+1 Київ
Приїхала перша фура з польського порту Гданська – але вже через Угорщину.
І хоча. Замість звичайних трьох діб, як це було раніше з Польщі, водій їхав через Угорщину аж шість діб – але:
1. Він їхав, а не стояв заблокований.
2. Продукція, на яку всі чекають, таки приїхала в Україну.
3. Він встигне ще щось завантажити на експорт і потім знову щось привезти в Україну.
Це означає. Що його родина буде нагодована. Що його роботодавець не збанкрутує. Що експортер зможе вивезти вантажі й отримати валютну виручку. Що імпортер зможе завезти вантажі й забезпечити країну необхідним.
Так само. Цього тижня вперше з початку війни ми забронювали місця на кораблях, які припливуть не в польський Гданськ, а в румунський Констанца.
Це означає. Що протягом грудня авіавантажі будуть їхати в обхід польських аеропортів. Що всі фури з Польщі ми вже зараз направляємо на кордони інших країн.
Що із січня взагалі вся морська та авіалогістика буде побудована в обхід Польщі – через Румунію.
Ми – маленька компанія. У місяць привозимо всього лише 10 фур і контейнерів із-за кордону – але я точно не буду давати полякам заробляти на мені гроші.
Тепер. Польські водії фур у бажанні заробити більше залишили без доходу польських робітників морських портів, ліцензійних складів, митних органів, магазинів, стоянок, АЗС та багато інших польських бізнесів, які заробляли на фразі "Польща – це зручний і швидкий транспортний хаб".
Якщо це зроблю один я – вони це, звичайно, не відчують.
Але якщо завтра цим шляхом підуть тисячі інших українських підприємців – то це і буде симетрична відповідь на блокування наших водіїв і наших вантажів.
Це поза. Це не бажання хайпонути. Це не агресія в бік наших сусідів.
Я вважав і вважаю. Не можна шантажувати цілу країну і її громадян, користуючись тим, що вона знаходиться у скрутному становищі. Бо можна й отримати симетричну відповідь – яка тебе не влаштує ні морально, ні фінансово, ні політично.
Джерело: Олексій Давиденко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
