Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: Четвертого почалися перев'язки й операції. Їх зроблено першого ж дня понад 100, а п'ятого квітня – 194 

6 квітня 1944 р., четвер

Так само немає часу писати. Уже шпиталь тут. Ми вже офіційно зараховані до нього санітарками. Ось у мене пропуск і довідка про те, що я працюю у ХППГ 4346 військової частини 47712. Такі самі документи у Нюсі.

Наша робота залишилася колишньою. Ті самі палати. Але вже у нас велика операційна замість перев'язувальної, два хірурги, обидві жінки. Одна з них д-р Іванова. При ній я працюю санітаркою в операційній. Тепер усе інше. Є медикаменти і перев'язувальний матеріал, є чоловіки-санітари. І ми поки що не носимо поранених. Працюють лікарі та сестри незбагненно.

Не встигли машини шпиталю прибути, десь тривало розвантаження привезеного, а вже лікарі почали операції. Потрібно було негайно перевіряти геть усіх поранених "на газ". Одразу ж в іншому корпусі було організовано "газове" відділення – так скорочено називають відділення, куди негайно доправляють поранених із підозрою на гангрену.

Уже четвертого почалися перев'язки й операції, і їх було зроблено першого ж дня більше ніж 100, а вчора – 5 квітня – 194. І з двох операційних столів, де не вимовляють жодного зайвого слова, раз у раз чути коротке "газ". І негайно санітари несуть такого пораненого до газового відділення, де спеціальні лікарі і спеціальна служба починають боротьбу за життя кожного пораненого. Я там ще не була.

Попередній запис у щоденнику від4 квітня. Наступний запис – від 9 квітня 1944 року.

Про особистість автора мемуарів про окупацію Києва – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікуємо у спецпроекті "Щоденник киянки".

Редакція дякує Інституту юдаїкиза надані матеріали.

За ідею редакція дякує історику і журналісту Олександрові Зінченку.