+1 Київ
У Києві біля будівлі Вищої ради правосуддя (ВРП) – конституційного органу, що призначає і звільняє суддів, – пройшла акція на підтримку судді Печерського районного суду Лариси Цокол. На акцію зібралося до півсотні людей, переважно адвокати і правозахисники, які виступили проти звільнення судді, передає кореспондент "ГОРДОН".
Широкій аудиторії суддя Цокол стала відома у грудні 2017 року, після того, як відхилила клопотання Генеральної прокуратури про взяття під цілодобовий домашній арешт екс-президента Грузії Михайла Саакашвілі. За 11 днів після цього Вища рада правосуддя відкрила проти судді дисциплінарне провадження, а 19 жовтня 2018 року Дисциплінарна палата ВРП винесла рішення про притягнення Цокол до дисциплінарної відповідальності з подальшим звільненням.
Рішення Дисциплінарної палати викликало хвилю обурення в професійному юридичному середовищі, чимало адвокатів та активістів написало у Facebook пости на підтримку судді Цокол. Попри те, що в рішенні не згадано Саакашвілі, учасники акції пов'язують відсторонення судді від роботи та її можливе звільнення саме з цією справою, а також із бажанням влади публічно продемонструвати, що буде з нелояльними суддями. На акції лунали вимоги не тільки припинити тиск на Цокол, але й звернення до всіх українських суддів: "Не мовчіть".
В Україні приблизно 5,5 тис. суддів, але тих, хто готовий піднятися і сказати: "А я проти!", максимум 10 на всю країну
Віталій КОЛОМІЄЦЬ, адвокат. Фото: Vitaliy Kolomiets / Facebook
– Ми знаємо, що Печерський суд, загалом, не святий. Але на тлі загального виборчого правосуддя навіть там є кілька суддів, які виявляють свою незалежність. Однією з таких суддів є Лариса Цокол.
Вона має стояти останньою в черзі на притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не першою, як це роблять зараз. Найбільше гнітить, що у випадку із суддею Цокол є місце для політичного підтексту.
Судова влада [в Україні], на жаль, не є незалежною, дуже багатьом суддям, як і раніше, комфортно працювати в координатах телефонного права і курирування з Адміністрації Президента. Ми прийшли на акцію, щоб підтримати суддів, готових виявити особисту незалежність і не піддаватися телефонному праву. Ми підтримуємо не просто суддю з конкретним іменем, а насамперед саму ідею незалежності судової гілки влади.
Роман МАСЕЛКО, адвокат. Фото: hromadske.radio
– Чому саме у випадку із суддею Цокол ми вийшли на акцію? Це стало останньою краплею. Можливо, вона не ідеальна суддя, у неї є помилки, але всі сходяться на тому, що на неї неможливо вплинути, вона не піддається тиску. І її декларація доводить: вона не продає своїх судових рішень. Я чув, що на підтримку судді Цокол уже виступило приблизно 800 адвокатів, причому абсолютно різних.
Чому мовчать самі судді? Щоб не опинитися на місці судді Цокол. Суддів дресирують. Яскравий приклад – справа судді Лариси Гольник, яка відкрито написала, що судді покірні, як вівці, і мовчать. Саме за ці пости у Facebook Вища рада правосуддя і покарала суддю Гольник, заблокувавши їй участь у конкурсі до Вищого антикорупційного суду.
Підбір суддів, як і прокурорів або поліцейських, базується на одному принципі: мовчати і виконувати, демонструвати лояльність, покірність і непротидію владі. Наприклад, у конкурсі до Верховного Суду треба пройти психологічні тести – дуже класні тести, насправді. Одна із суддів, за результатами тестів, продемонструвала значну незалежність і готовність захищати свою позицію, саме тому їй знизили загальний бал, хоча незалежність – ключове для судді.
Схему тиску на суддів здійснюють з Адміністрації Президента через главу того чи іншого суду, 80% яких зберегли свої посади і після 2014 року. Притім, що за часів Януковича голів судів призначали так: викликали в Адміністрацію Президента на "співбесіду" (хоча це не передбачено законом), оцінювали на лояльність, а після цього Вища рада юстиції (нинішня Вища рада правосуддя) призначала тебе головою суду. І здебільшого голови судів зберегли цю парадигму мислення: чекаю, коли подзвонять і скажуть, яке рішення ухвалювати в тій чи іншій справі.
Що робити, щоб судді не мовчали? Надія є, що більше подібних акцій – то ліпше. Коли спілкуєшся з нормальними адекватними суддями, питаєш: "Чому ви мовчите, на вас тиснуть?", вони відповідають: "А подивись на того суддю, він пішов проти системи і чого добився? Чмирять, переслідують, нормального життя позбавили". Їм потрібно показати успішний кейс, коли суддя, який виступив проти тиску, має перспективи, наприклад, його обрано у Вищий антикорупційний суд. Як тільки судді побачать, що є ефект від їхнього немовчання, вони заговорять. Усього в Україні приблизно 5,5 тисяч суддів, але тих, хто готовий піднятися і сказати: "А я проти!", максимум 10 на всю країну.
1 листопада 2018 року, Київ. Акція на підтримку судді Лариси Цокол біля будівлі Вищої ради правосуддя. Фото: Наталія Двалі / Gordonua.comЯке може бути правосуддя, якщо суддям страшно?
Катерина НІКІТЮК, адвокат. Фото: Катерина Нікітюк / Facebook– Я практикуючий адвокат, так вийшло, що більшість моїх справ проходить саме в Печерському суді. Ми [як адвокати] не можемо називати імен, не можемо порівнювати її [Цокол] з іншими суддями Печерського суду, але ми можемо чітко констатувати: це була розправа. За яке рішення – можемо лише припускати.
На сьогодні судова система лягла. Чому? У нас брак кадрів: одних суддів звільнили, іншим не продовжили повноважень. Саме на Печерський суд сьогодні покладено найбільше навантаження, тому що головні слідчі управління розташовано саме на його території. Дійсно, суддям дуже важко працювати.
Але є судді, наприклад, Лариса Цокол, які намагаються дотримуватися термінів і законності, ухвалюють рішення, які не одностайно підтримують прокуратура чи слідство. Наша акція протесту стосується не так безпосередньо судді Цокол, як ситуації загалом. Чому колеги Лариси Іванівни [Цокол] не реагують на цю ситуацію? Страх. Але яке може бути правосуддя, якщо суддям страшно?
Євгенія ЗАКРЕВСЬКА, адвокат. Фото: Національний музей Революції Гідності / Facebook– Випадок із суддею Цокол став своєрідним тригером саме тому, що на тлі інших суддів Печерського суду – це обурливий випадок, що саме її притягнули до дисциплінарної відповідальності.
Ми бачимо ухвалене [суддею Цокол] рішення у резонансній справі – і практично миттєво відкриття проти неї дисциплінарного провадження, яке не стосувалося цієї справи, але аргументація [Дисциплінарної палати] на голову не налазить, там немає ознак саме дисциплінарного порушення, за яке треба звільняти.
Я бачу неадекватне використання інструменту притягнення до дисциплінарної відповідальності. У завдання саме цього інструменту входить очищення суддівського корпусу, але на практиці його використовують, щоб позбавити незалежності суддів, створити залежність судді від влади. І це стосується не тільки судді Цокол, але, наприклад, судді Лариси Гольник, коли таке саме рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зробило неможливою її участь у конкурсі до Вищого антикорупційного суду.
