ГОРДОН
 
 
Публікації ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: Минув цілий рік. І немає їх — Тані, Льолі, Шурочки. Чи живі вони?

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Хорошунова: А якщо їх убили? Не можу я писати. Не можу
Хорошунова: А якщо їх убили? Не можу я писати. Не можу
Фото із сімейного архіву Наталії Гозулової

"ГОРДОН" продовжує серію публікацій зі щоденника Ірини Хорошунової – художника-оформлювача, корінної киянки, яка пережила окупацію української столиці в роки Другої світової війни. Цей документ – унікальне історичне свідчення, не спогади, а опис подій у реальному часі. Редакція публікує щоденник у ті дати, коли його писала Хорошунова, якій на момент початку війни було 28 років. Сьогодні ми подаємо запис від 3 березня 1944 року.

3 березня 1944 року, п'ятниця

Сьогодні річниця. Минув цілий рік. І немає їх — Тані, Льолі, Шурочки. Чи живі вони? Якщо живі, які страждання випали на їхню долю? А якщо їх убили? Не можу я писати. Не можу.

Попередній запис у щоденнику – від 27 лютого. Наступний запис – від 8 березня 1944 року.

Про особу автора мемуарів про окупацію Києва – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте в розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів видання публікує у спецпроекті "Щоденник киянки".

Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.

За ідею редакція дякує історику і журналісту Олександрові Зінченку.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства.
 
Залишилось символів: 1000

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

 
 
 

 
 
Більше матеріалів
 

Публікації

 
усі публікації