"Що в Харкові думають про "мирний план" і перебіг переговорів?" – запитав кореспондент європейського видання.
Чесно? Нічого не думають. От жодного разу не чула, щоб у черзі на джерелі (води немає) хтось обговорював черговий твіт Трампа.
Я особисто думаю: як підняти цю 20-літрову баклагу з водою на 17-й поверх (ліфт не працює).
Моя подруга Світлана думає, як приготувати вечерю на п'ятьох за допомогою маленького туристичного пальника. А Марина пішла сушити волосся на пошту – там генератор.
– Мені на співбесіду ввечері, – каже Марина – не йти ж із мокрою головою.
В останню чергу Марина думає про те, як саме Віткофф дивився на Путіна. З улесливістю чи без. Марина шукає роботу, бо минулої роботи більше немає – на місці офісу руїни.
Сьогодні "тітка", яка оголошує в гучномовці, що саме летить на місто: "авіабомби", "безпілотники" чи "ракети," хотіла була повідомити про відбій і недоговорила. Затнулася на останньому складі: "Відбій повітряної триво…"
"Ги" вона сказати не встигла, тривога знову заволала. Я не перебільшую, між відбоєм і новим "прибоєм" (так харків'яни називають початок тривоги) не минуло й секунди.
"Доброго ранку" в нас одне одному кажуть, якщо вночі в місті ніхто не загинув. А коли всі канали транслювали захопленого Рубіо про "найплідніші переговори", у Харкові всі стежили за тим, як рятувальники намагаються дістати з-під завалів ще живих людей.
Я не кажу, що ми зайняті виживанням настільки, що не цікавимося подіями у світі. Цікавимося. Але інакше.
Наприклад, нам дуже важливі звуки. Усі чули вчора вночі новий? Скажіть, страшний?! Цей звук у чатах обговорювали значно емоційніше, ніж будь-яку заяву Макрона.
Ми не невігласи, правда. Я намагаюся пояснити, що у прифронтових містах трохи інший кут зору. Звідси все бачиться через спалахи від російських дронів, через зруйновані будинки, через нескінченні похорони знайомих.
Світовому загалу хочеться сказати: "Дайте Tomahawk і відваліть", – але це неввічливо. І якщо вийде якийсь дипломатичний діалог про реальне припинення вогню й гарантії безпеки – чудово, вважатимемо це несподіваним бонусом.
А поки тримаємось, підтримуємо ЗСУ, наряджаємо ялинки.
Джерело: Анна Гин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора