Патріоти України ніколи не пробачать державі Росія варварства щодо своєї батьківщини. Але до русофобії це не має жодного стосунку 

Днями "Царьград" опублікував цікавий список. Список головних русофобів. Зараз ми його розберемо. Але спершу я скажу кілька слів про те, що це за російський інформаційно-аналітичний інтернет-телеканал. "Царьград" заснував 2015 року російський бізнесмен, мільярдер, або, як його ще називають, православний мільярдер (гарне поєднання) Костянтин Малофєєв. Той самий, якого вважають – і небезпідставно – одним із головних спонсорів тероризму на окупованому Росією Донбасі.

Зараз цей телеканал заблоковано в YouTube, але виходить інтернет-версія. "Царьград" позиціонує себе, як, цитую, "перший російський консервативний інформаційно-аналітичний телеканал". Тісно співпрацює з російськими громадськими, культурними і релігійними організаціями, зокрема з Російською православною церквою. На каналі критикували чинну владу, але не президента РФ Володимира Путіна.

Тепер переходимо до головного – список головних русофобів. Автор "Царьграда" пише: "Багато нинішніх діячів (у лапках і без) ніяк не дозволяє про себе забути, періодично випорскуючи отруту – часто присмачену страхом – на адресу Росії".

Ну, і ось рейтинг головних русофобів на думку "Царьграда". Тут, зокрема, Анатолій Чубайс, Герман Греф, Олексій Навальний, Гаррі Каспаров, Віктор Шендерович і Дмитро Биков. Це доморощені, як пише "Царьград", русофоби.

А другий розділ цього списку – закордонні русофоби. Хто ж тут? Президент Туреччини Реджеп Ердоган, президент України Володимир Зеленський, український журналіст Дмитро Гордон, Джо Байден, Гілларі Клінтон, Михайло Саакашвілі. Чудова компанія так званих русофобів.

А тепер кілька слів про те, що ж таке русофоби та русофобія. "Русофобія – упереджене, підозріле, неприязне, вороже ставлення до Росії, росіян. Специфічний напрям в етнофобії. У вужчому сенсі – страх перед Росією або курсом зовнішньої російської політики. На думку деяких фахівців, русофобія, як і антисемітизм, на відміну від більшості інших національних фобій, часто є цілісною ідеологією, особливим комплексом ідей і концепцій, що має свою структуру, систему понять, історію генези й розвитку. А також свої типові вияви. Водночас русофобія трапляється серед самих росіян. Тобто виступає не як ксенофобія, а як російське самоненависництво". Відповідно, зрозуміло, хто такі русофоби.

І ось тут я хочу сказати, що є навіть види русофобії. Низова, масова русофобія – це негативне ставлення до росіян, яке існує в широких верствах населення. І елітна, політична русофобія – антиросійські дії влади певної держави чи регіону.

Я маю сказати, що ніколи не був русофобом. Я незмінно з великою симпатією ставлюся до росіян як нації. Я вважаю великою російську мову і великою – російську культуру. Я, не соромлячись, кажу про це в Україні та за її межами.

Коли мені кажуть: "Як же так? Ти ганиш Росію!", я відповідаю, що ганю не країну Росія, а державу Росія. І це дуже важливо – розділяти ці два поняття: країна Росія, її народ і держава Росія.

Країна Росія складається з людей різних національностей. Зокрема там проживає величезна кількість українців. Я думаю, що кілька мільйонів точно. Як можна ставитися з ненавистю до будь-якої національності? Нехай це будуть росіяни, українці, євреї, поляки, киргизи, вірмени, азербайджанці, чеченці – будь-яка інша національність. Як можна не любити когось за його належність до тієї чи іншої нації? Це властиво людям диким, малоосвіченим, печерним. Тому я дуже добре розумію, що є люди, до яких не можна відчувати ненависті тільки тому, що вони росіяни чи громадяни РФ.

Є російська мова – повторюю, велика мова, якою я розмовляю з дитячих років. Водночас я прекрасно знаю і люблю українську мову. І часто переходжу на українську мову, коли є відповідна компанія або просто хочеться поговорити українською. Але моя рідна мова – російська. І в Києві – у місті, у якому я народився, ріс і живу донині – більшість людей говорила й досі говорить російською. Хай як комусь хочеться сказати, що це місто якоїсь ненависті до росіян – цього немає. Повторюю, більшість людей говорить російською і вважає російську мову своєю рідною.

Іноді доводиться чути з Росії гнівні окрики: "Що ж ти такий український патріот, а говориш російською?" Я хочу нагадати, що російської мови не приватизувала держава Росія і, зокрема, Путін чи Шойгу, чи хтось іще з російської керівної верхівки. Так само, як англійської мови не приватизувала Англія чи іспанської – Іспанія. Ці великі мови належать людству. Це частина світової культури. І те, що російська мова видається мені потужним засобом міжнаціонального спілкування, – це чудово.

І великої російської культури не приватизував Путін, не приватизувала держава Росія – вона належить усім. І мова Чехова і Достоєвського, Толстого і Пастернака, Цвєтаєвої та Мандельштама – вона не належить Кремлю. Вона належить усім.

І великі фільми російських режисерів, великі картини, твори мистецтва російських художників – вони не є власністю керівної верхівки держави Росія. Вони належать людству. Це що стосується російської культури, російської мови і росіян як нації – великої нації, без сумніву, і населення РФ, яке представляє величезну кількість інших національностей.

Тепер що стосується держави Росія. Держава Росія в особі свого керівництва, своєї армії, ФСБ, ГРУ, каральних служб, наймерзеннішої, моторошної, антилюдської, людиноненависницької пропаганди – ось це вороги України, мої особисті вороги. Це комплекс людей і органів влади, які скоїли щодо моєї країни, моєї батьківщини варварську агресію.

Україна і Росія, український і російський народи були дуже близькими. Ми були справжніми братами, відчували одне до одного величезну симпатію, почуття дружби, у нас було взаємопроникнення культур і людей. Це і змішані сім'ї, і поїздки, і спільність інтересів, філософій. Водночас українці, росіяни та білоруси – це три різні народи. Дуже близькі, дуже схожі один на одного, але різні.

І як можна було 2014 року, будучи братами, прийти до нас із війною? Як можна було відібрати в України нашу територію? Як можна було анексувати Крим, незаконно, наплювавши на міжнародне право і розтоптавши всі міжнародні правила, заведені в цивілізованому світі? Як можна було розв'язати війну на Донбасі, відібрати частину Донбасу?

І слава богу, що не справдилися путінські плани зі створення так званої держави "Новоросія". Коли вище керівництво Росії хотіло прибрати під себе, забрати в України Крим, Донецьку, Луганську, Харківську, Одеську, Дніпропетровську, Запорізьку, Миколаївську та Херсонську області. Слава богу, що ці плани не стали реальністю.

Проте вже шість років, із 2014-го до 2020-го (хоча вже навіть сім років – до початку 2021 року), ми перебуваємо у стані війни з нашими колишніми братами. У нас 14 тис. убитих на Донбасі. У нас розірвана економіка, розірвані сім'ї, мільйони біженців, у нас хаос – через те, що Росія, будучи братом України, повелася щодо неї по-скотськи.

Тому повторюю: одна річ – російська мова і російська культура, ставлення людей одне до одного, і зовсім інша – відносини держав.

Що зробив Путін, його товариші та його команда? Вони на довгі роки й десятиліття посварили найближчих сусідів, народи, які століттями жили разом і дружили.

Багато хто сьогодні грає під дурочку й каже: "Та що там? Ми прийшли і забрали своє". Друзі, є правила, міжнародні норми і право. Колись Крим був частиною Росії у складі СРСР. 1954 року Крим згідно з усіма юридичними правилами передали до складу Української РСР. Коли розвалився Радянський Союз, було вирішено зберегти новоутворені держави в кордонах союзних республік.

1994 року Україна віддала третій за величиною у світі ядерний потенціал в обмін на гарантії суверенітету і територіальної цілісності, які їй надали ядерні держави – США, Росія і Великобританія. Цю угоду було оформлено Будапештським меморандумом. Цього мало? Що ще має статися, щоб Росія дотримувалася правил, а не поводилася як дикий ведмідь у лісі? Якщо говорити так, то що залишається робити німцям? Забрати Калінінградську область, яка була Кенігсбергом? Що залишається японцям – забрати Сахалін і Курили? А фінам – забрати Карелію? Що далі буде? Безлад, хаос?

Росія відкрила "скриньку Пандори" і буде за це платити. Держава Росія, підкреслюю. Але те, що буде відбуватися з державою Росія, на жаль, ляже тягарем на народ Росії. Тому що це буде посилення санкцій, міжнародне презирство до загарбників, агресорів. І, на жаль, простих росіян будуть ототожнювати з агресорами.

Я дуже хочу ще раз підкреслити, що прості українці не відчувають жодної ненависті до простих росіян. Але відчувають ненависть до держави-агресора, держави-загарбника. І тому, фіналізуючи все мною сказане, я хочу сказати: ніколи я не був русофобом і русофобів у нас у країні практично немає. У нас є люди, які не пам'ятають споріднення, не люблять своєї батьківщини й готові прислужувати кому завгодно за гроші. І є люди, які є не показними, а справжніми патріотами своєї країни. І вони ніколи не пробачать варварства і свинства до своєї батьківщини. І до русофобії це не має жодного стосунку.

Джерело: "ГОРДОН"