У Франції видали щоденник Ірини Хорошунової, написаний в окупованому Києві в 1941–1943 роках
Щоденник киянки Ірини Хорошунової. Постскриптум
Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: Немає радості повернення у вільний Київ, про що так пристрасно мріялося
Киянка Хорошунова в щоденнику 1944 року: Думка, що я нічим не відрізняюся від дезертира, який тікає із поля бою, була тоді найсильнішою
Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: Кам'янець уже не в оточенні. Важко б'ються наші війська навколо міста. Поранені все прибувають
Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: Четвертого почалися перев'язки й операції. Їх зроблено першого ж дня понад 100, а п'ятого квітня – 194
Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: Коридор заставлено ношами з тяжко пораненими. Черепні, кишкові, легеневі поранення. Одне тяжче за інше
Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: Кам'янець оточений подвійним кільцем. За німцями вже величезна кількість наших, які утворюють кільце
Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: Я вийшла з будинку одна. Було нестерпне, нестримне бажання – побачити на власні очі відступ ворогів
Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: Київ вільний, але ми далеко від нього. І все ще фронт відділяє нас від радянської землі
Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: Минув цілий рік. І немає їх — Тані, Льолі, Шурочки. Чи живі вони?
Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: До забрудненої їдальні Проскурова грабіжники притягли надбання знаменитого готелю з розтоптаного ними Парижа
Киянка Хорошунова в щоденнику 1944 року: Відірвані від своїх, не маючи звісток навіть із Кам'янця, ми не полишали спроб знайти зв'язок зі своїми людьми
Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: Нюся працювала прибиральницею в солдатській казармі. А мене обіцяли взяти посудомийкою у казино
Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: Страшні чутки оволоділи усіма людьми. Що буде?
Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: Сьогодні наполегливо говорять про загальне вигнання населення із Києва
Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Елеонора Павлівна передає, що потрібно влаштовуватися на будь-яку роботу, аби тільки протриматися в Києві
Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: На Подолі другий день горить поліклініка водників, кілька будинків на вулиці Андріївській і елеватор
Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: Якщо гармати стріляють – отже, більшовики рухаються до Києва, мовчать – отже, наші не наближаються
Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: Розповідають, що німецька армія лавиною рухається назад, з'їдаючи все на своєму шляху
Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: З'явилося двадцять радянських літаків і посилено почали бити зенітки
Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: Німецькі бомбовози зграями літають у бік фронту. На стадіоні біля нас поставили дванадцять танків
Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Тонкий прожектор часто та дуже коротко освітлює небо й одразу гасне. Очевидно, радянський
Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Труханів острів, як і слобідку, спалено вщент. Його спалили німці ще 26 числа
Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: Люди в місті, перелякані вкрай, казали, що всіх нас переб'ють, як євреїв
Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Побачила німця, який приходив на концерти. Підійшла запитати, чому він ще тут, а він запропонував узяти мішок пшона
Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Третій день ми, вигнані, живемо в колишній Артшколі
Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Оголошено наказ: населенню Києва очистити місто на відстань трьох кілометрів від Дніпра
Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Господар опери зі знущальною посмішкою заявив, що всю оперу забирає із собою
Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Біженці — це найстрашніше. Їх женуть під конвоєм, через Київ, за перепустками тільки вночі
