Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: Тільки нальоти слугують поживою для розмов і пересудів. Із газет нічого витягти не можна
"ГОРДОН" продовжує серію публікацій зі щоденника Ірини Хорошунової – художниці-оформлювачки, корінної киянки, яка пережила окупацію української столиці в роки Другої світової війни. Цей документ – унікальне історичне свідчення, не спогади, а опис подій у реальному часі. Редакція публікує щоденник у ті дати, коли його писала Хорошунова, якій на момент початку війни було 28 років. Сьогодні ми подаємо запис від 17 травня 1943 року.
17 травня 1943 р., понеділок
11 година вечора.
Отже, тиждень із часу нальоту. Відразу після нальоту з'явилися чутки про листівки. Одні говорили, що в листівках наші попереджають населення про нальоти, які відбудуться 12-го та 15 травня. В інших – 13-го та 15-го. У третіх, що нальоти почнуться тільки із суботи, тобто з 15-го. У четвертих ідеться ніби про майбутні нальоти, і йдеться про те, що учасники нальотів заздалегідь схиляються перед майбутніми жертвами, але уникнути їх не можуть, оскільки в боротьбі за звільнення України жертви неминучі.
Поки ж тихо, хоча на вулиці шумлять вітер і машини. Після вчорашньої нестерпної спеки сьогодні вранці крижаний холод. Нині вітер розігнав хмари. Потеплішало. Безумовно, клімат у нас тепер різко континентальний. Про наших немає наразі в мене жодних відомостей. Де вони? Німецька газета сьогодні зовсім порожня. Б'ються, судячи з неї, на Кубані.
1 година ночі.
Про весняний наступ поговорили, тим часом весна закінчилася. Говорять багато про гази. Говорять і про мир. Узагалі, все ніби завмерло. І тільки нальоти слугують поживою для розмов і пересудів. Із газет нічого витягти не можна. Неофіційні відомості – що Харків знову взяли більшовики чи напередодні цього. Партизани досі в силі. Села горять. Тільки в ці дні про це менше розмов.
3 година ночі.
Тихо. І сьогодні нальоту немає.
Попередній запис у щоденнику від 13 травня. Наступний запис – 24 травня.
Про особу автора мемуарів про окупацію Києва – Ірину Хорошунову – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікується у спецпроекті "Щоденник киянки".
Редакція дякує Інститутові юдаїки за надані матеріали.
За ідею редакція дякує історикові та журналісту, співробітникові Українського інституту національної пам'яті Олександрові Зінченку.