Кернес: Янукович не збожеволів – просто йому на яйця сів комар 

– Геннадію, добрий вечір!

– Добрий вечір.

– Я в Харкові питав в абсолютно різних людей: водіїв, офіціантів, просто в перехожих: як вам Геннадій Кернес? І всі, на мій подив, говорили, що ти їм подобаєшся. Деяких я провокував: "Вам Кернес не набрид?". Вони відповідали: "Як ви так можете? Ми його любимо!". Чим ти їх узяв?

– Я давно працюю з харків'янами, знаю кожен куточок міста Харкова та його проблеми. Постійно проводжу зустрічі з містянами – і на підприємствах, де вони працюють, і за місцем проживання – і думаю, що разом ми досягли великих результатів. Харків ми всі любимо – і тому будемо захищати його скрізь і завжди (усміхається).

– Життя кожного українця – і моє, і твоє – розділилося на періоди до Майдану і після. Вододіл такий пройшов. Що для тебе Євромайдан у Києві?

– Спочатку я не розумів, що це таке, тому що ніщо не віщувало, як кажуть, лиха, але потім, надалі, скрізь, у всіх куточках України, почали проводити Євромайдани, і в Харкові також. У нас був Євромайдан, Антимайдан, а потім пішло-поїхало: цей табір у Києві, виступи, скандали, за якими почалися постріли... На все це було моторошно дивитися, ставало моторошно, усі переживали, що буде далі, і я як міський голова переживав, що стане з Україною, із Харковом. Звичайно, для мене настав час брати відповідальність за майбутнє, за життя, за мир...

– Одні кажуть, що Майдан улаштував Льовочкін, щоб стати центром впливу замість Клюєва. Інші кажуть, Майдан улаштували американці, треті – що Майдан – це волевиявлення людей: люди вийшли проти режиму Януковича за європейські цінності. Що, по-твоєму, це було?

– Я думаю, симбіоз різних течій, тому що, ще раз кажу, узагалі нічого не віщувало біди, було все більш-менш зрозуміло й стабільно. Зрозуміло, що було невдоволення досить великого відсотка українців – невдоволення владою, як завжди, але що ось так от розгорнуться події, за таким сценарієм, я думаю, ніхто навіть уявити не міг.

– Один мій добре поінформований друг сказав, що в розпал Євромайдану Янукович вирішив призначити тебе главою Адміністрації Президента замість Льовочкіна. Чи це Правда?

– (Усміхається). Про главу Адміністрації Президента – такого я ніколи не чув, а що стосується поста київського міського голови...

– ...мера?..

– ...так – такі розмови були.

– Хай там як, мій друг зізнався, що Янукович сказав йому особисто – у розпал Євромайдану, підкреслюю, – що Кернес був би найкращим главою адміністрації. "Як ти ставишся, – запитав він, – до того, що я йому цей пост запропоную?". Але потім призначення не відбулося: Рінат Ахметов був проти й пролобіював призначення Клюєва. Тобі про це щось відомо?

– Ну, мені, по-перше, нічого не відомо, тому що я не спілкувався на такому рівні з цими людьми, можу сказати єдине – що стосується Льовочкіна. Я думаю, він людина паркетна, знає свою справу дуже чітко...

– ...туго...

– ...так, і гарний інтриган. Тому не можу з вами погодитися в тому, що він один затіяв Майдан, але такі, як Льовочкін, десь щось творили, – однозначно.

– Чи правда, що коли в Києві переміг Майдан, ви з Добкіним вивезли свої сім'ї в Білгород – у Росію?

– Ні, неправда. Я ніколи не вивозив своїх дітей у Білгород. Що стосується Михайла Добкіна, то він, здається, свою сім'ю вивозив – із метою безпеки. Бо все нагадувало революційний початок: захоплення будинків, розбите скло, люди вбиті... Було дуже страшно.

– 21 лютого 2014 року, після розстрілу Небесної сотні, уночі на двох вертольотах поки ще президент України Віктор Янукович прибув до Харкова...

– ...я чув таку версію...

– ...його зустрів Михайло Добкін в аеропорту, він вирушив у Будинок прийомів для високих гостей. Напередодні звідти з'їхав прем'єр-міністр Азаров – так?

– Про Азарова можу сказати, що я його не бачив, коли відбувалися події, пов'язані з Євромайданом, а що стосується Віктора Януковича, як ви кажете, тоді ще президента... Я чув, що він був у Харкові. Але теж його не бачив.

– Далі – цікаве запитання. Моє джерело повідомило: коли Янукович прибув до Харкова, там перебували Добкін, Кернес, Портнов і Писаренко...

– ...(усміхається)...

– ...історія була така – зараз докажу канву. Портнов і Писаренко кажуть: "Вікторе Федоровичу, можна ми на хвилинку від'їдемо в Білгород?" Той: "Ну, давайте". Вони їдуть у бік російського кордону, у цей час дзвонить телефон у Портнова. Він дивиться – Янукович. Писаренко каже: "Не бери слухавки!" – "Не можу: президент дзвонить!" – "Я тебе прошу, не бери слухавки – зараз скаже повертатися назад!". Портнов каже: "Ні, не можу". Узяв слухавку – Янукович запитує: "Ви де?" – "Під'їжджаємо до кордону". – "Терміново назад!" Повернулися – у кімнаті все ті самі: Добкін, Кернес, Портнов, Писаренко і Янукович. Янукович каже: "Щось в України карма погана. Не щастить нам. Тому, Портнов, тобі завдання – придумати для України нову назву країни". У відповідь на це Портнов із властивим йому почуттям гумору сказав: "Давайте Китаєм назвемо!" Янукович відповів: "Ні. Така країна вже є". Те, що я розповів, – правда?

– Ні (усміхається). По-перше, якщо говорити з погляду юридичного, то в мене є алібі: мене в той час не було в місті Харкові, я поїхав після роботи за кордон, вітав свого доброго знайомого з днем народження й повернувся пізно-пізно-пізно вночі, під ранок, пішов додому й ліг спати, бо рано-вранці треба було вставати та йти на роботу. Тому ваше джерело, думаю, вас трохи підвело.

– Але інше – правда, окрім присутності Геннадія Кернеса?

– А-а-а... Не можу стверджувати, хто там був присутній, але що Михайло Добкін бачився з Віктором Федоровичем Януковичем, – мабуть, правда.

– У тебе не склалося враження, що під кінець своєї каденції, передчасно перерваної, Янукович збожеволів?

– Ні, він не збожеволів. Ви знаєте, нещодавно мені добрий знайомий прислав такий вислів Конфуція: "Ти розумієш, що все можна вирішити без застосування сили, тільки в той момент, коли на твої яйця сідає комар". Тому я думаю, що...

– ...на його яйця...

– ...сів комар, так.

– Мене зараз телеглядачі можуть звинуватити в тому, що я хам, тому що ми в житті на "ти", я тобі зараз кажу "ти", а ти мені говориш "ви". Тому або переходимо на "ви"...

– ...ні, давай на "ти"...

– ...добре. Один епізод я не забуду ніколи. Ми у твоєму кабінеті, неподалік їдальня. У 2009 році ми сиділи в цій їдальні, і у нас почалася суперечка. Я виявився повним дурнем – відразу зізнаюся в цьому і всім хочу сказати, що ти – мудра людина. Ми сперечалися про Януковича. Я сказав, що йому кранти, що він ніколи не підніметься вище за той плінтус, біля якого він перебуває, у відповідь на що ти сказав: "Ти не зрозумів, цей народ має схавати зека". І він, як виявилося, цього зека схавав. Чому ти так сказав?

– Тому що сама поведінка Януковича і всі дії наближених до нього людей втілювали в життя цей сценарій: що йому кранти й рано чи пізно його схавають. У всіх сенсах цього слова. Із погляду як обрання, так і відлучення від влади.

– Скажи, будь ласка: тобі як людині мудрій, про що я кажу свідомо, адже мені не треба тобі подобатися, до того ж, що я викличу зараз шквал негативних емоцій...

– ...а негативні емоції дають нам можливість щось робити. Це як батарейка: плюс на мінус. Ми з тобою – люди різного характеру, інакше дивимося на одні й ті самі речі. А в чомусь сходимося. Тому якщо є люди, які на нас із тобою дивляться негативно, ми можемо їм сказати (махає рукою): "Привіт, хлопці, а ми з вами дружимо..." (усміхається).

– Ну я давно не реагую на емоції – це дурниця все. Тобі як людині мудрій, яка розуміє, що знає суть життя, не було соромно, що народ у більшості своїй проголосував за двічі судимого зека, за бандита, за великим рахунком? Хіба європейська країна гідна була такого президента?