Лукашенко – псих і сина вгробив. Шкода їх. Адже вони навіть не розуміють, що хворі. Утім, всі психи такі

Пишуть, телефонують, запитують, що буде, як буде, коли буде... Як буде в Білорусі, як у Росії, як в Україні?

Раніше я б тут же взявся спекулювати, міркувати вголос, робити якісь висновки, згадувати історичні аналогії, шукати відповідь... А тепер я легко відповідаю: не знаю. І я більше скажу: ніхто не знає. Навіть Путін із Лукашенком цього не знають.

"Нам не дано предугадать, как наше слово отзовется..." А тут БМП на вулицях і автоматники проти людей із квітами і гітарами. Ми не знаємо, як слово відгукнеться, а вже як кулемети – тим більше... І як отрути і кастети – теж...

"И нам сочувствие дается, как нам дается – благодать..." Так! Саме так: співчуття!

Я тут подивився на Луку, який знову оточений мало не дивізією головорізів площею бігав самотній з автоматом. Чомусь мені його так шкода стало... Якось мені стало зовсім очевидно, що нічого він не зрозумів і не зрозуміє.

Ось навіть коли йому вже армійський штик у дупу застромлять і двічі провернуть, він все одно витріщить очі і буде кричати, що всіх згноїть, усіх дістане, що всі зрадники, невдячні тварюки тощо.

І вже Миколка його – і поготів. Хлопчик зі схибленими мізками, спадкоємець, блін. Його треба б до гарного психіатра, на реабілітацію...

Згадав "Останнього імператора" Бертолуччі... Адже там цей Пу І – чистий лукашенківський Миколка. Скільки йому ще належить пройти, щоб повернутися в реальність... Бідолашний хлопчик, нехай подивиться цей фільм. Він йому багато розповість про його майбутнє життя.

Цей царевич ходить у бронежилеті з автоматом, а мій сьогодні цілий день лагодив свій моторолер, а до цього вони в горах із друзями на великах ганяли...

Скільки цьому Миколці ще потрібно пройти, щоб ось так запросто поганяти на велосипедах із друзями або поїхати в кіно зі своєю подружкою. Спонтанно ось так – схопитися і поїхати на моторолері. Щоб дивитися поганий фільм і, заїдаючи попкорном із величезних паперових відер, пити колу з льодом...

Морок, усе морок... Тато-псих і сина вгробив... Шкода їх... Адже вони навіть не розуміють, що хворі... Утім, всі психи такі... Усіх шкода...

Джерело: Альфред Кох / Facebook