Не знаю, як ми це пройдемо. Не знаю, хто зможе залишитися журналістом і не нашкодити 

Мені особисто ніколи не було так важко працювати журналісткою, як зараз. Раніше, коли на журналістів тиснула влада, олігархи, окремі бандити, це могло бути неприємно, страшно, небезпечно, але у хороших журналістів не було сумнівів, що робити. І хоч була опція залишитися без роботи і грошей, але – героєм для себе і аудиторії.

Повномасштабна війна змінила все – людей, їх уявлення про норми і допустимі компроміси. Від журналістів одночасно очікують правди і не нашкодити. Професіоналізму і самоцензури. Порятунку країни і обʼєктивності. Було не страшно не подобатися політикам, але коли люди, для яких ти працюєш, тебе ненавидять, – це проблема.

Не знаю, як ми це пройдемо. Не знаю, хто зможе залишитися журналістом і не нашкодити. Знаю, що професійних журналістів все менше. І єдина хороша новина – їх ніколи не замінить Claude. А нормальні тире в тексті – ознака хорошого редактора, а не ШІ.

Джерело: Катерина Коберник / Facebook