Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: Шурка повторює: "Я радянська, я за Сталіна", а я хвилююся, навіщо Таня її навчила
"ГОРДОН" продовжує серію публікацій зі щоденника Ірини Хорошунової – художника-оформлювача, корінної киянки, яка пережила окупацію української столиці у роки Другої світової війни. Цей документ – унікальне історичне свідчення, не спогади, а опис подій у реальному часі. Редакція публікує щоденник у ті дати, коли його писала Хорошунова, якій на момент початку війни було 28 років. Сьогодні ми подаємо запис від 27 лютого 1943 року.
27 лютого 1943 р., субота
23-го у вівторок була річниця Червоної Армії. Прийшли до нас, у мою кімнату, Степан і Тетяна, принесли самогонки. І випили ми всі за нашу перемогу, за Союз і Червону Армію. І разом з Шуркою випили за тост "Я радянська, я за Сталіна". Вона все повторює цю фразу, а я хвилююся, навіщо Таня її навчила. Адже невідомо, при кому вона це скаже.
Потім говорили про спільну роботу. Не можу писати про те, що товариші Степана, тепер і мої товариші, приходять не випадково. Це примирило мене зі Степаном.
Попередній запис у щоденнику від 22 лютого.
Про особу автора мемуарів про окупацію Києва – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікується у спецпроекті "Щоденник киянки".
Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.
За ідею редакція дякує історику й журналісту, співробітнику Українського інституту національної пам'яті Олександру Зінченку.