Учасники акції вийшли до будівлі Вищої ради правосуддя, де найближчим часом буде розглянуто питання про звільнення судді Печерського районного суду Києва Лариси Цокол, відстороненої від роботи після рішення Дисциплінарної палати. Активісти переконані, що претензії до судді безпідставні, а її ймовірне звільнення – чергова спроба тиску на нечисленних незалежних суддів в Україні.
У Києві біля будівлі Вищої ради правосуддя (ВРП) – конституційного органу, що призначає і звільняє суддів, – пройшла акція на підтримку судді Печерського районного суду Лариси Цокол. На акцію зібралося до півсотні людей, переважно адвокати і правозахисники, які виступили проти звільнення судді, передає кореспондент "ГОРДОН".
Широкій аудиторії суддя Цокол стала відома у грудні 2017 року, після того, як відхилила клопотання Генеральної прокуратури про взяття під цілодобовий домашній арешт екс-президента Грузії Михайла Саакашвілі. За 11 днів після цього Вища рада правосуддя відкрила проти судді дисциплінарне провадження, а 19 жовтня 2018 року Дисциплінарна палата ВРП винесла рішення про притягнення Цокол до дисциплінарної відповідальності з подальшим звільненням.
Рішення Дисциплінарної палати викликало хвилю обурення в професійному юридичному середовищі, чимало адвокатів та активістів написало у Facebook пости на підтримку судді Цокол. Попри те, що в рішенні не згадано Саакашвілі, учасники акції пов'язують відсторонення судді від роботи та її можливе звільнення саме з цією справою, а також із бажанням влади публічно продемонструвати, що буде з нелояльними суддями. На акції лунали вимоги не тільки припинити тиск на Цокол, але й звернення до всіх українських суддів: "Не мовчіть".
В Україні приблизно 5,5 тис. суддів, але тих, хто готовий піднятися і сказати: "А я проти!", максимум 10 на всю країну
Яке може бути правосуддя, якщо суддям страшно?
– Я практикуючий адвокат, так вийшло, що більшість моїх справ проходить саме в Печерському суді. Ми [як адвокати] не можемо називати імен, не можемо порівнювати її [Цокол] з іншими суддями Печерського суду, але ми можемо чітко констатувати: це була розправа. За яке рішення – можемо лише припускати.
На сьогодні судова система лягла. Чому? У нас брак кадрів: одних суддів звільнили, іншим не продовжили повноважень. Саме на Печерський суд сьогодні покладено найбільше навантаження, тому що головні слідчі управління розташовано саме на його території. Дійсно, суддям дуже важко працювати.
Але є судді, наприклад, Лариса Цокол, які намагаються дотримуватися термінів і законності, ухвалюють рішення, які не одностайно підтримують прокуратура чи слідство. Наша акція протесту стосується не так безпосередньо судді Цокол, як ситуації загалом. Чому колеги Лариси Іванівни [Цокол] не реагують на цю ситуацію? Страх. Але яке може бути правосуддя, якщо суддям страшно?
– Випадок із суддею Цокол став своєрідним тригером саме тому, що на тлі інших суддів Печерського суду – це обурливий випадок, що саме її притягнули до дисциплінарної відповідальності.
Ми бачимо ухвалене [суддею Цокол] рішення у резонансній справі – і практично миттєво відкриття проти неї дисциплінарного провадження, яке не стосувалося цієї справи, але аргументація [Дисциплінарної палати] на голову не налазить, там немає ознак саме дисциплінарного порушення, за яке треба звільняти.
Я бачу неадекватне використання інструменту притягнення до дисциплінарної відповідальності. У завдання саме цього інструменту входить очищення суддівського корпусу, але на практиці його використовують, щоб позбавити незалежності суддів, створити залежність судді від влади. І це стосується не тільки судді Цокол, але, наприклад, судді Лариси Гольник, коли таке саме рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зробило неможливою її участь у конкурсі до Вищого антикорупційного суду.