія): немає людей у регіонах, які б захистили голоси. І медійний ресурс у вигляді телеканала "1+1" тут не допоможе. Щоб Зеленський став реальним претендентом на потрапляння у другий тур (нагадаю, Вакарчук фактично вже випав із перегонів), окрім рейтингів потрібні й інші складники. Наприклад, приєднання вже наявних політичних сил.
Основна проблема кандидата у президенти Гриценка – сам Гриценко
У Гриценка нечисельна регіональна мережа, щоб відстояти результати. Його завданням було залучення максимальної кількості союзників з інших політичних сил. Причому не тільки впізнаваних осіб, але системних і структурних партій.
– І це не вдалося тому, що?..
– Його особисті якості. Основна проблема кандидата у президенти Анатолія Гриценка – сам Анатолій Гриценко. Йому треба боротися із собою, і тоді у нього будуть шанси.
– Розшифруйте, що маєте на увазі під особистими якостями Гриценка, які заважають йому не просто виграти, але навіть пройти у другий тур.
– Ну не може одна людина обіймати всі посади. Наприклад, у того самого Порошенка є свій клан у вигляді міноритарних бізнес-партнерів, які від нього залежать і яким він більш-менш довіряє. Туди входить небагато людей, але достатньо, щоб одного скерувати у Верховну Раду, іншого – у РНБО тощо.
У Гриценка таких людей немає, йому взагалі треба вчитися спілкуватися з людьми. Де ті, хто йшов із ним у попередніх виборчих кампаніях? Чому їх немає поруч зараз? Деякі з них мені говорили, що відмовилися від союзу з Гриценком саме тому, що їм не давали можливості впливати на позицію партії.
– Створюється відчуття, що у вас щось особисте до Гриценка.
– Абсолютно ні, аналізую не тільки як політичний експерт, але і як теоретичний союзник. Я якраз переймаюся, що йому і схожим на нього не вдається стати реальною альтернативою. Мені здається, починати переговори з позиції, що лише ти – єдиний кандидат у президенти, не зовсім правильно.