ГОРДОН
 
 
Олександр Демченко

Аналітик  міжнародник з питань глобальної та інформаційної безпеки.

ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

У Путіна і Макрона складаються гранично цікаві взаємини, які теплішають

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою

Сьогодні в літній резиденції президента Франції, у замку Форт Брегансон, який розташований недалеко від Тулона, відбуваються переговори між Еммануелем Макроном і російським лідером Володимиром Путіним. Порядок денний зустрічі було заздалегідь відомо: двосторонні відносини, співпраця Росії та Європейського союзу, ситуація в Україні, Сирії та Лівії, Ірані.

Українське питання є одним із найпріоритетніших для французького президента. Причина гранично проста: Макрон нині намагається стати єдиним лідером вільної Європи. Глава республіки використовує складну ситуацію на європейському континенті у своїх інтересах: вихід Британії зі складу Євросоюзу, ослаблення позицій Меркель і перманентний політичний хаос, у якому перебуває Італія, грають на руку офіційному Парижу.

Перед початком переговорів президенти Путін і Макрон дали пресконференцію.

Макрон: "Європа має переглянути концепцію своєї суверенності. У неї є свої союзники. Й у світі, де західну гегемонію постійно ставлять під питання, Європі потрібно відіграти свою роль. Тому діалог між Євросоюзом і Росією абсолютно необхідний для того, щоб ЄС знову міг віднайти свою вагу, свою роль".

Уже зараз французи поступово перехоплюють у британців та німців ініціативу у Східній Європі. І Україна тут не виняток. Макрон чітко усвідомлює: зупини він війну між українцями і росіянами, поверни Росію з ізоляції, перервавши санкції, – і він стане першою скрипкою у європейському оркестрі. Навіть більше, перемога на цьому напрямі забезпечить йому другий президентський строк. Ось чому переговори з Путіним проводять за тиждень до зустрічі лідерів Великої сімки у Франції, яка відбудеться, до речі, у тому самому Форті Брегансон. Макрон у такий спосіб надсилає сигнал Путіну: мовляв, прийми мої умови, створи видимість – саме видимість – перезапуску так званого мирного процесу, і я допоможу відновити позиції Росії в Європі.

І в цій системі координат Зеленський для французького президента – виграшний лотерейний квиток: адже він дає можливість трансформувати політику протидії Росії, від якої європейці шалено втомилися, у політику умиротворення агресора. Причому, як продемонструвала історія з українськими моряками і з поверненням Росії в ПАРЄ, інтереси України для Макрона – не головне. Усе має бути зроблено показово умовно, головне, як писав Микола Гоголь, щоб було видно діяльність градоначальника.

Усе це побічно підтверджують слова помічника президента РФ Юрія Ушакова, сказані в контексті ймовірного відновлення відносин Росії та Євросоюзу. Виступаючи перед пресою, він прямо заявив: Франція й особисто Макрон можуть сприяти відновленню діалогу, адже ті вже зайняли "конструктивну роль" у питанні відновлення прав російської делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи. Нагадаю, що тоді французький президент домігся виконання негласних угод в односторонньому порядку, допустивши російську делегацію в ПАРЄ, однак забувши про звільнення українських моряків. Водночас рішення про поновлення прав делегації РФ ухвалювали ще за часів президентства Порошенка.

Макрон: "Ми маємо наново переглянути архітектуру довіри між Росією та Європейським Союзом. Франція у цьому плані відіграє свою роль. [...] Оскільки Росія є європейською країною, у неї є повноправне місце в європейській сім'ї. Саме тому Франція доклала всіх зусиль для того, щоб Росія повернулася в лоно Ради Європи".

Наразі в Путіна і Макрона складаються гранично цікаві взаємини, їх слід було б назвати такими, що поступово тепліють. Якщо відразу після інавгурації французький лідер принизив главу РФ, прямо назвавши під час офіційного прийому впливові російські ЗМІ – RT і Sputnik – пропагандистськими, то потім усе тому самому Макрону під час Петербурзького економічного форуму довелося підлещуватися до Путіна, який навіть запропонував французам послуги російських збройних сил.

Слід наголосити й на частоті самих зустрічей президентів: лише минулого року їх було п'ять. Протягом останніх кількох місяців це вже другі переговори. До речі, 24 червня російський прем'єр Дмитро Медведєв поспілкувався з главою французького уряду Едуардом Філіпом у Гаврі. А 9 вересня в Москві заплановано проведення Ради співпраці у сфері безпеки у форматі "2+2" за участю міністрів закордонних справ та міністрів оборони Росії і Франції. Такі заходи сторони не проводили із 2012 року. Усе це свідчить про явне зближення позицій двох країн.

Не варто, мабуть, обговорювати зростання товарообігу, який, як повідомив той самий Ушаков, лише протягом минулого року виріс більше ніж на 11%, сягнувши показника $17,2 млрд. Це навряд чи цікаво широкій аудиторії. А ось з'ясувати причини такої поведінки французької влади, зрозуміти, чому насправді Макрон намагається налагодити відносини з Путіним, – гранично важливо і цікаво.

Франція змушена домовлятися з Росією і закуповувати її нафту

Навіщо, приміром, президент Франції вирішив обговорити з главою РФ іранське питання? Тому, що в їхніх розрахунках є спільний знаменник – нафта. Утім, цей індикатор по-різному сприймають переговірники. Через санкції, накладені США проти Ірану, французькі великі компанії не можуть купувати нафту близькосхідної країни й інвестувати в її економіку. Вигаданий європейцями механізм міжбанківського розрахунку – аналог американської системи SWIFT – не працює. Через це у Франції разом з іншими європейськими країнами доводиться закуповувати російську нафту, яка має схожі якісні показники з іранською.

Лише за останні півроку через штрафні заходи, вжиті Сполученими Штатами проти іранських і венесуельських нафтових компаній, Росії на постачанні "чорного золота" вдалося заробити майже мільярд доларів.

Іншими словами, Франція змушена домовлятися з Росією і закуповувати її нафту. Москві, зрозуміло, вигідні американські санкції щодо Ірану. Отже, російське керівництво в переговорах із європейцями публічно заявлятиме про необхідність збереження ядерної угоди з Іраном і про зняття обмежувальних бар'єрів із цієї країни, а насправді паралельно провокуватиме між американцями і персами нові конфлікти, що допоможе Кремлю збільшити продаж власного енергоресурсу в Європу, зокрема й у Францію.

Між тим не будемо забувати, що французька нафтогазова компанія Total уже ввійшла в п'ятірку найбільших закупників російської стратегічної сировини. Згідно з досягнутим контрактом, РФ отримала понад $7 млрд. Буквально нещодавно керівництво компанії заявило про бажання стати частиною нового проєкту російського "Новатек" із розроблення родовищ в Арктиці, що дасть можливість постачати російський скраплений газ у країни Європи й Азії. Поки що французи беруть участь у проекті "Ямал СПГ", доправляючи російський скраплений газ у Китай та у Британію.

Енергетична сфера об'єднує Росію і Францію. І Макрон, звісно ж, зацікавлений у посиленні співробітництва та знятті санкцій проти РФ. Особливо зараз, коли країни домовилися про довгострокове партнерство в галузі атомної енергетики. "Росатом" допомагатиме французам споруджувати і підтримувати експлуатацію АЕС великої потужності. Буквально минулого року сторони уклали мільярдний контракт на перероблення французького регенерованого урану. Загалом, як кажуть, business as usual.

Путін: "Що стосується торговельно-економічних зв'язків, то вони останнім часом зростають. Об'єм товарообігу зростає. [...] Нагадаю, що сукупні інвестиції російських компаній у французьку економіку становили понад три мільярди доларів, а французьких у російську – 17 млрд. 500 французьких компаній працюють на російському ринку".

Наступне питання, яке цікавить Макрона, – Лівія. Точніше, російська присутність в африканській країні, яка раніше була підпорядкованою Франції. Згідно з даними британських видань Times і Telegraph, нині там перебувають 300 російських найманців із так званої "приватної військової компанії Вагнера", яку пов'язують із "кухарем Путіна", бізнесменом, що перебуває під американськими санкціями, – Євгеном Пригожиним. Окрім того, як повідомляв таблоїд The Sun, розвідка Великобританії поінформувала про завезені РФ протикорабельні ракети "Калібр" і комплекси С-300, призначені для ураження повітряних цілей.

"Десятки офіцерів ГРУ і спецпризначенці вже висадилися на сході країни, займаючись тренуваннями й організацією зв'язку", – ішлося у статті.

Що таке Лівія? Це не тільки нафтова держава, це – пункт, який дає змогу росіянам посилити свою військову присутність у Середземномор'ї, а крім того, це – ворота, що раніше стримували сотні тисяч африканців від міграції до Європи. Іншими словами, хто контролює Лівію, той керує міграційними потоками. Макрон, як і інші європейські лідери, розуміє: Путін використає лівійську карту, щоб шантажувати, підкорити Європу.

Однак не тільки це турбує президента Франції та його генералів. Найбільше хвилювання викликає поступове проникнення Росії вглиб африканського континенту. Раніше репортери компанії CNN уже повідомляли, як ЦАР поступово переходить під м'яке управління Росії, як там функціонують загони бойовиків із ПВК "Вагнер", а російську пропаганду, яку фінансує Євген Пригожин, чути й видно звідусіль.

В Африці будують новий "русский мир"

Схожа ситуація і в щонайменше 13 інших африканських державах: Мавританії, Судані, Конго, Чад, Замбії тощо. Там також активно діють російські найманці. Із їхньою допомогою Кремль хоче створити на континенті так званий єдиний стратегічний центр. Як раніше писала газета The Guardian, Росія проводить кампанію "з ліквідації Франції та наближених до неї режимів".

В Африці будують новий "русский мир". І цього боїться французький уряд, що досі намагається впливати на свої колишні африканські колонії, фінансуючи політичні сили або скеровуючи свої миротворчі контингенти в гарячі африканські точки.

Макрон, загалом, перебуває у кремлівській пастці. Він у руках Путіна. Нинішня ситуація для нього – це глухий кут, із якого необхідно якось вибиратися. Чи є в нього козирі у грі з Путіним? Навряд чи. Сирія і так під контролем росіян. Єдине, що можуть запропонувати французи, – відновити інфраструктуру цієї близькосхідної країни. Зняття санкцій? Москва незабаром і сама зможе досягти цієї мети за допомогою поставлених нею популістських урядів, наприклад, в Італії. Якщо ж цього не станеться, а французи, наприклад, чинитимуть опір, завжди можна профінансувати чергову Марін Ле Пен, задіяти свої спецслужби під час маршу руху "жовтих жилетах" або організувати кілька терактів, задіявши мігрантів.

Що стосується України, то вона може стати козирем у руках у Макрона, якщо, звісно, усе правильно розіграти. Однак тут уже нам слід розуміти: ми в цій грі будемо всього лише розмінною картою.

Макрон: "Є такий подразник у відносинах Росії та ЄС, як Україна. Урегулювання цього конфлікту є чарівною паличкою, здатною відкрити двері Росії для повернення у клуб Великої сімки, що може стати вісімкою".


Джерело: "ГОРДОН"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства.
 
Залишилось символів: 1000
 
 
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

 
 

Свіжі блоги