Киянка Хорошунова у щоденнику 1944 року: Минув цілий рік. І немає їх — Тані, Льолі, Шурочки. Чи живі вони?
3 березня, 2018, 10:00
Хорошунова: А якщо їх убили? Не можу я писати. Не можу
"ГОРДОН" продовжує серію публікацій зі щоденника Ірини Хорошунової – художника-оформлювача, корінної киянки, яка пережила окупацію української столиці в роки Другої світової війни. Цей документ – унікальне історичне свідчення, не спогади, а опис подій у реальному часі. Редакція публікує щоденник у ті дати, коли його писала Хорошунова, якій на момент початку війни було 28 років. Сьогодні ми подаємо запис від 3 березня 1944 року.
3 березня 1944 року, п'ятниця
Сьогодні річниця. Минув цілий рік. І немає їх — Тані, Льолі, Шурочки. Чи живі вони? Якщо живі, які страждання випали на їхню долю? А якщо їх убили? Не можу я писати. Не можу.
Попередній запис у щоденнику – від 27 лютого. Наступний запис – від 8 березня 1944 року.
Про особу автора мемуарів про окупацію Києва – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте в розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів видання публікує у спецпроекті "Щоденник киянки".
Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.
За ідею редакція дякує історику і журналісту Олександрові Зінченку.