Хто такий Віталій Марків і чому Україна 3,5 року домагалася його звільнення. Головне
У вівторок, 3 листопада, апеляційний суд у Мілані виправдав військовослужбовця Національної гвардії України Віталія Марківа, засудженого до 24 років позбавлення волі за обвинуваченням у причетності до загибелі італійського журналіста Андреа Роккеллі 2014 року. Українець провів в ув'язненні три роки і чотири місяці. "ГОРДОН" коротко розповідає, як український військовослужбовець опинився в італійській в'язниці, у чому його обвинувачували і чому звільнили.
Цей матеріал було опубліковано в жовтні 2019 року й оновлено 3 листопада 2020 року у зв'язку зі звільненням українця.
Хто такий Віталій Марків?
Марків народився в 1989 році в Тернопільській області. У 2003 році разом із матір'ю та сестрою переїхав в Італію, де згодом йому надали громадянство (після повернення в Україну Марків відновив і український паспорт). В Італії він закінчив технічний коледж, пізніше працював діджеєм, займався бодибілдингом і парашутним спортом. У 2013-му, коли почалася Революція гідності, Марків повернувся в Україну і став членом п'ятої сотні Самооборони Майдану. Марків розповідав, що збирався повернутися в Італію за місяць, у січні 2014 року.
"Переворотний момент стався [після подій] на Інститутській, коли був розстріл мирних демонстрантів... Коли людина біжить із дерев'яним щитом і палкою, а проти тебе працюють снайпери... Тоді я зрозумів, що треба боротися до кінця, – так і залишився [в Україні]", – говорив він в інтерв'ю телеканалу СТБ у квітні 2016 року.
Із Майдану Віталій Марків вирушив добровольцем на схід України. "Ми посідали в автобуси на Європейській площі і поїхали на полігон у Нові Петрівці. Там далі було знайомство з нашим генералом Сергієм Петровичем Кульчицьким. Після полігону ми поїхали в Павлоград, Дніпропетровську область, два-три тижні ми провели на блокпостах, бо тоді очікували на нападу і прориву сепаратистів на Дніпропетровську область", – згадував він.
На Донбасі Марків (позивний Італієць) служив на горі Карачун біля Слов'янська під керівництвом Кульчицького, який загинув у травні 2014 року, – сепаратисти збили вертоліт, у якому був генерал і ще 11 військовослужбовців. "[Кульчицький] злетів на п'ятий блокпост, узявши із собою наших шістьох беркутівців і двох ягуарівців, що летіли вже на ротацію, із якими ми воювали в одних окопах. Потім – вибух, спалах... Ніхто нічого не зрозумів... Вертольотів було декілька. У мене був номер генерала – я набрав його, ніхто не відповідав. Почали дзвонити до побратимів, які були на борту... Від них теж нічого… Тоді відірвали по шматочку кожного з нас", – розповідав Марків у інтерв'ю проєкту "Якби не війна".
У тому самому інтерв'ю він заявив, що підписав п'ятирічний контракт із Нацгвардією і має намір залишатися в батальйоні, який назвали на честь Кульчицького, доки "справу генерала не буде доведено до кінця".
У чому підозрювали Марківа в Італії?
У червні 2017 року Марків – до того моменту заступник командира взводу батальйону імені Кульчицького – узяв відпустку і поїхав до родичів в Італії. В аеропорту Болоньї його затримала поліція за підозрою у причетності до загибелі італійського фоторепортера Андреа Роккеллі у травні 2014 року неподалік від гори Карачун.
Із вироку Марківа:
"Марків, виконуючи функцію керівника на бойовій позиції, навіть за відсутності будь-якого наміру збройної атаки з боку супротивника, запідозривши пересування журналістів за напрямом поїзда, почав діяти, стріляючи в усе, що рухалося в радіусі 2 км. [...] Не зумівши досягнути мети за допомогою автомата Калашникова, він продовжував відстежувати [журналістів] через оптичний прилад зброї, інформуючи через свого командира війська з метою влучити по таксі, щоб перешкодити втечі, зупинити і знищити суб'єктів у лісі, де вони зникли. Потім за допомогою радіопристрою він повідомив координати жертв, допомагаючи спрямувати вогонь у їхньому напрямку. Унаслідок тих пострілів французький журналіст Вільям Рогелон дістав поранення в ногу, а для Роккеллі й Миронова вони стали смертельними".
Спікер українського МВС Артем Шевченко припускав, що Марківа затримали за його спілкування з італійськими журналістами у зоні АТО. "Вочевидь, у розмовах із італійськими репортерами Марків припустився необачної помилки: сказав їм дещо, що дало слідству підстави запідозрити нашого гвардійця у тому, що він якщо і не відкривав сам вогонь по групі журналістів, то хоча би служив там і поруч із тими, хто потенційно міг це зробити. Саме тому звинувачення сформульоване як співучасть, а не власне вбивство фотожурналіста Роккеллі", – писав він у блозі на сайті LB.ua.
За два роки після затримання, 12 липня 2019-го, суд присяжних міста Павія (загиблий Роккеллі – уродженець Павії) визнав Марківа винним і ухвалив вирок позбавити його волі на 24 роки.
Позиція української сторони
Тодішній заступник генпрокурора України Євгеній Єнін заявив, що Роккеллі і його російський перекладач Андрій Миронов загинули через артобстріл із боку бойовиків. Із такою самою заявою виступило й Міністерство внутрішніх справ України, якому підпорядкований батальйон, де служив Марків.
Головні обставини справи за версією глави МВС України Арсена Авакова:
"Фотокореспонденти Роккеллі і Рогелон у супроводі перекладача Миронова прибули на територію України без належного оформлення перетину кордону і не оформляли акредитацію у СБУ для здійснення професійної журналістської діяльності в зоні проведення АТО. У район залізничного переїзду біля села Андріївка вони прибули на приватному таксі Daewoo Nexia з метою проведення фотозйомки району, який напередодні зазнав артилерійського обстрілу. Під час несанкціонованого перебування в зоні ведення бойових дій група потрапила під артилерійський обстріл. За інформацією слідства, це був мінометний обстріл.
Важливо: Станом на травень 2014-го мінометів на озброєнні підрозділів Нацгвардії України, дислокованих у районі Слов'янська (зокрема на горі Карачун, де відбував службу Марків) не було! Є офіційна довідка Нацгвардії про те, що підрозділи оперативного призначення Нацгвардії в період із 20 березня до 4 серпня 2014-го комплектували тільки стрілецькою зброєю (автомати і кулемети). Артилерійського озброєння, зокрема мінометів, на балансі у них ще не було.
Окрім цього, у той період підрозділи НГУ базувалися навколо міста Слов'янська, захопленого терористами, на блокпостах, які розташовували по периметру міста на відстані 10–12 км. Дальність мінометної стрільби недостатня, щоб здійснити обстріл із блокпостів навколо Слов'янська в район Андріївки.
Отже, на думку слідства, можливі дві версії.
1. Злочин скоєно членами незаконних збройних формувань, які здійснювали загальний артилерійський обстріл українських позицій, і район перебування журналістів було вражено випадково.
2. Стрілянину проводили члени так званої армії "ДНР" з території Слов'янська із захоплених в українських десантників у квітні 2014 року установок мінометного вогню "Нона" в напрямку підрозділів НГУ на горі Карачун, але помилилися з точністю.
У будь-якому разі підрозділи НГУ, зокрема батальйон імені Кульчицького, у якому відбуває службу старший сержант Марків, не могли здійснити мінометний обстріл району, у якому постраждали журналісти. Щодо особисто Віталія Марківа, встановлено, що він разом зі своїм підрозділом перебував на горі Карачун в оточенні бойовиків-терористів, маючи тільки стрілецьке озброєння".
Генерал-лейтенант Микола Балан (у травні 2014-го був заступником командувача Нацгвардії) в італійському суді підкреслював, що з автомата Калашникова обстріляти групу журналістів з позиції Марківа було неможливо: "Тактико-технічні характеристики його стрілецької зброї просто не дозволяють, щоб боєприпас пролетів таку відстань (приблизно 3 км. – "ГОРДОН"). Навіть рикошетом".
Сторона захисту також вказувала на недостатність свідчень французького журналіста Рогелона, які стали основою для кримінальної справи проти Марківа. У суді француз заявив, що не бачив, звідки вели вогонь, і лише припустив, що стріляли не сепаратисти, повідомляє "Радіо Свобода". Адвокат Марківа Раффаеле Делла Валле в інтерв'ю hromadske зазначав, що французький суд закрив справу про поранення Рогелона: "Висновок був таким: події розгорталися на тлі бойових дій, встановити точні обставини неможливо. І головне, що ухвалив французький суд – неможливо довести, що хтось із солдатів мав чіткий намір убити журналістів. Ідеться про смерть в обставинах війни, точно не про умисне вбивство".
Російський слід?
Тодішній посол України в Італії Євген Перелигін зазначав, що судді відмовилися розглядати як докази невинуватості Марківа відео, зняте Роккеллі за декілька хвилин до загибелі. На записі репортер говорить про "перехресний вогонь" і "близький міномет", тоді як Марків був на пагорбі за декілька кілометрів від нього. "Я переконаний, що весь процес проти Віталія Марківа, а також нещодавній вердикт присяжних Павії є доказом масштабної російської спецоперації, організованої в Італії з метою дискредитації українського опору російській агресії", – заявив Перелигін у коментарі виданню Formiche.
Політичний характер справи підкреслював також міністр Арсен Аваков. "Я хотів би, аби ми чітко розуміли, що цей вирок – несправедливий і може вплинути на відносини між нашими країнами. Це позиція уряду і президента України. Рішення суду – політизоване і необ'єктивне. [...] Я б не хотів, щоб в Україні Італія асоціювалася із проросійським урядом, вважалася прибічником сепаратистів та найманців. А зараз у суспільстві саме така думка", – говорив він на зустрічі з італійським послом Давіде Ла Чечіліа в липні 2019-го.
Водночас Олена Зеркаль (на той момент заступниця міністра закордонних справ України) вважає, що обвинувачувати в настільки суворому вироку виключно італійську сторону не можна. За її словами, із 2015 року італійська сторона просила українську Генпрокуратуру посприяти в проведенні розслідування, але ГПУ ігнорувала запити колег. "Під час кожного візиту в Україну, кожного контакту пропонували разом працювати над слідством, а їх, як і родичів загиблого журналіста, просто ігнорували. Ще раз наголошую: якби в нас були результати розслідування вбивства італійського журналіста й українське слідство співпрацювало з італійським, то ймовірність переслідування й такого результату, який ми сьогодні отримали, була б набагато нижчою або навіть мінімальною. У кожнім разі не було б такого відчуття політичного переслідування", – зазначала Зеркаль.
Чи є шанси на звільнення Марківа?
Тодішній міністр закордонних справ України Вадим Пристайко заявляв, що Київ "за лаштунками" проводить дипломатичну роботу для звільнення бійця Нацгвардії. "Держава Україна допомагає у цій судовій справі. Роботу ведуть не тільки адвокати. "За лаштунками" ведеться дипломатична робота. Італійській владі, хоч вона офіційно не залучена, багато разів пояснювали, що ми не допустимо такого поводження з нашими людьми. Більше того, ця справа стає політичною", – сказав він невдовзі після ухвалення вироку.
Невиправдану жорсткість вердикту суду в розмові із прем'єр-міністром Італії Джузеппе Конте підкреслював і президент України Володимир Зеленський. Він запропонував правову допомогу для проведення спільної експертизи обставин смерті Роккеллі і висловив надію на "неупереджений розгляд цієї справи італійським апеляційним судом". Однак пресслужба італійського прем'єра в комюніке за підсумками зустрічі Конте і Зеленського про справу Марківа навіть не згадала.
Адвокати планують подати апеляцію в суд Мілана і сподіваються, що судді у столиці Ломбардії будуть більш неупередженими, ніж у Павії. Делла Валле казав, що апеляційний суд може підтвердити вирок, скоротити термін ув'язнення, виправдати засудженого або розпорядитися провести розслідування на місці подій в Україні. Захист упевнений: якщо слідчі побачать місце загибелі на власні очі, то зрозуміють, що Марків невинуватий, оскільки з його позиції не було видно посадки, у якій переховувалися журналісти.
Апеляція і звільнення
Апеляційну скаргу на вирок подали в листопаді 2019-го. Очікували, що її розгляд завершать до весни 2020 року, однак через пандемію коронавірусу слухання перенесли на кінець вересня. Перше засідання відбулося трохи більше ніж місяць тому – 29 вересня.
На третьому засіданні, яке провели 15 жовтня, суд у Мілані задовольнив клопотання захисту і долучив до справи новий переклад розмови Марківа із сусідом по камері незабаром після арешту. У Міністерстві внутрішніх справ України наголошували на тому, що саме через некоректний переклад суд Павії "бездоказово засудив українця до 24 років в'язниці": у першому перекладі українцеві приписували слова "ми вбили італійського журналіста", проте насправді Марків говорив, що на нього "намагаються повісити" вбивство Роккеллі.
"Детальний аналіз цієї розмови засвідчує, що Віталій ніяк не говорив про свою причетність до загибелі Роккеллі, а навпаки, був щиро обурений спробою італійської юстиції "повісити" загибель італійського журналіста на нього тільки тому, що він був того дня, 24 травня 2014 року, на горі Карачун за 2 км від місця трагедії", – заявляли у МВС.
Увечері 3 листопада апеляційний суд задовольнив клопотання захисту і повністю виправдав Віталія Марківа, ухваливши рішення негайно звільнити його. За кілька годин військовослужбовець Нацгвардії вийшов із міланської в'язниці суворого режиму. Завтра вранці він має прибути до Києва.
Видання La Repubblica пише, що родичі Роккеллі збираються дочекатися повного тексту рішення суду і після цього ухвалювати рішення про подальші дії.