Кандидатка у президенти Молдови Санду: Я поважаю територіальну цілісність України
Чому багато громадян Молдови вважає демократію причиною бідності, корупції та міграції? Чи існує в Молдові проблема російської мови? Чи потрібно Молдові вступати в ЄС? Чи є щось спільне у п'ятого президента України Петра Порошенка та екслідера Демократичної партії Молдови, бізнесмена Влада Плахотнюка? Про це, а також вплив російської пропаганди, про те, чому була шокована рівнем корупції у країні та чи переїде у президентську резиденцію в разі перемоги на президентських виборах, про президента України Володимира Зеленського, президента Молдови Ігоря Додона і російського лідера Володимира Путіна, про боротьбу з корупцією і контрабандою колишнього прем'єр-міністра Молдови Мая Санду, яка перемогла в першому турі президентських виборів, розповіла в інтерв'ю засновнику видання "ГОРДОН" Дмитрові Гордону. "ГОРДОН" публікує текстову версію інтерв'ю.
Через корупцію третина населення виїхала з Молдови
– Має, добрий вечір.
– Добрий вечір.
– Мені дуже приємно, що ми з вами зустрічаємося. Нехай навіть у такий, незвичайний, спосіб. Бачите: через пандемію, через те, що існує Придністров'я, через кордони і митниці доїхати сьогодні дуже важко з Києва до Кишинева, як виявилося. Але я сподіваюся, що ми з вами поговоримо не менш цікаво, ніж поговорили б під час особистої зустрічі.
– Я впевнена в цьому. Спасибі вам.
– Нас будуть дивитися мільйони глядачів у різних країнах світу: всюди, де розуміють російську мову. У Молдові ви добре відомі, але для багатомільйонної аудиторії я хочу поставити вам кілька запитань, які допоможуть людям зрозуміти, хто ви, звідки, чим живете і чим дихаєте. Скажіть, будь ласка: де ви народилися? У якому місці Молдови?
– Я народилася на півночі Молдови, у Фалештському районі. Напевно, це нікому нічого не говорить. Тому що Молдова – маленька країна, маленький регіон. Я народилася в селі недалеко від кордону з Румунією і жила там до 17 років, коли вже приїхала в Кишинів, щоб навчатися. Це було 89-го року.
– Яким було ваше дитинство? Що ви згадуєте з особливою теплотою?
– У мене було дуже щасливе дитинство завдяки батькам. Були, звісно, і проблеми. Але вони робили все так, щоб я і моя сестра почувалися щасливими дітьми, незважаючи на всі проблеми. Тож я згадую з усмішкою дитинство. І я хочу, щоб у всіх дітей, особливо сьогодні... Тому що у нас у Молдові велика проблема через те, що багато батьків мають виїхати за кордон і залишити дітей тут, у Молдові, – я би хотіла, щоб усі сім'ї жили разом.
– Я знайомий добре з композитором Євгеном Догою, який є національною гордістю Молдови. Колись у нього була пісня "Кодры Молдовы". Молдовські Кодри так само прекрасні сьогодні, як за часів вашого дитинства?
– Вони дуже гарні, звісно, але потрібно зберегти молдовські Кодри. Але це вже інше питання. І тут можна поговорити про корупцію і навести приклад, що навіть молдовські Кодри іноді через корупцію зникають частково.
– Скажіть, будь ласка: чим займалися ваші батьки?
– Моя мама була вчителькою. Вона сьогодні на пенсії. Тато працював ветеринарним лікарем. Його, на жаль, уже немає.
– Що мама викладала? Який предмет?
– Вона викладала музику, але працювала і з початковими класами.
– 10 років тому ви закінчили Гарвард. Навчатися там було цікаво?
– Дуже цікаво. Я зустріла дуже цікавих людей із різних країн. І були, звісно, дуже цікаві викладачі.
– Два роки ви були радницею виконавчого директора Світового банку у Вашингтоні. Чим там ви займалися?
– Ну, я допомагала, радила моєму начальнику, які рішення ухвалювати, тобто готувала ці рішення. І робота в банку дала мені привід учитися в інших країн: у різних. Тому що ухвалювали рішення щодо різних країн. І в Гарварді, й у Світовому банку я зрозуміла, що розвиток – це складний процес, що не тільки моя країна рухається повільно, як я вважала, що взагалі потрібно працювати, працювати і вірити, що можна змінити на краще життя людей у своїй країні.
– Я абсолютно впевнений, що у вас у Сполучених Штатах відкривалася блискуча перспектива. Попереду була чудова кар'єра. І з огляду на те, як ви почали, я думаю, що все йшло б прекрасно. Проте ви взяли й повернулися в Молдову. Чому ви це зробили?
– По-перше, тому, що я хотіла повернутися. По-друге, тому, що мені запропонували стати міністеркою освіти. Я завжди вірила, що освіта – це, напевно, найважливіше. І я завжди всім говорила в різних урядах, що потрібно займатися реформами освіти. Тому що це майбутнє нашої країни. І тоді, коли мені запропонували, я вирішила спробувати. Тому що я вважала і вважаю це дуже важливим.
– Мене часто запитують: "Яка, на вашу думку, має бути національна ідея України?" – і я завжди кажу: "Освіта". Вам не здається, що й національна ідея Молдови має полягати в гарній освіті для дітей?
– Я згодна з вами. Людський чинник – це найважливіше, що в нас є. І для цього потрібна гарна освіта. Звісно, і гарна медицина: для того, щоб люди були здоровими, і для того, щоб наші діти були підготовлені до життя.
– Ви були прем'єр-міністеркою Молдови, але зовсім небагато: лише кілька місяців. Чому так мало?
– Тому що всі корупціонери Молдови злякалися, коли ми розробили серйозну реформу юстиції. І коли вони побачили, що це не тільки розмови, а що ми починаємо діяти... Усі ті, хто боїться незалежної юстиції і сильної, функціональної держави, – вони вирішили тоді зняти уряд.
Додон перейняв усі схеми. Він намагається зробити те саме, що робив Плахотнюк
– Молдова сьогодні є однією з найбідніших країн у Європі. Чому? Що взагалі відбувається сьогодні в цій прекрасній, на мою думку, країні?
– На жаль, ви маєте рацію. Через корупцію у нас високий рівень бідності. Через корупцію люди виїжджають із країни. Третина населення виїхала вже. І це люди, які могли б тут створювати робочі місця, які могли б відкрити бізнес. Це молоді люди. Вони їдуть, тому що вони не бачать жодної перспективи. Усі чули про корупційні схеми, які відбувалися протягом останніх років у нашій країні. Усі чули про банківську крадіжку. Лише одна схема – 12% ВВП. Хто захоче працювати і платити податки у країні, де лише в одній корумпованій схемі крадуть 12% ВВП? І от минуло п'ять років – і ніхто за це не відповідає. Грошей не повернули. І це тільки один випадок. Тому що є й інші.
Деякі люди, на жаль, уже не вірять, що вони можуть тут добре жити. А бідність – через корупцію. Еміграція і бідність – це через корупцію. Тому ми боремося з корупцією. Тому це найголовніше завдання для нас сьогодні: рятувати державу, позбутися корупції, будувати сильні державні організації для того, щоб вони не дали цьому відбуватися й далі, тобто зупинити корупцію, і для того, щоб розвивати економіку, щоб у людей були робочі місця тут і вони не виїжджали за кордон.
– Має, скажіть, будь ласка: олігархи в Молдові є?
– Є, звісно. Один виїхав торік. Але сьогодні ми боремося з іншим. На жаль, це люди, які купують владу, купують політичні партії, а потім, коли приходять до влади, намагаються контролювати всю державу.
– Один, який виїхав, – це [Влад] Плахотнюк, я так розумію?
– Так, це Плахотнюк, якого ми позбулися минулого року. Але, на жаль, залишився пан [президент Молдови Ігор] Додон, який перейняв усі схеми й увесь контроль і намагається зберегти систему Плахотнюка. Ми хочемо позбавитися всіх олігархів і всіх корупціонерів.
– Тобто пан Додон – теж олігарх?
– Пан Додон намагається зробити те саме, що робив Плахотнюк. Він ще не зумів побудувати те, що Плахотнюк побудував за кілька років, але він цього не зробив тільки тому, що у нього ще не було достатньо часу. Але всі корумповані схеми, контрабанда – він усе контролює сьогодні. І, на жаль, від цього люди стають біднішими, і від цього люди втрачають надію на краще життя.
– Таке запитання. Просто цікаво: на чому в бідній країні можна стати олігархом?
– Ну, ось це дуже цікаве запитання. Ми читаємо у пресі і знаємо, що вони примудряються красти десятки і навіть сотні мільйонів доларів. Банківська крадіжка тоді була – навіть мільярд доларів. Тобто в такій маленькій і бідній країні.
– Мільярд доларів?!
– Так, 12% ВВП. Це був мільярд доларів.
– Скажіть, будь ласка: Петро Порошенко – наш колишній президент – мені доводилося чути, що він молдованин. Це правда чи ні?
– Я чула, що у нього є коріння в Молдові. Але не знаю точно.
– Чи правда, що Петра Порошенка й вашого олігарха Плахотнюка пов'язували близькі і дружні стосунки?
– Із того, що написала преса... Вони займалися бізнесом разом. Тобто в них був якийсь спільний бізнес.
– Це була контрабанда чи якісь корупційні схеми? Невідомо?
– Це треба розслідувати. Ми знаємо, що в них був спільний бізнес. Якщо там було щось нелегальне, це потрібно розслідувати. Поки що в нас немає незалежної прокуратури. Хоча ми дуже боролися за мужнього і незалежного генерального прокурора, який би допоміг розслідувати всі ці гучні корупційні скандали та схеми.
– Проте Плахотнюк утік із країни. Як це вам вдалося, скажіть.
– Це було складно, але потрібно було зробити. І минулого року, як ви всі знаєте, ми разом із соціалістами... Партія соціалістів – це партія нинішнього президента Ігоря Додона. Ми вирішили проголосувати разом із соціалістами для того, щоб позбавити країну Плахотнюка. Тому що та система, яку побудував Плахотнюк, – вона була нестерпною для людей і з погляду корупції, і з погляду того, що в нас не було жодних свобод.
Тобто в нас не було вільних виборів, люди боялися розмовляти, люди боялися виходити, підтримувати тих, за кого вони хотіли голосувати. Нам потрібно було обов'язково позбутися його. Але ми знали, що на наступному етапі потрібно буде боротися проти Додона. Тому що ми знали, що він за людина. Але для того, щоб перемогти корупцію, знадобилося крок за кроком іти. Тобто спочатку позбавити країну Плахотнюка, а сьогодні – за кілька днів – сподіваюся, позбавимо країну й від Додона на виборах.
– А де Плахотнюк зараз перебуває? Куди він утік?
– Важко сказати. Ми знаємо, що він провів деякий час у США. Але після того, як у США оголосили, що більше не видадуть візу ні йому, ні його сім'ї, він виїхав зі США. І зараз ми можемо тільки здогадатися, де він гуляє. На жаль, усі гроші, які він украв, залишилися у нього. На жаль, наша прокуратура поки нічого не домоглася для того, щоб повернути гроші країни. І, на жаль, він витрачає ці мільярди бідної країни, а в нас тут удома людям нічого їсти. Тому що рівень бідності дуже високий.
Додон – нерукоподатний. Упродовж чотирьох років у нього не було жодного офіційного візиту в європейські країни, у США. У Росії його вже не приймають на високому рівні
– Що собою являє нинішній президент Молдови Ігор Додон? Що це за людина?
– Він дуже брехливий, по-перше. Він тільки цим і займається. Протягом чотирьох років він нічого доброго не зробив для народу. Навпаки. Плахотнюк допоміг йому стати президентом. Тому що сам він би не виграв цих виборів 2016 року. І після того, як він став президентом завдяки Плахотнюку, він, звісно, робив усе те, що Плахотнюк від нього вимагав.
Це був президент, який сидів у себе в офісі, не виходив, нічого не чув, що відбувається. Ми були на площі: протестували проти Плахотнюка. А він ніби вже після того, як Плахотнюк поїхав, – бачила на всяких відео – отримував гроші в кульку від Плахотнюка. Його від'єднували по кілька разів. Він дуже слабка людина, він підконтрольний. І зараз найголовніший, якщо можна так сказати, у корупційній системі: системі, якої ми маємо позбутися.
– Додон справді дружить із Путіним, як це він декларує?
– Ми знаємо, що Додон хоче використати Росію для того, щоб залишитися при владі. І він обіцяв дуже багато Росії: робив обіцянки, які не можна взагалі виконати. І зараз Росія зрозуміла, що він обманював. Із того, що ми бачили, із матеріалів, які були у пресі – нещодавніх розслідувань, – ми бачили, що його там уже не приймають на високому рівні. Ним займаються люди на рівні начальників відділів у Кремлі. Тобто всі зрозуміли, що це товариш, якому не можна вірити.
Загалом упродовж чотирьох років він не зустрічався ні з ким у Києві, Бухаресті. У нього не було жодного офіційного візиту. Він не зустрічався з лідерами європейських країн, у нього не було зустрічей у США. Порівняно з тими зустрічами, які в мене були протягом чотирьох місяців... У мене був і візит у Київ, і в Бухарест, і в Європу тощо. Тобто він нерукоподатний. Люди знають, хто він, і не хочуть із ним зустрічатися. Ми маємо позбутися такого президента. Нам потрібен президент, який буде представляти народ і з яким захочуть розмовляти наші сусіди: по-перше, Україна і Румунія – і всі наші партнери за розвитком.
– Так, справді, я знаю, що Додон нікуди не їздив, окрім Москви. Ось ви сказали, що в Москві вже розібралися, що до чого, і Додона вже всерйоз ніхто не сприймає. Але фінансувала його ці роки Москва зокрема? Окрім Плахотнюка.
– Ну, те, що ми бачили в деяких відео, які були після того... Напевно, було зроблено Плахотнюком. Додон говорить в одному епізоді, що він отримував гроші на партію з Росії. Але ці речі... Знову ж, прокуратура має розібратися і довести, так це чи ні. Але ми дуже добре знаємо, що він фінансує свою партію не з легальних коштів, як ми робимо, не транспарентно. А з брудних грошей, тобто з нелегальних коштів, фінансують Партію соціалістів.
– Додон дійсно заявив, що Крим – це російська земля, російська територія?
– Так. Він це сказав ще в кампанії 2016 року.
– Нам в Україні вкрай важливо знати вашу думку. Чи розумієте ви, що щодо нашої країни Росія є країною-агресором?
– Я завжди говорила, що поважаю територіальну цілісність України. І я вважаю, що тільки так можна побудувати гарні відносини. І ще я вважаю, що Молдова й Україна перебувають в одній геополітичній зв'язці. І для нас дуже важливо, що Україна поставила за мету, завдання для того, щоб бути ближчою до Європейського союзу. Для нас це дуже важливо. І ми сподіваємося, що ви й далі йтимете цим шляхом. Тому що тоді й ми зможемо піти шляхом зближення з Європейським союзом.
– Має, російських військ на території Молдови сьогодні багато?
– У нас є російські війська на території Республіки Молдова. І ми завжди це говорили – усі уряди говорили. І коли я була прем'єр-міністеркою, продовжила або почала цей діалог щодо і російських військ, і вивезення амуніції. Як буде російською?
– Озброєння, напевно.
– Так. У нас великий порядок денний із Російською Федерацією. Торік, коли я була прем'єр-міністеркою, ми говорили за всіма цими пунктами. По-перше, багато наших співгромадян працює в Росії, і ми зобов'язані створити гарні умови для них. Ми маємо розв'язувати проблему соціального забезпечення та пенсій для тих, хто працює у Росії. Ми почали розмову або діалог щодо вивезення озброєння і виведення російської армії з території Республіки Молдова. Усі наші уряди вимагали цю річ. І ми й далі продовжуватимемо цю розмову.
– Має, а що сьогодні відбувається у Придністров'ї? Яка там ситуація?
– На жаль, у Придністров'ї, попри те, що дуже багато було зроблено, ми не наблизилися до політичного врегулювання. Загалом стосовно Придністров'я у Республіки Молдова був м'який підхід, якщо можна так сказати. Придністров'я – це частина механізму переговорів "5+2" (у переговорному процесі беруть участь представники Молдови, Придністров'я, ОБСЄ, Росії, України і спостерігачі від ЄС та США. – "ГОРДОН"). Підприємства, розташовані на території Придністров'я, зареєстровані на правому березі. Вони беруть участь у нашому торговому режимі з Європейським союзом. І взагалі: 65% експорту Придністров'я йде в Європейський союз. І тільки 8% – у Росію.
Було підписано приблизно 300 документів протягом усіх цих років. Але незважаючи на всі ці речі, як я сказала, ми не наблизилися до того, щоб знайти політичне врегулювання цього конфлікту. І я вважаю, що одна з головних причин – це те, що в Кишиневі є люди, які робили і сьогодні роблять великі гроші на контрабанді, на корупційних схемах, які відбуваються на території Придністров'я. Наприклад, ми купуємо газ у "Газпрому". Ми платимо повну ціну, Придністров'я не платить узагалі за цей газ. Вони не платять, а борг Російська Федерація рахує за Молдовою. Тобто там уже десь $7,5 млрд за все, що спожили у Придністров'ї за весь цей час.
З іншого боку, Придністров'я використовує газ для того, щоб виробляти електрику. Потім правий берег Республіки Молдова купує цю електрику. Ми платимо, знову ж таки, дуже високу ціну, а вони використовують газ, за який вони не платять. Тобто виходить, що ось через такі схеми люди в Кишиневі роблять гроші.
Або контрабанда. Упродовж тих п'яти місяців, коли я була прем'єр-міністеркою, не було взагалі ніякої контрабанди сигарет. Нуль. Це демонструють усі міжнародні звіти. Після того як зняли уряд, повернулися до такого самого обсягу контрабанди: 4 млрд штук на рік. Тобто те саме, що було за Плахотнюка, тільки сьогодні за Додона. А це величезні гроші. І через те, що люди роблять такі величезні гроші, вони навіть не хочуть шукати вирішення цього конфлікту. І пан Додон – це один із тих людей, які сьогодні заробляють на таких корупційних схемах і контрабанді.
– Тобто чи правильно я розумію: ті керівники Молдови, з якими ви зараз боретеся зокрема, є великими патріотами Молдови та об'єднання Молдови, а насправді завдяки грошам, які дістаються їм від контрабанди і від тіньових усіляких оборотів, вони продовжують миритися з існуванням Придністров'я, бо мають там гроші?
– Так. Це правда.
– Ось ви знаєте, Дмитро Козак у Росії зараз займається Україною з боку Росії. У чому полягала місія Дмитра Козака в Придністров'ї? І чи була вона, на ваш погляд, успішною для Молдови?
– Ви говорите про 2003 рік?
– Так.
– Цей "меморандум Козака"...
– Так.
– Так, ми дізналися про цей меморандум після того вже, як він не відбувся. Тому що процес не був відкритим. Знало тільки кілька людей. Із того, що ми бачимо – тому що сьогодні документ доступний онлайн, його можна прочитати, – тодішній президент пан [Володимир] Воронін сказав "ні" цим меморандумам в останній момент.
Але всім зрозуміло, що той меморандум дав би особливу владу, якщо можна так сказати, Придністров'ю і стосовно зовнішньої політики, і щодо внутрішньої політики Молдови. І для нас це було неприйнятно. Тобто навіть президент Воронін, якого всі тоді бачили як проросійського...
– Комуніст.
– Зрозумів, що він не може підписувати таку угоду. Але ми вже дізналися і побачили все це після того, як усе відбулося. Тобто не відбулося. Ми дізналися потім.
– Чи багато, на ваш погляд, спільного між Придністров'ям і Донбасом?
– Напевно, як я вже сказала, вам можна перейняти наш досвід. Тому що за стільки років ми стільки речей зробили – і ми бачимо, що ми не наблизилися ні на крок до політичного рішення. Хоча, знову ж таки, Придністров'я стало частиною переговорного формату. Хоча було стільки документів... Не всі розсекречено. Є ще документи, які ми маємо почитати і побачити. Ми дуже відкриті, знову ж таки, і до торгівлі, і для підприємств, але, на жаль, рішення не знайшлося. Вам потрібно бути особливо уважними, щоб ця корупція не стала найголовнішим елементом цього конфлікту. Тобто ці економічні інтереси у нас, на жаль, стали однією з перешкод. Я не кажу, що це єдина перешкода, але я кажу, що це важлива перешкода для того, щоб знайти рішення.
– 2014 року в Москві розробили і почали застосовувати план "Новоросія", згідно з яким Крим, Одеса, Харків, Луганськ, Донецьк, Запоріжжя, Дніпро, Херсон і Миколаїв мали відійти до так званої нової держави Новоросії. Чи розуміли ви тоді і розумієте зараз у Кишиневі, що якби цей план "Новоросія" став реальним, постраждала б і Молдова, і ця біда торкнулася б Молдови передусім після України?
– Я дуже добре розумію. І ми розуміємо, що завдяки Україні це не відбулося. Але в Республіці Молдова, на жаль, не всі ще розуміють. Через те, що так подають усі ці речі, через те, що люди чують, бачать різні інформаційні канали, – через це є ще багато людей, які не розуміли тоді і сьогодні теж не розуміють.
– Ви началися на Заході. Ви розумієте Захід. Ви пожили трішки у Сполучених Штатах Америки. Скажіть, будь ласка: чому, на ваш погляд, західні політики такі нерішучі, коли йдеться про відновлення територіальної цілісності і Молдови, і України? Чому вони не займають дуже жорсткої позиції для врегулювання конфліктів у Придністров'ї та на Донбасі?
– Це залежить, кого ми маємо на увазі. Тому що є різні партнери в наших проблемах. Тому що це досить складно, з одного боку. З іншого боку, коли вони бачать, що тут, усередині країни... Я говорю зараз про Кишинів, я говорю про Республіку Молдову – не про Україну. Коли вони бачать, що тут люди несерйозно ставляться, що стільки корумпованих керівників, які намагаються робити гроші на цьому, – звичайно, інтерес не такий величезний. Або – не знаю – рішення, які вони пропонують.
Загалом я вважаю, що рішення ми маємо знайти тут: у себе у країні. Тому що... нам потрібен національний консенсус. Це дуже складне питання. Потрібно знайти консенсус між усіма політичними партіями. Потрібен консенсус на рівні суспільства. А у нас суспільство розділене: половина дивиться на захід, половина – на схід, є політики, які намагаються використовувати цей поділ для того, щоб залишитися при владі. Тобто нам потрібно об'єднати суспільство, але ми мусимо знайти рішення тут, у країні.
Звичайно, є зовнішні чинники, дуже важливі. Напевно, потрібне геополітичне вікно для того, щоб знайти це рішення. Але потрібно готуватися до цього геополітичного вікна, яке – ми не знаємо точно – коли відчиниться. А це означає, як я сказала, з боку Кишинева... Я боротимуся з контрабандою і корупцією, як це робила за ті п'ять місяців, коли була в уряді. І ми показали, що це можна зробити. Тобто це не так складно.
Я хочу, щоб у нас були дострокові парламентські вибори
– Як у разі своєї перемоги на президентських виборах ви вчините із Придністров'ям?
– Як я сказала, і надалі боротимуся з корупцією. Я працюватиму на спільні проєкти для того, щоб наблизити людей обох берегів. Ми бачили, що навіть на цих виборах, незважаючи на те, що я не можу поїхати туди зустрічатися з людьми, говорити про мою програму, – ми бачимо, що були люди, які проголосували за мене.
Вважаю, що людям і на правому, і на лівому березі хочеться жити добре у себе вдома. І якщо ми покажемо, що на правому березі у нас будуть вищі стандарти життя, умови життя, то з'явиться більше інтересу й у людей на лівому березі. Що вони сьогодні бачать? Вони бачать корупцію і там, і там. Вони бачать, що їм ніде працювати і на правому, і на лівому березі. Тобто потрібно зробити багато речей для того, щоб підготувати це врегулювання конфлікту.
– Тобто ви хочете, ставши президенткою, побудувати таку економіку в Молдові, щоб жителі Придністров'я, подивившись на економічний розвиток решти Молдови, захотіли туди, а не туди, де вони зараз перебувають?
– Так. Щоб вони захотіли, щоб ми знайшли вирішення конфлікту – і країна стала єдиною.
– Що може зробити Україна для Молдови у плані врегулювання придністровського конфлікту?
– Ми розмовляли з керівниками України ще торік. Зокрема й про допомогу боротися нам із контрабандою. Ми говорили про ці спільні пункти на кордоні. Це, напевно, найголовніше, що може зробити Україна.
Україна – звичайно, частина цього механізму переговорів, і в неї важлива роль у цьому. Єдине – що, на жаль, сьогодні цей формат не функціонує. Тому що немає жодного інтересу з боку Ігоря Додона. Тобто потрібно його перезавантажити й, особливо, почати говорити про політичне врегулювання. Тому що досі говорили про все, але не про політичне врегулювання в цьому форматі "5+2", у якому бере участь Україна.
– Які реформи насамперед ви проведете, коли станете президенткою Молдови?
– Ну, по-перше, Молдова – парламентська республіка, і буде нелегко. Але є речі, які президент може робити. Є речі, яких я буду вимагати від парламенту й уряду: щоб вони теж брали участь у цьому. Незважаючи на те, що відбувається в нашому парламенті. Тому що у нас такий парламент, де деякі депутати переходять з однієї партії в іншу тричі на тиждень. Якщо ви можете собі уявити таке. На жаль, цей парламент було обрано за правилами Плахотнюка в лютому 2019-го. І туди потрапили люди, які не мали б. Просто такі вибори у нас були. Я хочу, щоб у нас були дострокові парламентські вибори. І ми знайдемо рішення, як дійти до дострокових виборів, щоб люди змогли через вільні вибори обирати собі представників у парламенті.
Але у нас проблема корупції. І у мене буде серйозний план щодо цих великих корупційних схем, де ми маємо показати людям конкретні результати. У нас дуже серйозна економічна криза. У нас третина підприємств і компаній на межі банкрутства. Тому що цей уряд не зробив нічого для того, щоб допомогти економічним агентам. Особливо малому бізнесу. Хоча їх закрили, зрештою: навіть після того, як відкрили, – зрозуміло, що криза велика – і потрібно знайти допомогу.
Я збираюся знайти гроші – зовнішні гроші – щоб допомогти малому бізнесу вижити. Щоб не виїхали ті люди, у яких була мужність відкрити якийсь бізнес тут. І я буду найсерйознішою адвокаткою бізнесу в Республіці Молдова. Бо у нас така держава, яка ставиться до бізнесу, як до криміналу. Відбирають бізнес у Молдові. Тобто це речі страшні. Як розвивати економіку, коли таке ставлення держави? І коли я кажу "держава" – це ті, хто контролює державу. Але для того, щоб допомогти людям вижити...
Економічна криза і потім санітарна криза – тут у нас теж дуже великі проблеми. Тобто це речі, якими потрібно буде займатися відразу і дуже серйозно.
– Сусідня Румунія досягла вражаючих успіхів у боротьбі з корупцією. Її приклад для вас актуальний? Аж до того, що, можливо, запросіть знаменитого генерального прокурора Румунії в Молдову тимчасовим генеральним прокурором. Можливо таке?
– Пані Кодруц Кевеш стала прокуроркою у Європейському союзі. Тому її запросити зараз на місце генерального прокурора неможливо. Але ми вчимося у Румунії. І перше, що ми маємо зробити, – це почистити судову систему і систему прокуратури.
Наприклад, у Молдові протягом останнього року відбувся ландромат. Тобто ландромат був через Молдову. Вони відмили десь $30 млрд російських грошей. Відмили через судову систему Республіки Молдова. Використовували і банки, і наші судові інстанції. І ось днями було рішення, що чотирьох цих суддів, яких вигнали із системи кілька років тому... Начебто розслідування якісь робили. І ось після того, як той товариш, який керував усією цією операцією, – його відпустили... Тобто він був за ґратами, і його за правління пана Додона відпустили.
Сьогодні повернули цих суддів назад у систему. Їх повернули, хоч вони брали участь у такій операції відмивання $30 млрд. Їх повернули, і ми зараз їм платитимемо зарплату за чотири роки, коли вони не працювали, тому що були ці розслідування. Як може реагувати чесна людина в Республіці Молдова на таке рішення? Хто може повірити такій державі? Тобто для нас дуже важлива реформа юстиції. Дуже важливо очистити систему, щоб люди повірили у свою країну, щоб люди повірили в державу і щоб вони не їхали з цієї країни.
Сьогодні у нас є багато людей, які вважають, що демократія – причина бідності, корупції та міграції
– Ви є прихильницею західного курсу розвитку держави і суспільства. Чому?
– Ну, ми бачимо європейську модель розвитку як – не знаю – найближчу до нас. Ми хочемо, щоб наші права дотримувалися, щоб ми були вільними людьми, щоб нам не говорили, за кого голосувати, за кого не голосувати. І ми хочемо, аби в нас були економічні можливості, щоб розвиватися, щоб чесні люди могли працювати і знати, що вони можуть отримувати гарну зарплату. Ми хочемо, щоб у нас була держава, яка не допускає корупції.
Я не кажу, що є країни, де взагалі немає корупції. Але є країни, де не відбувається те, що відбувається у нас: 12% ВВП – тільки одна крадіжка, тільки одна схема корупції. Так, ми вважаємо, що європейська модель розвитку – це ближче для нас. На жаль, у нас були політики, особливо протягом останніх 10 років, які говорили, що вони проєвропейські. Вони називали свої уряди проєвропейськими, але крали і цим дискредитували європейську модель розвитку. І тому люди не знали і не розуміли, за що голосувати, хто винен: модель або щось інше. Ми сподіваємося, що зараз люди зрозуміють, що це не модель винна, а корумповані політики.
На жаль, дуже багато людей не знають, чи можуть вони комусь вірити. Тому що було стільки корупції, стільки політичних партій і політичних лідерів, які говорили гарні слова, говорили про демократію, а потім робили навпаки... І сьогодні у нас є багато людей, які вважають, що демократія – причина бідності, корупції та міграції. На жаль, вони вважають, що це через демократію. Нам потрібно показати, що це не так, що демократія – це добре, що економічний добробут і демократія – вони не протилежні, а навпаки.
– Ви були у багатьох країнах світу, бачили, як там живуть люди. Ось із погляду простої, звичайної людини, яка країна, на вашу думку, найкомфортніша, найзручніша і гарна для життя?
– Ну, є багато країн. Є Швеція, є Фінляндія, в якій я була, і мені сподобалося, як там люди живуть. Є Німеччина. Дуже багато наших людей – молдован – в Італії, і їм дуже подобається там. Наші молдовани всюди. І в Іспанії їм подобається, і у Франції, і у Великобританії. Тобто нас не дуже багато, але ми всюди, всюди по світу.
На голосуванні 1 листопада ми побачили, що десь 15%, якщо я не помиляюся, голосів – це голоси з діаспори. Це люди, яким дуже важливо, що відбувається вдома. По-перше, тому що їхні батьки залишилися тут, іноді й діти. А по-друге, тому що багато хто з них хоче повернутися. І ми теж дуже хочемо, щоб вони повернулися. Але для цього вони мають побачити поліпшення. Вони мають побачити світло в кінці тунелю.
– Ось зараз багато молдовських стариків-пенсіонерів, які все життя чесно працювали – і отримують копійки, й бачать, як розкрадають усе на світі – бюджет і все, – дивляться на вас із надією. Дивляться на вас студенти, які хочуть жити в цивілізованій європейській Молдові і нікуди не їхати. Їм подобається вдома. Ви можете їм дати якусь гарантію, що в разі обрання вас на посаду президента ви забезпечите людям похилого віку нормальну захищену старість, а молоді – перспективу?
– Я хочу їм знову повторити, що я чесна людина. У мене немає жодних бізнесів. Я не хочу стати президентом – або я не в політиці – для того, щоб займатися своїм бізнесом, як це відбувається і відбувалося досі. Я хочу, щоб ми побудували гарну державу. Я не кажу, що все зміниться за день або за чотири місяці. Тому що проблем дуже багато. Я знала і до того, як я стала прем'єр-міністеркою, але навіть мене шокував рівень корупції: те, що ми виявляли в кожному державному підприємстві, у кожній державній організації.
Проблем дуже багато, і знадобиться час. Але якщо дуже хочеться, якщо чесні люди, якщо чесна команда, то ми зможемо вирішувати ці питання. І підвищувати пенсію. Тому що більшість пенсіонерів у Молдові сьогодні отримує пенсію, нижчу від порогу бідності. Це більшість наших пенсіонерів. Те саме для молоді. Вони хочуть знати, що тут будуть робочі місця.
Для того щоб були робочі місця, потрібно створити умови, щоб люди хотіли інвестувати. І наші тут, і іноземні інвестиції. А коли відбирають бізнеси, коли беззаконня, коли в суді хто більше дає грошей, той дістає рішення, то, звичайно, жодних умов для бізнесу це не створює. Усі ці питання ми маємо вирішувати разом. Але ми можемо вирішувати всі ці питання тільки з чесними людьми, тільки коли у нас будуть чесні керівники.
– Європейський союз Молдові потрібен, на ваш погляд?
– Звичайно.
– Ви хочете вступати в ЄС?
– Ми хочемо вступати в ЄС. Ми розуміємо, що це нелегкий процес. Для нас важливий і процес. Ми не знаємо, коли це станеться. Але для нас важливо, щоб ми поліпшили життя громадянам Республіки Молдова. Тому що процес – це стандарти. І ми маємо дійти або впроваджувати ці стандарти. І щодо того, як керуємо державою, і щодо того, як будуємо дороги, і щодо того, як використовуємо державні гроші. І щодо того, як поліпшуємо життя в наших селах... Тобто всі ці речі – це процес для того, щоб дійти до рівня стандартів життя, умов життя європейських країн. І звичайно, нам дуже потрібна допомога Європейського союзу. Тому що ми маємо створити свою сильну економіку. Але доти, поки у нас з’явиться сильна економіка, допомога, звичайно, потрібна. І для бідних людей, і для того, щоб поліпшити інфраструктуру, і для того, щоб допомогти маленькому бізнесу. І ми бачимо країни в Центральній Європі: як вони змогли швидше розвиватися завдяки європейським грошам.
У нас десь 25% людей, для яких російська мова – рідна. Додон намагається всіх налякати, що я щось зроблю з цим. Ніхто не збирається нічого робити проти російськомовних
– 2016 року Додон звинувачував вас у бажанні об'єднатися з Румунією. Я процитую зараз. Він сказав, що нібито під час вашої зустрічі з помічницею держсекретаря США Вікторією Нуланд ви назвали об'єднання з Румунією "єдиним шансом для Молдови". Ви справді хочете об'єднатися з Румунією?
– По-перше, я ніколи не зустрічалася з пані Нуланд. По-друге, єдине, що я хочу, – я хочу об'єднати громадян своєї країни. Нам потрібно об'єднуватися і разом працювати, щоб рятувати нашу країну. Тому що її потрібно рятувати від корупції. І для того, щоб побудувати нормальну державу, щоб люди почувалися добре у себе вдома. Я хочу об'єднати громадян Республіки Молдова.
– Громадяни Молдови, які зараз перебувають за кордоном, – ви вже сказали, що вони були активними під час голосування. Я не сумніваюся, що вони голосують за європейський вибір Молдови, бо поїздили вже, подивилися світ і зрозуміли, чим у Європі краще, ніж зараз у Молдові. Скажіть: ви зустрічаєтеся з ними? У вас є з ними зворотний зв'язок?
– Так, звичайно. По-перше, я хочу сказати, що й наші люди, які працюють у Російській Федерації, не проголосували за пана Додона. Вони проголосували за іншого кандидата: за пана [Ренато] Усатого. Тобто всі зрозуміли, що пан Додон тільки обманює їх. Так, наша діаспора дуже важлива. Наша діаспора допомагає економічно нашій країні. Були часи, коли гроші, які вони надсилають додому, сягали майже 30% ВВП. Сьогодні – 15% ВВП. Це дуже багато. Це гроші, які рятують їхніх батьків від бідності. Це гроші, які рятують їхніх дітей.
Так, я зустрічаюся з ними, зустрічалася до COVID-19. Зараз намагаємося онлайн розмовляти. Але дуже багато гарних людей. Я у свій уряд минулого року запросила людей із діаспори. Троє моїх міністрів приїхали за два дні до того, як ми проголосували за уряд. І були люди на інших рівнях. Це величезний потенціал. Це люди, які бачили, як роблять речі в інших країнах, навчилася в інших системах. І це дуже важливий капітал, який ми сподіваємося повернути одного разу додому. Незалежно, у державному секторі чи у приватному секторі. Для того, щоб усі були тут і працювали в Молдові.
– Нам, українцям, дуже зрозуміла ця проблема. Тому що мільйони українців працюють за межами України. Скажіть, будь ласка... У вас є зараз унікальна можливість звернутися до молдован, які працюють у різних країнах: від Росії до Італії. Я впевнений чомусь, що, незважаючи на ті переваги західного способу життя, які вони бачать, більшість із них хоче жити у себе вдома, на своїй землі, щоб не їхати від своїх рідних, від могил своїх рідних, від своїх рідних місць. Ось що б ви могли їм сказати? Ви можете їм гарантувати, що зробите все для того, щоб ці люди повернулися додому?
– Так. Я зроблю все для того, щоб вони повернулися додому, щоб їхні рідні, які залишилися вдома, – щоб вони жили краще. Але для цього нам потрібно разом працювати. Я дуже вдячна тим людям, які вийшли проголосувати. Деякі з них їхали сотні кілометрів для того, щоб змогти голосувати. Люди чекали по чотири – п'ять або навіть шість годин у чергах для цього. Це свідчить про те, що вони дуже хочуть, щоб були зміни тут, у країні. І я хочу їх попросити, щоб вони зробили те саме і 15 листопада [у день, коли в Молдові відбудеться другий тур виборів]. І я хочу їх попросити, щоб вони зателефонували додому, щоб поговорили зі своїми батьками і зі своїми родичами.
Бо у нас так багато брехні – особливо за останні кілька днів – у цій кампанії з боку мого опонента, якому нічого доброго сказати про ті чотири роки, коли він був президентом... І він просто намагається налякати всіх людей, щоб проголосували за нього, боячись того, що він говорить про мене. Дуже важливо, щоб діаспора зателефонувала додому – поговорила з батьками. Особливо з тими, у яких немає інтернету і які слухають тільки телевізійні канали Ігоря Додона.
– Має, скажіть, будь ласка: проблема російської мови в Молдові є?
– По-перше, у нас десь 25% людей, які розмовляють російською. Для них російська мова – рідна. І, знову ж таки, пан Додон намагається всіх налякати, що я щось зроблю із цим. Я хочу, щоб було всім зрозуміло: для мене права людини – це найважливіше. І я робитиму все, щоб поважали права людей, разом із тими, для яких російська мова – рідна мова. Тобто ніхто не збирається нічого робити проти російськомовних. Я робитиму все для того, щоб ми знайшли додаткові гроші, щоб усі етнічні групи могли вивчати рідну мову. Тут ми говоримо і про російськомовних, і про українців, і про гагаузів, і про болгар.
І водночас ми маємо, знову ж таки, робити програми, щоб вивчати і державну, румунську, мову. Це дуже важливо для того, щоб ми змогли жити разом в одній країні. Для того, щоб діти не їхали із країни, бо, якщо вони не знають мови, вони їдуть у Росію і різні країни. Ми можемо робити одне й те саме: вивчати рідну мову і створювати умови для того, щоб кожен вивчав свою рідну мову. І для того, щоб вивчали і румунську мову, щоб могли працювати, зокрема, високі державні функції у країні.
– Вплив російських державних пропагандистських каналів на жителів Молдови сьогодні великий?
– За статистикою, яку я бачила, їх молдовани дивляться найбільше. Тобто є така статистика, де ми можемо бачити, що наші молдовани дивляться більше, ніж інші: ніж Україна чи Білорусь, – російське телебачення.
– Україна в умовах війни просто вимкнула російські канали. Тобто ми пішли на цей крок. Я уявляю, наскільки Росія промиває голови російськомовним людям у всьому світі. Це все зрозуміло. Скажіть: а [президент РФ Володимир] Путін у Молдові популярний?
– Так.
– Так?
– Так, він популярний. Але тут є цікаві речі. Бо в тому самому опитуванні ми можемо бачити людей, у яких пан Путін популярний, і ті самі люди можуть сказати, що вони за європейську інтеграцію. Тобто у нас такі речі в опитуваннях, які дуже складно зрозуміти. Але це реальність.
– Якщо ви переможете, з Путіним ви зустрічатиметеся?
– Я зустрічатимуся з усіма тими, з ким потрібно, щоб вирішувати питання нашої країни. Я зустрічатимуся, сподіваюся, і з паном [президентом України Володимиром] Зеленським, і з президентом Румунії, і з паном Путіним для того, щоб вирішувати конкретні питання. Я вже сказала, що у нас повний порядок денний із Росією. Особливо розблокування експорту молдовського. Тому що, на жаль, сьогодні за деякими позиціями наш експорт заблоковано. І пан Додон відкриває експорт тільки для своїх компаній. Тобто є ось список компаній, для яких він вирішує це питання. Нам потрібен президент, який працював би на всіх наших виробників. І я працюватиму для того, щоб збільшити експорт і на заході, і на сході.
– Ціла група президентів пострадянських країн говорила мені про те, що вести з Путіним переговори дуже важко. Ви розумієте, про що ви будете говорити з Путіним? І чи розумієте ви, що вам буде непросто?
– Я розмовлятиму, зважаючи на інтереси моїх громадян. І коли розмовляєш про інтереси своїх громадян і своєї країни, то немає чого соромитися. Я не вимагаю нічого персонально для мене, як це робить пан Додон. Мої громадяни дуже важливі для мене. І я вестиму ці переговори, зважаючи на їхні інтереси. І це допоможе. По-перше. І по-друге, я чесна людина: у мене немає прихованих питань. І це зробить відносини передбачуваними. Тобто я що думаю, те й кажу.
Ваш президент дуже чарівний, але розмова у нас була серйозна
– Як прем'єр-міністерка Молдови ви зустрічалися із президентом України Зеленським. Чи бачили ви до цієї зустрічі якісь фільми за його участю або скетчі "Кварталу 95"? І як вам було з ним спілкуватися? Чи жартував він під час зустрічі?
– Так, я бачила, звичайно, до зустрічі деякі ці скетчі, як ви сказали. Але у нас була досить серйозна розмова. Ваш президент дуже чарівний, я маю сказати. Але розмова у нас була дуже серйозною, щодо серйозних питань. І у нас ще багато є про що говорити, бо у нас серйозний порядок денний, знову ж таки, щодо різних питань, стосовно яких нам потрібно знайти рішення.
– Якщо ви переможете, як під вашим керівництвом розвиватимуться відносини Молдови з Росією та Україною?
– Знову ж, зважаючи на інтереси моїх громадян, я працюватиму, переговори вестиму, щоб вирішувати ці питання. Наприклад, якщо ми говоримо про Україну, це питання власності, це питання делімітації кордонів, це питання... Щодо власності – наприклад, навіть днями ми чули: наші корумповані депутати продали будівлю консульства в Одесі за великі гроші. А консульство отримало іншу будівлю, яка коштує набагато дешевше. Тобто, знову ж таки, намагаються якісь схеми впроваджувати. Навіть за кілька днів перед виборами. Це наші питання, але... Є різні речі, які ми маємо обговорювати. Деякі – досить складні. Наприклад, гідроелектростанції дністровські. Але коли дуже хочеться, то тоді, напевно, можна знайти рішення.
– Перемога на президентських виборах у Сполучених Штатах Байдена – це для Молдови добре чи погано?
– Ну, ми поважаємо вибір громадян США. І я впевнена, що у нас будуть гарні відносини.
– Із кимось із впливових американців ви особисто знайомі?
– Єдині зустрічі, які у мене були, були в Держдепартаменті, коли я починала займатися політикою. І торік у мене була зустріч із віцепрезидентом США. Але всі ці зустрічі [відбувалися] на офіційному рівні.
– Хто із зарубіжних політиків, із ким вам удалося зустрітися за ці роки, справив на вас найяскравіше враження?
– Багато є таких політиків. Але я хочу чесно сказати, що я вчуся у пані [канцлерки Німеччини Ангели] Меркель. Особливо після зустрічі, яка у мене була минулого року. Я її дуже поважаю.
– Скільки іноземних мов ви знаєте?
– Англійську. Вивчала іспанську, але давно не говорила іспанською. І вивчала французьку у школі. Але, знову ж таки, це було давно. Тому англійська, напевно.
– Я розумію, що вільного часу у вас небагато, і все-таки: чим ви захоплюєтеся у вільний час?
– Зараз, звичайно, немає вільного часу, але мені подобаються гори. Хоча у нас у Молдові гір немає, але мені вони дуже подобаються. І, коли є час, я люблю ходити в гори.
– Найвища гора, на якій ви були, яка?
– У Перу – у Латинській Америці – я була на Мачу-Пікчу. Там було кілька таких, високих, гір. Але сподіваюся, що найвища ще попереду.
– Ви відчули щось особливе таке, неповторне на Мачу-Пікчу?
– Ну, як сказати... Нестачу кисню я відчула.
– Але цікаві цивілізації там жили раніше?
– Дуже цікаві, звичайно.
– Які книги ви читаєте зараз? І які фільми, яке кіно дивитеся?
– Кіно дивлюся іноді... Не знаю, чи можна сказати. Netflix. Якщо це не буде рекламою. Книги читаю різні. Є різні автори, яких я люблю. Наприклад, Достоєвський, якщо ми говоримо про російську літературу. Мені подобається Памук, мені подобається Амос Оз, деякі латиноамериканські письменники. Тобто, наприклад, Льйоса подобається. Він писав про свою кампанію. Мені дуже допомогла його книга про те, як узагалі будувати кампанію. На жаль, у нього не вийшло. Але було дуже цікаво.
– Як ви ставитеся до релігії? Ви вірянка?
– Так, я людина, яка вірує. Але порівняно з паном Додоном, я не показую цього у своїй кампанії. А він це робить, на жаль.
Я сподіваюся, що в нашій новітній історії буде написано, що в Молдові була жінка-президент
– Чи правда, що ви досі живете у звичайній квартирі площею 74,5 м2 ?
– Правда. І я не збираюся переїжджати після того, як стану президенткою. Я залишуся у своїй квартирі та не витрачатиму гроші держави на якісь, там, дачі президентські.
– Президентка житиме у звичайній квартирі?
– Так, звичайно. У нас бідна країна, і потрібно економити гроші для того, щоб підвищити пенсії, а не витрачати гроші держави на якісь дачі та інше..
– Автомобіль хоч у вас є?
– Є. 2007-го року. Купила я його 2012 року. І ось пройшла через усі ці кампанії. Дуже гарна машина. Дороги у нас дуже погані. І ось такими поганими дорогами стільки кампаній – і машина досі у формі.
– Ви молода вродлива жінка. Вам не шкода витрачати свої найкращі роки на політику, на бруд, із яким пов'язана політика, на боротьбу із чоловіками, які розштовхують усіх ліктями і не хочуть поступатися? Не хочеться іноді сказати собі: "Навіщо я це роблю? Жила б собі на втіху – і все"?
– Чесно скажу: я не збиралася стати політикинею. Ніколи не думала про це. Єдине, що я зробила, – погодилася стати міністеркою освіти. А після цього вже все так пішло. І я просто люблю свою країну і хочу залишитися у своїй країні. Я не хочу, щоб потрібно було їхати і мені, й іншим чесним людям із нашої красивої країни.
Тому що у нас дуже гарна країна. У нас дуже гарні люди. Деяких із них я вже знаю в обличчя у всіх наших селах. Тому що протягом усього цього часу я зустрічалася, розмовляла з людьми. Усі вони сподіваються. І кожен із нас має зробити все, що можна, для того, щоб допомогти країні, щоб допомогти людям. І цим ми допомагаємо і самі собі. Тому я залишуся і працюватиму з командою і з усіма гарними, порядними людьми в Республіці Молдова, щоб побудувати країну, з якої не захочеться поїхати.
– Коли ви навчалися у школі, ви любили уроки історії?
– Так. У мене був гарний учитель історії, я любила предмет.
– Ви хочете, щоб зараз у підручниках новітньої історії Молдови було написано, що прийшла перша жінка-президент Молдови Мая Санду – і зробила свою країну успішною?
– Я сподіваюся, що в нашій новітній історії буде написано, що в Молдові була жінка-президент. Але все те, що ми будемо робити, – це не робитиме президент. Це робитиме вся команда. Тому що ніхто не може вирішувати всі питання. Усе робить команда. Гарна команда вирішить усі питання.
– Ви вдруге берете участь у виборах президента Республіки Молдова. У першому турі ви випередили чинного президента Ігоря Додона на 3,5%. 15 листопада в Республіці Молдова другий тур виборів відбудеться. Скажіть: хто в ньому переможе?
– Ми переможемо – чесні люди переможуть. І це засвідчив перший тур. Перший тур засвідчив: дві третини тих, хто голосував, сказали, що вони за те, щоб змінити ситуацію в Республіці Молдова. Вони хочуть, щоб ситуація змінилася на краще. І ось ми разом із цими людьми й іншими, які не прийшли на вибори в першому турі, але які обов'язково прийдуть на другий тур, – ми вийдемо і скажемо "ні" корупції, скажімо "ні" брехні – і проголосуємо за те, щоб у нашої країни з'явилося світле майбутнє.
– Має, я дуже люблю свою батьківщину – Україну. Я дуже хочу, щоб Україна була щасливою, незалежною, суверенною країною. І я розумію, що і від сусідів залежить майбутнє України. Молдова – наш сусід. Я дуже хочу, щоб у вас була стабільна політична ситуація, щоб ви вирішили проблеми із Придністров'ям, щоб ви вирвалися з цієї межі бідності. А далі ми по-сусідськи якось уже одне одного підтримуватимемо і допомагатимемо. І тому я бажаю вам успіху 15 листопада.
– Дуже вам вдячна. Я вважаю, що разом – Молдова та Україна – ми будемо сильнішими. І я хочу, щоб ми продовжували наш шлях до зближення з Європейським союзом і побудували країни, в яких люди жили б добре.
– Дякую.
– Вам щиро дякую.
Записала Аліна ГРЕЧАНА