Жертви "Новачка", полонію та інших отрут. Найгучніші отруєння за час президентства Путіна
На початку правління президента Росії Володимира Путіна мало хто чув про отруйні нервово-паралітичні речовини на кшталт "Новачка" або про радіоактивний полоній-210. Тепер ці слова відомі практично в усьому світі. Причина – серія раптових дивних хвороб і смертей тих, у кому Кремль так чи інакше бачив небезпеку або хотів помститися. "ГОРДОН" зібрав дев'ять найгучніших історій, пов'язаних із застосуванням отруйних речовин, що сталися за останні 20 років.
Юрій Щекочихін (1950–2003), журналіст "Новой газеты", депутат від фракції "Яблоко"
3 липня 2003 року після швидкоплинної тяжкої хвороби помер журналіст-розслідувач, заступник головного редактора російської опозиційної "Новой газеты", депутат Держдуми від партії "Яблоко", заступник голови комітету з безпеки Держдуми РФ, експерт ООН з організованої злочинності Юрій Щекочихін. Йому було 53 роки.
"Це була страшна смерть. За два тижні людина, якій було лише 50 із лишком, перетворилася на глибокого стариганя (ефект моментального старіння – медики потім пояснять). По черзі відмовляли всі внутрішні органи, жмутами сходила шкіра, випадало волосся, усе тіло горіло, як обпечене, і було неможливо дихати, тому що здавалося – у легені й носоглотку надходив плавлений метал. Лікарі в коридорах шепотілися про отруєння. Але вголос про це не сказав ніхто", – згадує колега і друг померлого у своїй статті в "Новой газете" Сергій Соколов.
Незважаючи на те, що офіційною причиною смерті вказано "синдром Лаєлла" (рідкісна алергічна реакція, за даними фахівців, трапляється один випадок на мільйон), колеги Щекочихіна переконані: його отруїли. Причому, за словами друзів, клінічна картина хвороби збіглася з отруєним пізніше полонієм-210 колишнім співробітником ФСБ Олександром Литвиненком.
Мотивів для отруєння Щекочихіна було досить: журналіст став відомим завдяки серії резонансних розслідувань про корупцію у спецслужбах, про незаконну торгівлю зброєю, про наркотики та контрабанду і про злодіїв у законі. Окрім того, він активно займався обміном полонених і заручників Другої чеченської війни.
Кримінальну справу за фактом смерті Щекочихіна порушили лише п'ять років по тому, але закрили "за відсутністю події злочину". На похоронах до тіла близько нікого не підпускали, родичам медичних документів не видали нібито через "лікарську таємницю". Медичну картку "загубила" московська прокуратура на етапі дослідчої перевірки.
Анна Політковська (1958–2006), оглядачка "Новой газеты", правозахисниця
2 вересня 2004 року оглядачка "Новой газеты", правозахисниця й активна критикиня Кремля Анна Політковська вилетіла з Москви в Ростов-на-Дону, звідки планувала вирушити в Беслан, де терористи захопили школу й узяли в заручники понад 1100 осіб (переважно дітей, їхніх батьків і співробітників школи). Вона сподівалася стати посередником у переговорах.
На борту літака Політковська попросила у стюардеси вологу серветку і чай, потім знепритомніла. У тяжкому стані її госпіталізували спочатку в Ростов-на-Дону, потім – у Москву. Діагноз – "отруєння невідомими токсинами". У журналістки були серйозно уражені нирки, печінка й ендокринна система. За словами головного редактора "Новой газеты" Дмитра Муратова, "перші аналізи Політковської, узяті ще в аеропорту, несподівано зникли. Їх за якимось дивним наказом чомусь знищили".
"Довіри до російських медзакладів у нас не було, тому її лікували в американському медцентрі. Там вона поступово почала оговтуватися. Лікарі з'ясували, що в організмі Політковської опинився невідомий токсин, який підірвав їй здоров'я й отруював їй життя аж до моменту вбивства", – розповів Муратов інформаційному агентству Znak.
За два роки після отруєння, 7 жовтня 2006 року, журналістку застрелили в ліфті власного будинку. У вбивстві Політковської визнали винними п'ятьох людей. Московський міський суд призначив покарання у вигляді довічного ув'язнення організатору і виконавцю вбивства. Ще троє причетних до організації злочину дістали 12, 14 і 20 років в'язниці.
Роман Цепов (1962–2004), російський підприємець і телепродюсер, у минулому – співробітник МВС і приватний охоронець
24 вересня 2004 року за дивних обставин помер 42-річний Роман Цепов – колишній охоронець мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака, генеральний директор охоронного підприємства "Балтик-эскорт".
За даними "Новой газеты", охоронне підприємство Цепова надавало послуги не тільки чиновникам, зокрема майбутньому президенту РФ Володимирові Путіну, а й кримінальним авторитетам. Наприкінці 1990-х – на початку 2000-х, після приходу до влади Путіна, Цепов став однією з найвпливовіших фігур у Санкт-Петербурзі. Журналісти називали його "сірим кардиналом" і "охоронним олігархом".
Майже за два тижні до смерті, 11 вересня, Цепов відчув різке нездужання. "Симптоматика хвороби: синдром постійної втоми, відмова внутрішніх органів, ураження спинного мозку – і стрімка смерть. Офіційна версія – загибель від природних причин", – ідеться у статті "Новой газеты".
"Симптоми були схожі на сильне харчове отруєння, – писала у вересні 2004-го газета "Известия". – Цепова помістили в закриту приватну клініку, але її лікарі не змогли встановити діагноз, хворому ставало дедалі гірше. За 10 днів у тяжкому стані його перевели в Центр передових медичних технологій – знамениту "Свердловку". Але й там медики виявилися безсилими. Хворого мали доправити на обстеження і лікування до Німеччини, проте за два дні після госпіталізації у "Свердловку" в Цепова настав криз, і 24 вересня о 10.30 він помер".
Із посиланням на свої джерела газета повідомляла, що Цепов помер через ураження спинного мозку, яке супроводжували симптоми яскраво вираженої променевої хвороби, причиною різкого погіршення здоров'я називали отруєння великою дозою лікарського препарату, який застосовують під час захворювання на лейкемію. Водночас, ідеться у статті, Цепов таких ліків не вживав, оскільки не хворів на онкологію.
Петербурзька преса вказувала на схожість симптомів хвороби Цепова і колишнього співробітника ФСБ РФ Олександра Литвиненка, який утік до Великобританії, де його отруїли радіоактивним полонієм-210.
Цепова поховали на Серафимівському кладовищі поруч із могилою батьків Путіна.
Олександр ЛИТВИНЕНКО (1962–2006), колишній співробітник ФСБ РФ, який утік до Великобританії
23 листопада 2006 року, за три тижні після отруєння, у лондонській лікарні помер колишній співробітник ФСБ Росії Олександр Литвиненко. У його організмі виявили радіоактивну речовину полоній-210. Причому речовину виявили буквально за кілька годин до смерті Литвиненка.
"Полоній був потрібен тому, що виявити його в організмі людини практично неможливо, якщо заздалегідь не знати, що шукати. Убивці знали, що ні в поліції, ні в патологоанатомів, ні у спецслужб немає обладнання, щоб виявити цю радіоактивну речовину. Зазвичай усі звикли працювати з гамма-випромінюванням, але в полонію альфа-випромінювання, якого не фіксує лічильник Гейгера. Для того, щоб помітити полоній, потрібне спеціальне обладнання, яке є тільки у спеціалізованих атомних лабораторіях", – розповів в інтерв'ю "ГОРДОН" друг Литвиненка й один зі свідків у справі про отруєння, радянський дисидент і науковець Олександр Гольдфарб.
Він також наголосив, що полоній-210 виявили в організмі буквально за три години до його смерті. "Ідея перевірити пацієнта на альфа-випромінювання спала на думку одному британському професорові. Саша помер, так і не дізнавшись, чим саме його отруїли", – зауважив Гольдфарб.
Розслідування та суд у справі про отруєння Литвиненка тривали більше ніж дев'ять років. Було призначено судове дізнання, публічні слухання розпочали тільки на початку 2015 року. За однією з версій, мотивом убивства Литвиненка могла бути наявність у нього компромату на представників російської влади.
21 січня 2016 року Високий суд Лондона оприлюднив висновок, що вбивство Литвиненка, імовірно, санкціонували Микола Патрушев, який 2006 року очолював ФСБ, а також президент РФ Володимир Путін. Виконавцями вбивства визнали росіян – колишнього співробітника Головного управління охорони РФ, а нині депутата від ЛДПР Андрія Лугового та бізнесмена Дмитра Ковтуна, які, за версією слідства, підсипали полоній у чай Литвиненку.
Еміліан Гебрев, болгарський бізнесмен
28 квітня 2015 року болгарському бізнесмену, що спеціалізується на торгівлі зброєю, Еміліану Гебреву стало зле під час офіційного прийому, за кілька хвилин він знепритомнів. Підприємця одразу госпіталізували.
Приблизно в той самий час схожі симптоми – свербіж в очах – відчув і його син Христо, який перебував в іншій частині міста, а також директор компанії Гебрева. Усіх трьох об'єднувало одне – уранці вони були у своєму офісі, розташованому в одному з готелів Софії.
Лабораторія Гельсінського університету, яка спеціалізується на хімічній зброї, змогла виявити в організмі Гебревих сліди нервово-паралітичних речовин, що належать до групи "Новачок". Чотири роки по тому, 2019 року, слідство ідентифікувало на записах відеокамер, установлених на парковці готелю, офіцера ГРУ Дениса Сергєєва (оперативне ім'я Сергій Федотов). Це був той самий Сергєєв, який прибув до Британії разом із "Бошировим" і "Петровим" у день отруєння Скрипалів. Як удалося з'ясувати The Insider, Bellingcat і Der Spiegel, Сергєєв був не єдиним виконавцем – загалом в операції, з огляду на все, брало участь не менше ніж семеро співробітників ГРУ.
Гебрев, який пережив після події кому, пов'язав отруєння зі своїм бізнесом з експорту зброї. На початку вересня 2020-го The Insider писало, що зразки аналізів бізнесмена зникли з фінської лабораторії VERIFIN. Вона мала зберігати зразки, але не змогла ні повернути їх, ні пояснити, куди вони зникли. Розслідування в Болгарії довелося зупинити.
Володимир КАРА-МУРЗА – молодший, російський опозиціонер і журналіст, голова Фонду Бориса Нємцова за свободу
Володимира Кара-Мурзу – молодшого отруювали двічі – 26 травня 2015 року і 2 лютого 2017-го. В обох випадках московські лікарі поставили йому діагноз "токсичний вплив неуточненими речовинами". Перше отруєння сталося за три місяці після вбивства найближчого соратника і друга Кара-Мурзи – молодшого, хрещеного його доньки, видного російського політичного діяча Бориса Нємцова. Обидва активно просували у США "акт Магнітського" – закон, що вводить персональні санкції проти осіб, відповідальних за порушення прав людини та принципу верховенства права в Росії, він боляче вдарив по путінській чиновницькій "еліті".
Кара-Мурзу госпіталізували із симптомами харчового отруєння. Упродовж наступних 72 годин пацієнт упав у кому, один за одним почали відмовляти основні органи – легені, серце, нирки, печінка, кишківник. Він тиждень провів у комі, потім пів року проходив курс відновлення у США. Йому буквально довелося заново вчитися ходити.
Майже за рік після отруєння в інтерв'ю інтернет-виданню "ГОРДОН" Кара-Мурза говорив, що не вважає те, що сталося, спробою залякування, а навпаки: саме замахом на вбивство, причому санкціонованим найвищим керівництвом Росії. "Отруєння було явно непростим, використовували якусь складну речовину. Доступ до таких речовин зазвичай мають або спецоргани, або вихідці з цих спецорганів", – підкреслював опозиціонер.
Менше ніж за два роки після першого отруєння Кара-Мурзу знову госпіталізували зі схожими симптомами. Йому стало зле за кілька годин до рейсу у США. Після госпіталізації Кара-Мурзу ввели в медикаментозну кому, згодом він знову пройшов відновний курс за кордоном і залишився із сім’єю у США. Після другого отруєння зразки для аналізів Кара-Мурзи передали у ФБР США. За словами адвоката опозиціонера Вадима Прохорова, представники ФБР зв'язалися з Кара-Мурзою й повідомили, що "виявили щось цікаве".
"І тут поїздка у США начальника служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна, директора ФСБ Олександра Бортникова, (колишнього) начальника Головного управління Генштабу ЗС Росії Ігоря Коробова. Це був січень-лютий 2018 року. І після візиту цієї трійки Володі сказали у ФБР: вибачте, ми помилилися, нічого вам сказати не можемо", – розповідає Прохоров "Русской службе ВВС".
Опозиціонер звернувся до американських сенаторів і конгресменів, а також подав до суду на ФБР із вимогою розсекретити результати власних аналізів. Суд зобов'язав ФБР до середини жовтня 2020 року надати Кара-Мурзі дані про результати аналізів. Сам опозиціонер таку поведінку американських спецслужб пов'язує із прихованими домовленостями між спецслужбами США та Росії.
Ексспівробітник Головного розвідувального управління РФ Сергій Скрипаль і його донька Юлія
4 березня 2018 року у британському місті Солсбері госпіталізували із симптомами тяжкого отруєння колишнього співробітника Головного розвідуправління РФ 66-річного полковника Сергія Скрипаля та його 33-річну доньку Юлію. Вони кілька тижнів провели в комі, але потім вийшли із критичного стану і почали одужувати. За кілька місяців їх виписали з лікарні. За останньою інформацією, Скрипалі переїхали до Нової Зеландії під іншими іменами та прізвищем.
Скрипаля 2006 року засудили в Росії за роботу на британську розвідку, а 2010 року його помилували і доправили до Великобританії в межах обміну шпигунами.
Саме у випадку зі Скрипалем уперше на весь світ пролунала назва отруйної речовини. За даними британського слідства, під час замаху використовували розроблений у Росії нервово-паралітичний агент "Новачок". З огляду на все цю речовину нанесли на ручку вхідних дверей будинку, у якому жили батько і донька Скрипалі. Офіційне слідство вважає, що "з великою часткою ймовірності" до події причетна Москва. Москва усі звинувачення заперечує.
30 червня 2018 року у Великобританії зі схожими симптомами госпіталізували 45-річного Чарлі Роулі та 44-річну Дон Стерджесс. Спочатку підозрювали, що пара отруїлася наркотиками, але додаткова експертиза виявила сліди "Новачка" в організмі постраждалих. 8 липня Стерджесс померла в лікарні. Роулі, який вижив, повідомив слідчим, що, коли виявив у парку флакон із рідиною, вирішив, що це парфуми, і дав їх Стерджесс. Та побризкала рідину собі на обличчя і зап'ястя. Зважаючи на все, флакон із-під "Новачка" викинули отруйники Скрипалів.
5 вересня 2018 року у прокуратурі Британії назвали прізвища, під якими підозрювані у скоєнні отруєння в'їхали у країну, – Олександр Петров і Руслан Боширов. Тодішня прем'єр-міністерка країни Тереза Мей заявила, що вони є офіцерами ГРУ. Двоє чоловіків, чиї фото опублікувала британська прокуратура, сказали в телеінтерв'ю, що дійсно були в Солсбері, але їздили туди виключно на екскурсію. Свою причетність до отруєння і роботи у ГРУ вони заперечували.
Розслідувачі групи Bellingcat і російського видання The Insider з'ясували, що людина, відома під прізвищем Боширов, – це полковник ГРУ Анатолій Чепіга, а Олександр Петров – лікар із ГРУ Олександр Мішкін. У жовтні 2018 року ЗМІ повідомили, що до отруєння Скрипаля причетна ще одна людина – офіцер російської розвідки Сергій Федотов, який міг керувати операцією.
Петро Верзілов, російський художник-акціоніст і медіаменеджер, видавець інтернет-ресурсу "Медіазона", учасник артгрупи "Війна" і панк-гурту Pussy Riot
11 вересня 2018 року в тяжкому стані в одну з московських клінік доправили Петра Верзілова. За кілька годин до цього він був у Бассманному районному суді.
"Приблизно за три години після виходу з будівлі суду я почав відчувати, що втрачаю координацію, що в мене падає зір, що я не можу йти, різні частини тіла не слухаються мене. Коли я повернувся додому і ліг на ліжко, мене почало дуже сильно лихоманити, підвищилася температура і я знепритомнів саме до приїзду лікарів швидкої допомоги", – згадував Верзілов в інтерв'ю "Русской службе ВВС".
Московські лікарі стверджували, що стан Верзілова пов'язаний із психотропними препаратами, які він вживав. Але рідні та близькі акціоніста категорично спростовували це і заявляли про отруєння. Колишня дружина Верзілова, учасниця Pussy Riot Надія Толоконникова домоглася для нього спецрейсу до Берліна, кошти надав благодійник, який побажав залишитися невідомим.
У Берліні у клініці "Шаріте" медики припустили, що причиною різкого погіршення стану здоров'я стала речовина, яка впливає на нервову систему. 18 вересня 2018 року лікарі заявили, що, найімовірніше, Верзілова отруїли речовиною того самого класу, що і скополамін (речовина, яку використовують як заспокійливий засіб для підготовки до наркозу). За словами лікарів, точне визначення отруйної речовини ускладнило пізнє надходження пацієнта в німецьку клініку.
Верзілов наполягав, що до отруєння можуть бути причетними російські спецслужби. За його словами, це була помста або за його акцію 2018-го у фіналі чемпіонату світу з футболу в московських "Лужниках" (Верзілов і три активістки Pussy Riot вибігли на поле у формі поліцейських, матч зупинили, на стадіоні в цей час були президенти РФ і Франції Володимир Путін та Еммануель Макрон), або за розслідування вбивства в Центральноафриканській Республіці російської знімальної групи в особі військового журналіста Орхана Джемаля, режисера Олександра Расторгуєва та оператора Кирила Радченка (вони збиралися знімати фільм про діяльність у ЦАР "Групи Вагнера", їх розстріляли).
Олексій Навальний, російський опозиціонер і політик, голова Фонду боротьби з корупцією
Уранці 20 серпня 2020 року на борту авіарейсу Томськ – Москва раптово стало зле Олексієві Навальному, який повертався до російської столиці після поїздки Сибіром. Літак екстрено сів у Омську, де вже непритомного опозиціонера госпіталізували в токсикореанімацію місцевої лікарні швидкої допомоги. Там Навального, який впав у кому, під’єднали до апарата штучної вентиляції легенів.
Основним робочим діагнозом політика в російській лікарні назвали порушення обміну речовин. У команді опозиціонера наполягали, що це отруєння, причому токсичну речовину могли підмішати в чай, який політик випив безпосередньо перед вильотом в аеропорту.
Російські медики дві доби не відпускали опозиціонера на лікування до Німеччини, проте пізніше дали дозвіл на транспортування. Уранці 22 серпня Навального літаком доправили до берлінської клініки "Шаріте". За два дні німецькі лікарі заявили, що Навального отруїли. Клінічні дані, за словами німецьких фахівців, указують на інтоксикацію речовиною із групи інгібіторів холінестерази. Лікарі не відкинули "довгострокових наслідків його отруєння".
2 вересня німецький уряд повідомив, що в організмі Навального виявили сліди речовини, схожої за складом на "Новачок". Біологічний матеріал, який узяли в політика, досліджувала спеціальна лабораторія збройних сил Німеччини. Офіційний Берлін засуджує замах на опозиціонера і вимагає від влади Росії пояснень. У МЗС РФ сказали, що заяви Німеччини не підкріплені фактами, а в Генпрокуратурі РФ повідомили, що не бачать підстав для порушення кримінальної справи. Організація із заборони хімічної зброї попередила, що будь-яке отруєння людини нервово-паралітичними речовинами вважатимуть застосуванням хімічної зброї.
Лікарі клініки "Шаріте" повідомили 7 вересня про виведення Навального з медичної коми та від’єднання від апарата штучної вентиляції легенів. Російський політик почав реагувати на словесні подразники. 10 вересня видання The Insider і низка інших ЗМІ з посиланням на джерела повідомили, що Навальний повністю отямився і згадав події, які передували отруєнню. Прессекретарка опозиціонера заявила, що у статті про поліпшення стану є неточності.
Німеччина передала Організації із заборони хімічної зброї результати дослідження у справі про отруєння Навального. 11 вересня глава Федеральної розвідувальної служби Німеччини Бруно Каль заявив, що Навального отруїли потужнішою речовиною групи "Новачок", ніж ті, які використовували раніше.
Російський науковець, один із розробників "Новачка" Віл Мірзаянов припускає, що проти Навального могли застосувати "Новачок" під кодовою назвою А-261 – це тверда речовина, можливо, у вигляді порошку. За словами Мірзаянова, досить кількох міліграмів, щоб убити нею людину.