+3 Київ
Назустріч переговорам у Женеві.
Усі вже надивилися видовищних відео з резервуарами нафти, які горять у районі міста Альметьєвськ (Татарстан). Тут є привід розширити, поглибити й додати контексту.
1. Фактичний бік: ЦСО "А" СБУ дотягнувся дронами до НПС "Калейкино" (структура компанії "Транснефть-Прикамье", місткість резервуарного парку – приблизно 650 тис. м³).
Зафіксовано шість вибухів. Сильно пошкоджено й гарно горить резервуар об'ємом 50 тис. м³, ще один такий самий пошкоджено, він скромніше горить. Третій зачепили, тип пошкоджень уточнюють.
Про атаку невідомих БПЛА на Альметьєвськ також повідомляли 21 лютого. Але інформації про масштабні пошкодження не було. Із чого випливає гіпотеза, що тоді не пробили, а зараз або ППО не встигла відновитися, або СБУ знайшла спосіб обійти.
2. Що таке Альметьєвськ?
За ступенем удару для нервових клітин цю атаку можна сміливо порівняти з Воткінським заводом.
По-перше, Альметьєвськ – це один із найбільших нафтових хабів Росії.
В Альметьєвську сходяться магістральні нафтопроводи компанії "Транснефть" із Західного Сибіру, Башкортостану, Татарстану, Удмуртії, Пермського краю. Левова частка цієї нафти впирається якраз у головну НПС "Калейкино", де різні сорти змішують у сорт Urals.
Саме тут 1960 року розпочали будівництво нафтопроводу "Дружба", а НПС "Калейкино" – його серце, яке розганяє нафту системою "Дружби" (і метафорично, і буквально – підтримуючи тиск).
Значення цієї станції таке, що міненерго Казахстану вийшло з офіційною заявою, що постачання казахстанської нафти не постраждають. Хоча безпосередньо нафта з Казахстану через НПС "Калейкино" не йде, але об'єднується в єдиний потік приблизно за 200 км на захід.
По-друге, Альметьєвськ називають "нафтовою столицею" Татарстану. Бо на супергігантському Ромашкінському родовищі гніздиться компанія "Татнефть", тут її штаб-квартира. У місті зосереджено офіси структур "Татнефти", а також інших видобувних і сервісних підприємств.
Із НПС "Калейкино" виходить нафтопровід до монструозного НПЗ "Танеко" "Татнефти" в Нижньокамську, і це другий вимір локації.
Якщо взяти радіус 20 км від міста, можна нарахувати сотні дві середньо-великих нафтових резервуарів.
На всіх дорогах у та з міста розташовані нафтобази, нафтобазки й інші об'єкти. Наприклад, значний Міннібаєвський ГПЗ, який абсорбує й переробляє супутній нафтовий газ, розв'язуючи проблему "газових смолоскипів" на видобувних майданчиках.
Словом, із якого боку не глянь – місце дуже чутливе, і раніше його вважали захищеним.
3. Звідси випливає таке.
Одноразове ураження одного-двох, навіть дуже великих, резервуарів, так само як і ураження одного цеху на заводі, не перекине Росії. Порушити якісь виробничі процеси – може. Щось загальмується, щось сповільниться.
Для розуміння: будівництво й під'єднання до мережі одного такого резервуара – це два роки роботи. Тобто одна вдала атака СБУ означає кілька років діяльності НПС (після ліквідації наслідків) у якомусь усіченому режимі. Це якщо більше не прилетить.
І ось тут найважливіше: останнім часом Україна проводить успішні атаки на раніше неприступні об'єкти. У росіян – об'єктивна потреба перебудувати і збільшувати щільність ППО. Але чи є резерви? І на скільки збільшити? Кратно? Це неможливо. Інтенсивність атак дронами й ракетами зростає динамічніше.
Стає сумнівною всю концепція невразливості російської інфраструктури. Тому що одна атака нічого не зробила НПС. Друга атака за добу випиляла два резервуари. Ще дві-три успішні атаки цілком здатні випиляти всю НПС. Що позначиться і на транспортуванні нафти, і на переробленні.
Окремий позитив – збитки Татарстану. Тому що Казань і казанські бонзи є одними з головних бенефіціарів війни.
Тобто можна, звісно, потягнути час до квітня, щоб зайти на новий піврічний цикл війни. Але сьогодні об'єктивно в Росії з'являються збитки, яких раніше не було взагалі або не в такому обсязі.
Це доведеться враховувати.
Джерело: Алексей Копытько / Facebook
