Голова НАЗК Корчак: Гройсман сказав мені: "Щоб атестат завтра був!" Це манера розмови керівника держави? Це вінницький базар
В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" голова Національного агентства з питань запобігання корупції Наталія Корчак розповіла, чому члени агентства не повинні йти у відставку, про кризу управління, конфлікт з Міністерством юстиції, причину збоїв у роботі реєстру електронних декларацій і те, як позначиться на перевірках той факт, що люди з технічних причин були позбавлені можливості вчасно подати і правильно заповнити декларацію.
Минулого тижня в Україні вибухнув новий скандал навколо Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). У системі приймання електронних декларацій стався збій: кілька днів у декларантів не було можливості занести у систему даних про свій майновий стан.
29 березня прем'єр-міністр України Володимир Гройсман розкритикував роботу агентства та закликав його членів подати у відставку. Голова НАЗК Наталія Корчак назвала звинувачення прем'єра безпідставними і відповіла на його вимогу категоричною відмовою. 30 березня двоє членів нацагентства, Руслан Рябошапка і Руслан Радецький, заявили, що відмовляються працювати під керівництвом Корчак і попросили її написати заяву про відставку. Корчак ще раз підтвердила свій намір і далі очолювати НАЗК.
Чому стався збій у роботі реєстру електронних декларацій, що заважає налагодити його функціонування, у чому причина конфлікту з прем'єр-міністром і чому виникла управлінська криза в агентстві? Щоб отримати відповіді на ці запитання, кореспондент видання "ГОРДОН" зустрівся з головою НАЗК Наталією Корчак.
Сам процес подання декларацій – не покарання для корупціонера. Українцям важливіше, поніс покарання той, хто вкрав, чи ні, сяде Роман Насіров, чи ні
– Прем'єр-міністр Володимир Гройсман сказав: "Зібралися – і у відставку". Ви відповіли, що не підете. Чому ви відкидаєте для себе таку можливість?
– Ця заява прем'єра – стовідсоткове втручання в роботу агентства та тиск на членів НАЗК. Зараз на мене особисто тиснуть Кабмін, опосередковано міністр юстиції Павло Петренко і два члени НАЗК – Руслан Рябошапка і Руслан Радецький.
Чому тиснуть колеги? Очевидно, відбувається боротьба за владу, є і спроба виправдати своє небажання працювати. Можливо, у них є ще якісь інші мотиви, наприклад, зайвий раз пропіаритися.
Що стосується представників уряду, можливо, їм треба відволікти увагу суспільства від нагальних потреб, які варто розв'язувати в умовах, коли зростають ціни, не ремонтують доріг, коли в жахливому стані система охорони здоров'я і освіти. Зручно переключити увагу на електронні декларації.
Підкреслю ще раз: ми не той орган, який карає, а той, який забезпечує формування антикорупційної політики. Електронне декларування – спосіб отримати базу даних для забезпечення фінансового контролю над чиновниками вищого рівня. Створений ажіотаж надуманий. За великим рахунком, сам процес подання декларацій – не покарання для корупціонера. Українцям важливіше, поніс покарання той, хто вкрав, чи ні, сяде Роман Насіров (відсторонений від виконання обов'язків голови Державної фіскальної служби. – "ГОРДОН"), чи ні. Наша функція – накопичити інформацію. Ми нікого не переслідуємо.
На сьогодні законодавчо не визначено процедури відправлення у відставку членів НАЗК. Нардеп Єгор Соболєв, коментуючи ситуацію, зазначив, що для цього треба ухвалити спеціальний закон. Тому що члени НАЗК пройшли відкритий конкурс і виграли його. Вони прийшли на чотири роки. Голову НАЗК обрано на два роки. Якщо зараз ставити питання про відставку, агентство зануриться в колапс, бо немає процедури заміщення його членів. До того ж, агентство і так працює в скороченому форматі – досі не призначено п'ятого члена. Тому нікому зараз не можна писати заяву про відставку.
– Ви вважаєте, прем'єр-міністр втручається у вашу роботу. А хіба він не має права цього робити?
– У тому і проблема, що наш статус законом не виписано однозначно. НАЗК підконтрольний парламенту і підзвітний уряду. Виходить, з одного боку, ми – центральний орган виконавчої влади, а з іншого – звітуємо про роботу лише перед Верховною Радою. Так записано у спеціальному законі. Цим ми відрізняємося від будь-якого іншого органу виконавчої влади. Це і є гарантією незалежності НАЗК.
Звичайно, якби у агентства був такий же статус, як, скажімо, у ЦВК, у нас не було б проблем із підпорядкуванням, затвердженням бюджету та іншими питаннями. А так ми пов'язані рішеннями і діями з урядом, який водночас впливати на нас не може, але засипає дорученнями і втягує у сферу свого впливу.
– Як на ситуацію відреагували ваші західні партнери? Була інформація, що вони відмовляються від співпраці з агентством.
– Нічого такого. Першим відреагувало американське посольство, яке дало свою оцінку ситуації. Спільно з USAID вони підтвердили, що будуть і далі працювати з НАЗК у напрямі протидії політичній корупції у межах наявного договору. А це значить, що мене як голову держоргану вони визнають.
Можливо, Рябошапка і Радецький бачать себе, імовірніше, політиками, а все, що відбувається в НАЗК, їх у принципі не цікавить
– Два члени НАЗК – Руслан Радецький і Руслан Рябошапка – привселюдно заявили, що під вашим керівництвом працювати не будуть. Виходить агентство паралізоване?
– Це штучно створена членами агентства криза. Сподіваюся, вони розуміють, що порушують закон, який наказує їм брати участь у засіданнях і голосувати без права утримуватися. Ці члени допомагають дискредитувати НАЗК і розписуються під своєю безвідповідальністю. Вони відмовилися від співпраці з головою агентства, але не від координації своїх структурних підрозділів.
Мені ця позиція незрозуміла. Ви – чоловіки. Щось не подобається, приходьте і поговоримо. А в них ніколи навіть сміливості не було вести діалог. Спілкуються мовою ультиматумів, за кожного зручного випадку блокуючи ухвалення рішень. Розумію, шоу робити на засіданнях набагато простіше, особливо, якщо є преса. Можливо, Рябошапка і Радецький бачать себе, імовірніше, політиками, а все, що відбувається в НАЗК їх у принципі не цікавить.
Мені кожного разу ставлять питання про перевірку електронних декларацій. А це напрям, який координує Радецький. Запитують про критерії перевірки, систему оцінки ризиків. Це сфера відповідальності Радецького. Він боровся за цей напрям. Його завдання – розробити і погодити з Мін'юстом протоколи перевірок, визначити критерії, підготувати технічні вимоги і завдання. Зрештою, налагодити роботу з перевірки декларацій.
– А ви якось координуєте його роботу, оскільки ви голова агентства? Чи у вас кожен сам за себе?
– Перевірки почалися, і перший результат департамент Радецького повинен подати наприкінці квітня. Є встановлені строки. Результати в будь-якому випадку потрібно продемонструвати. Почалися перевірки не тільки щодо 23 вищих посадових осіб. Списки постійно розширюються.
Як у нас розподілені повноваження? Якщо, наприклад, я як член НАЗК відповідаю за протидію політичній корупції, то підпис ставлю я, а відповідальність за підготовку документів несе керівник департаменту. Потім усі члени НАЗК разом ухвалюють рішення. Але так не завжди виходить.
Ось приклад: департамент конфлікту інтересів, який перебуває у сфері відповідальності Рябошапки, провів за зверненням СБУ перевірку законності премії в розмірі 500 гривень Юлії Марушевській, поспілкувалися з нею, склали протокол. Звернулися до свого куратора Рябошапки з проханням підписати та розглянути протокол на засіданні. Коли він побачив прізвище Марушевської, відмовився підписувати протокол, хоча це його обов'язок. І співробітники департаменту прийшли до мене. Я як голова НАЗК підписала папери, відповідальним за які є керівник департаменту.
Зараз, коли виникли проблеми, Радецький відмежовується від реєстру. Але якщо це його сфера відповідальності, хто повинен вдосконалювати систему? Хто повинен вирішити, які вимоги висувають до автоматичної системи, до автоматизованого робочого місця співробітника НАЗК, який формат даних, одержуваних з інших держорганів, за яким стандартом має працювати система. Ці вимоги не айтішник формує, а фахівець, який із реєстром працює. Хто, як не Радецький, повинен розуміти, якими мають бути стандарти автоматичного відбору декларацій? Члени НАЗК повинні затвердити ці правила на засіданні, але розробити їх повинен Радецький та департамент фінансового контролю. А ми технічно не можемо зробити такий модуль, тому що він досі не сформулював правил автоматичної перевірки. Немає чітких критеріїв оцінювання ризиків, за якими з мільйона можна відібрати декларації для першочергової перевірки. Але якщо ви поставите Радецькому ці запитання, він не зможе відповісти на жодне з них.
– Але повинен же бути у вас інструмент стимулювання членів НАЗК?
– Ми можемо і без нього це зробити, тим паче що проекти нормативних документів уже розроблено під моїм керівництвом. Але зрозумійте, буде черговий скандал і конфлікт. Я вже давала йому доручення відзвітувати на нараді про процес підготовки системи критеріїв. Він улаштував істерику, що ми ліземо в його повноваження. Хоча як керівник я маю право координувати роботу співробітників агентства.
Останнім часом НАЗК у центрі уваги. Це непогано. Але я неодноразово заявляла, що в нинішньому форматі колегіальність реалізувати неможливо. Необхідні елементарна людська культура спілкування і розуміння, навіщо ти сюди прийшов. Не раз було, коли ми сідали, сперечалися, обговорювали, але рішення ухвалювали. Я вважаю, якщо у людини є бажання працювати, то навіть коли є якісь образи і дискомфорт, вона буде працювати та показувати результат. Усяке буває на роботі. Вони не малі діти, а державні діячі. А якщо так, треба стримати амбіції та працювати на результат, ставити суспільний інтерес вище від приватного, не перетворюючи все на дешевий базар, уміти досягати компромісу, слухати і чути.
А в нашому форматі відбуваються торги за особистий інтерес: ти проголосуй за моє питання, я проголосую за твоє. Іноді мені доводилося жертвувати своїми питаннями, щоб "солодка парочка" шантажистів проголосувала за рішення Олександра Скопича (член НАЗК, координатор департаменту організації роботи із запобігання і виявлення корупції. – "ГОРДОН"). Я не амбітна в питаннях кар'єрного зростання, але я хочу, щоб робота не страждала від примх окремих членів НАЗК.
Не хочеш – не працюй зі мною. Я не прошуся до тебе на чай–каву. Але ти член колегіального органу, працюй з іншими членами НАЗК, виконуй свої обов'язки, зрештою, голосуй. А форма "Я не буду з нею працювати, значить, нічого не буду робити" називається невиконанням посадових обов'язків і є прямим порушенням закону. До речі, цей факт може стати підставою для дострокового припинення повноважень члена НАЗК.
Закон зобов'язує членів Нацагентства, незалежно від їхніх настроїв, бути присутніми на засіданнях і голосувати. Причому вони не можуть утриматися. Голосувати треба тільки "за" або "проти". А засідання мають проходити щотижня, і на них потрібно ухвалювати рішення. Така буква закону.
– У будь-якому разі виходить, організувати роботу поки не вдалося. А ви отримуєте чималу зарплату та ще й премію 200 тис. гривень виписали собі у 2016 році ...
– Нічого нового в цій інформації немає. Це обговорювалося ще минулого року. По 200 тисяч премії в місяць не отримував ніхто; були премії в межах від 100% до 250% і надбавки до зарплати, які отримали всі члени НАЗК, і співробітники агентства також. Наприклад, у серпні 2016 року із премією у 150% моя зарплата становила близько 147 тис. грн, Радецький тоді отримав 117 тис. грн, Рябошапка – 85 тис. грн, Скопич - 110 тис. грн. Коли виникло питання, Національне антикорупційне бюро України перевірило і підтвердило законність цього преміювання. Крім цього, суттєві зміни у фінансовому становищі я вносила щомісяця до розміру зарплати у Реєстр декларацій, як того вимагає закон, тому жодної таємниці з цього ніхто і ніколи не робив.
У такому форматі НАЗК нікого не влаштовує, справа йде до того, щоб зробити його одноосібно очолюваним своєю людиною і перепідпорядкувати Міністерству юстиції. У цьому причина атак
– Уже рік ви працюєте без п'ятого члена НАЗК. Чому?
– За законом конкурсну комісію із представників державних органів і громадськості створює Кабінет Міністрів. Функції організації конкурсу виконує Мін'юст. Чому протягом року не обрано п'ятого члена, я не знаю.
– Але ви – голова агентства, ви можете пришвидшити розв'язання цієї задачі?
– Ми не можемо впливати на Мін'юст. Взагалі я намагаюся мінімізувати контакти з комісією, щоб мене не звинувачували в тиску чи лобіюванні якихось інтересів.
– Ви ставите це запитання Мін'юсту, вони якось зволікання пояснюють, чи вам усе одно?
– Я особисто неодноразово говорила з Петренком, пояснювала, що питання з призначенням п'ятого члена треба терміново розв’язувати, щоб у нас в агентстві голосування не перетворювалися в шоу "два на два", щоб була можливість ухвалювати рішення. Але віз і нині там.
Так само, як і з п'ятим членом НАЗК, зависло і створення громадської ради. Уряд уповноважив голову апарату Нацагентства сформувати громадську раду. Він спільно з "Реанімаційним пакетом реформ" провів вибори, склав список, ніхто не мав претензій до прозорості цього процесу. Раду сформовано, її очолює Віктор Таран (керівник Центру політичних студій "Ейдос". – "ГОРДОН"). Ми передали відповідний акт Кабміну, а у відповідь: "Погоджуйте з Мін'юстом". І справа знову застопорилася. Навіть члени ради здивувалися, наскільки скрупульозно Кабмін підходить до запропонованих НАЗК рішень.
– Отже, Мінюст і Кабмін саботують призначення п'ятого члена НАЗК та формування громадської ради?
– Так. І не тільки ці завдання. Із труднощами просувається реєстрація наших нормативних актів. Про цю проблему всі знають. Я прекрасно розумію, що в такому форматі НАЗК нікого не влаштовує, і справа йде до того, щоб зробити його одноосібно очолюваним своєю людиною і перепідпорядкувати, найімовірніше, Міністерству юстиції. У цьому причина атак.
Але об'єкта атаки обрано безграмотно. Чиновники не читають законів і не розуміють, що таке НАЗК і як воно працює. Не спромоглися з'ясувати, хто відповідає за реєстр. Оскільки грошей у повному обсязі на реєстр не виділяли минулого року, його розміщено на базі Держпідприємства "Українські спеціальні системи". Таку конфігурацію запропонували ПРООН та Держспецзв’язок.
Проблема не в тому, що ми не вміємо адмініструвати, нам просто ніде поставити сервер, і немає можливості найняти великий штат айтішників, щоб його обслуговувати
– Коли не працює сайт, це бачать усі. Чому вкотре виникли такі серйозні проблеми, і люди не змогли подати свої декларації?
– Повторюю: у нас працюють державні службовці, і ми фізично не можемо забезпечити цілодобову технічну підтримку за межами офісу НАЗК, тому в нас укладено договір із системним адміністратором – державним підприємством "Українські спеціальні системи" (УСС), яке забезпечує роботу ресурсу. Коли відбуваються збої, ми на це одразу реагуємо, дзвонимо, викликаємо їх до себе, їздимо до них, розбираємося. Якщо вони щось не роблять, ми попереджаємо їх про відповідальність.
Хочу звернути вашу увагу: УСС розмістило інформацію, де повідомило, що готувалося до додаткового навантаження, що суттєві проблеми в роботі реєстру фіксувалися з 26 березня. Тобто вони визнають факт наявності проблем. Постає запитання, що вони робили для подолання проблем. Ми попросили їх назвати причину збою. Досі нам не відповіли (розмова відбулася 30 березня). Тому ми надіслали відкритий лист до правоохоронних органів. А наступного тижня я планую звернутися до парламенту як органу, якому ми підконтрольні, з проханням провести незалежний аудит системи е-декларування і моєї роботи на посаді голови НАЗК. Мені нема чого приховувати або боятися, тому що я від початку діяла в інтересах держави.
Зрозумійте, ми не можемо в односторонньому порядку розірвати договір з УСС. Це підприємство-монополіст. Щомісяця ми перераховуємо їм понад 170 тис. грн за адміністрування реєстру. Є технічні вимоги до адміністратора реєстру: забезпечення безперебійного функціонування реєстру та оперативне усунення збоїв у роботі. Ми самі бачимо, як працює система, ми постійно вимагаємо пояснень, але не можемо втручатися в їхню роботу.
Проблема не в тому, що ми не вміємо адмініструвати, нам просто ніде поставити сервер, і немає можливості найняти великий штат айтішників, щоб його обслуговувати. Ми просили минулого року збільшити штат для створення територіальних підрозділів, але нам відмовили. У листопаді було кілька нарад з експертами і всі дійшли висновку, що поки треба працювати в такому режимі, як є. Неможливо все швидко поміняти, закупити свої сервери, установити їх, найняти людей і забрати сервери під власне управління НАЗК. Ми змушені й далі працювати із цим державним підприємством.
– Гройсман сказав: “Вам дали 60 млн на реєстр. Що вам ще треба?" А й справді, чого вам не вистачає?
– Хочу внести ясність. Реєстр працює з 1 вересня 2016. Тобто півроку. Як за цей час змінилася кількість декларантів? Згадайте, на 1 вересня минулого року планували 50 тис., а зараз за фактом маємо 1,5 млн декларантів! То яке обладнання нам необхідно купувати, якщо за півроку тричі змінювалася кількість декларантів? Ми вже тричі переписували вимоги до системи і обладнання разом з УСС. Завтра буде 10 мільйонів декларантів, і в агентства запитають: "Чому досі немає технічного проекту?" А коли так часто змінюються вимоги до системи, кількість користувачів збільшується у 25 разів, хто візьметься витрачати бюджетні гроші, а потім за це відповідати?
Загалом система декларування, яку задумували, була розрахована на обслуговування 35–50 тис. осіб на першому етапі (це вищі держслужбовці – депутати, міністри, судді вищих судів), а далі на 150–200 тис. Під це створювали НАЗК із граничною чисельністю персоналу 311 осіб. Із них 56 осіб – департамент, який займається деклараціями. Вони повинні були щорічно моніторити 50 тис. заявників. Однак на сьогодні базу декларантів розширено до 1,5 млн осіб, а штатна чисельність агентства залишилася такою, як для перевірки 50 тис. осіб.
Знаєте, є два способи саботувати будь-який захід: перше – узагалі нічого не робити, а друге – довести виконання роботи до абсурду. Ось зараз люди, які завзято виступали проти декларування в Кабміні, Верховній Раді, судах, зрозуміли, що виконувати вимоги закону все одно доведеться. А як зробити так, щоб механізм контролю не працював? Правильно: довести кількість декларантів до абсурду. Якщо 10 мільйонів людей подаватимуть декларації, 60 осіб і навіть 300 ніколи не зможуть їх перевірити.
На всю Японію декларації подають загалом 2 тис. вищих чиновників, і то в паперовому вигляді, публікуючи в газеті. Побутова корупція нікого не цікавить. Відстежують лише тих, хто може заподіяти шкоду країні. Ніхто не підозрював, створюючи систему, що на неї ляже навантаження, яке у 25 разів перевищує проектні розрахунки. І сьогодні залишається питання: яке обладнання купувати – на 2 мільйони, 10 чи 40 мільйонів декларантів? Ви ж знаєте, що серйозно обговорюють ідею загального декларування для українців.
Ще проблема. У нас від початку виникли труднощі з доступом до реєстрів. Нам уже вдалося дев'ять реєстрів підключити із 17-ти. Але... 25 років у країні був бардак. Половина інформації не відповідає дійсності, неповна, тому і не хочуть їх для нас відкривати. Треба на державному рівні підійти до питання комплексного аудиту всіх державних реєстрів. Без адекватної інформації з них ми взагалі ніколи не зможемо перевірити декларацій. Навіть за реєстром фіскальної служби бачимо дані, які не підтверджені. Людина приносить і показує одну зарплату, а реєстр – іншу. ФОП декларує одні доходи, а реєстр показує інші. Що це? Помилки? Але це ж не НАЗК помилки!
Хіба ніхто не знає, що в Україні існує практика підміни листів: є титул документа і друк, давайте всередині листи поміняємо. А в тому ж Мін'юсті до цього ставляться спокійно. Ще й тому затвердження регламенту наших документів дістає настільки серйозний опір з боку Мін'юсту.
Коли почався скандал через відмови у наданні сертифіката відповідності, настав апогей – прем'єр-міністр зателефонував мені та сказав: “Щоб атестат завтра був!" Це манера розмови керівника держави? Це якийсь вінницький базар
– Колишній IT директор "Приватбанку" Дмитро Дубілет заявив, що за 7 мільйонів гривень зробить вам реєстр, який працюватиме.
– Сьогодні в Україні приблизно сотня різних реєстрів, але наш єдиний, який заповнюють саме суб'єкти декларування, а не спеціально підготовлені фахівці протягом суворо відведеного часу. У нас декларанти, як погані студенти, які пишуть диплом останньої ночі. І нічого дивного, що сервер не витримує, коли понад мільйон непідготовлених користувачів намагаються одночасно зайти на ресурс. Ми фіксуємо в середньому 50–60 тис. одночасних сесій. Перед тим, як ліг сервер, у нас за добу було щонайменше мільйон входів на сайт.
– На Facebook десятки мільйонів спроб у всьому світі, і нічого...
– Не дуже коректне порівняння. Наша система не тільки приймає інформацію, але і постійно дає зворотний зв'язок – перевіряє внесені дані та підписує цей обсяг інформації електронним цифровим підписом. Кожен рух перевіряє система: відповідає формату – не відповідає, адреса правильно написана чи ні, крапка стоїть чи ні. Ще висять усі чернетки та логи, підтримується зворотний зв'язок декларанта з його автоматизованим центром сертифікації ключів, а це все – додаткове навантаження, яке ніхто не враховував.
– І що робити людині, яка почала заповнювати декларацію, створила чернетку, потім не змогла увійти в систему, а коли така можливість з'явилася, її не пустили в чернетку, оскільки строк роботи з нею закінчився? Що буде з тими, хто не встиг до 1 квітня подати декларації?
– Усі дії в системі фіксуються: хто заходив, коли, що створив. Тому час, коли чернетку створено, та інформація, яка в ній була, зафіксовані. Це дуже важливо для декларанта як підтвердження виконання обов'язків щодо заповнення електронної декларації під час зафіксованих агентством збоїв у роботі системи. Після цього обов'язково потрібно написати лист Нацагентству (можна надіслати поштою або зі свого електронного кабінету в реєстрі), у якому пояснити ситуацію з проханням взяти її до уваги.
Якщо суб'єкт декларування не подав декларації вчасно, і він має на це поважні причини, декларант також повідомляє про це Національне агентство. У разі розгляду санкцій це буде враховано. Можу акцентувати, що за несвоєчасне подання без поважних причин декларації передбачено адміністративну відповідальність, а за навмисне неподання – кримінальну.
– Хай там що, ви – голова агентства. Якщо щось не працює, відповідати вам. Розуміючи всі проблеми, чому ви раніше, коли вони виникли, промовчали, чому не зробили заяв про саботаж? Адже коли все тихо, складається враження, що вас, у принципі, усе влаштовує, а коли проблеми стали помітними, ви на когось хочете перекласти відповідальність?
– Не завжди є сенс кричати, тим паче під час кампанії з декларування. Адже це породжує паніку і посилює проблеми. Усе-таки головне – виконувати роботу. Коли ми особисто зустрічалися з Тарасом Олійником, директором УСС, він сказав, що не має жодних проблем із НАЗК на технічному рівні. Але виникають істерики, системний адміністратор взагалі може відмовитися від цього реєстру, сказати: "Забирайте свої гроші й робіть, що хочете" (уже одного разу був такий момент). Що тоді?
Якщо б ми кричали, щось змінилося б? Реагуючи заявами на кожну проблему, я б нічого не домоглася. Цього реєстру не було б узагалі. Коли йшлося про його запуск, технічних питань взагалі не обговорювали. Треба виконати вимогу МВФ, і все. Я пам'ятаю розмову з прем'єром, коли він, сидячи на нараді, вимагав: "Назвіть дату". А у нас на той момент, у липні минулого року, нічого взагалі не було. Ми буквально сторгувалися тоді на середину серпня. Я сказала, що у нас є потреби, його відповідь була: “Мінфін вирішить. Виділимо гроші з резервного фонду". Але не дали ні копійки! Ми самі розподіляли частину грошей від економії зарплат. До речі, саме економію за зарплатами ми й повернули до бюджету.
Тоді ніхто не цікавився, як усе вирішується. Коли почався скандал через відмову у наданні сертифіката відповідності, настав апогей – прем'єр-міністр зателефонував мені та сказав: “Щоб атестат завтра був!" Це манера розмови керівника держави? Це якийсь вінницький базар. Ніколи не думала, що таке можливо. І зараз, коли мене запитують: "Чого ж нам не вистачає?", я хочу сказати: "Перш за все культури спілкування у представників влади".
Те, що ми, незважаючи на наявні проблеми і всупереч тиску, продовжуємо працювати, уже результат. Ми реалізуємо задум так, як його бачимо. Інші нехай приходять і роблять краще. Але роблять це так, як передбачено законом, а не чиєюсь забаганкою.