$41.04 €44.68
menu closed
menu open
weather +37 Київ
languages
Втрати російських окупантів
559 090

ОСОБОВИЙ СКЛАД

8206

ТАНКИ

361

ЛІТАКИ

326

ГЕЛІКОПТЕРИ

Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: Німецькі бомбовози зграями літають у бік фронту. На стадіоні біля нас поставили дванадцять танків G

Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: Німецькі бомбовози зграями літають у бік фронту. На стадіоні біля нас поставили дванадцять танків Хорошунова: Поки написала ці кілька рядків, почалася безперервна канонада. Стріляють усі гармати, розташовані біля нас
Фото: wikipedia.org

"ГОРДОН" продовжує серію публікацій із щоденника Ірини Хорошунової – художниці-оформлювачки, корінної киянки, яка пережила окупацію української столиці у роки Другої світової війни. Цей документ – унікальне історичне свідчення, не спогади, а опис подій у реальному часі. Редакція публікує щоденник у ті дати, коли його писала Хорошунова, якій у момент початку війни було 28 років. Сьогодні ми публікуємо запис від 5 жовтня 1943 року.

5 жовтня 1943 р., вівторок

По новини необхідно виходити в місто. Там відомо вже, що на біржу не можна показуватися. Хто пішов туди, не повернувся. Відпускають назад тільки людей похилого віку. Учора залізничників замкнули у вагони і кудись потягли. Це повідомила дружина одного з них, наша сусідка по Андріївському узвозу, яка втекла десь через задні двори. Щодо фронту відомо лише, що в Обухові дуже чути безперервний бій, а з Білої Церкви всю поліцію переселили у села, які ближче до Києва.

У місті чути канонаду лише зранку і вночі, коли зовсім тихо. Уже люди зовсім стомилися від очікування. Усі будують стратегічні плани. Одні кажуть, що ще довго чекати, інші – що вже скоро. Нервів ні в кого не вистачає.

Сьогодні ніч була відносно спокійна. З вечора рявкала гармата – наша сусідка, – і ще якесь близьке, далекобійне. Під ранок було два вибухи.

Німецькі бомбовози зграями літають у бік фронту. На стадіоні біля нас поставили дванадцять танків, які прийшли з боку Пущі. Їх закрили гілками дерев.

Уже вечір. Стемніло. Біля парадного хвилюються мешканці будинку, в якому живемо. П'ять жінок учора пішли на Сирець копати картоплю і не повернулися досі. Дунечка ще вчора зі своїми компаньйонами ходила на Червоний трактир по картоплю і капусту. Сьогодні вже не можна йти. Поки написала ці кілька рядків, почалася безперервна канонада. Стріляють усі гармати, розташовані біля нас. А народ мріє про прихід наших і про те, щоб швидше повернутися додому.

Попередній запис у щоденнику – від 3 жовтня. Наступний запис – 6 жовтня.

Про особистість автора мемуарів про окупацію Києва – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікуємо у спецпроекті "Щоденник киянки".

Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.

За ідею редакція дякує історику і журналісту, співробітнику Українського інституту національної пам'яті Олександрові Зінченку.