-2 Київ
Я категорично проти ідеї вивозити українське зерно та інші вантажі до портів Литви та Латвії через Білорусь.
Українське зерно, вирощуване потом наших фермерів, оброблене на нашій землі, збережене подвигом наших ЗСУ, має 550 км їхати територією ніби не ворожою, але й аж ніяк не дружньою. Замість клацання по лобі, вороги одержують ще одну червону кнопку. Завтра вони скажуть: "Якщо ви не віддасте нам Одесу без бою – ми не випустимо ваші потяги". Терористи отримують від Брюса Вілліса літак, мільйон доларів і всіх заручників на додачу – це якось занадто.
Окрім чергового важеля тиску на світ, витівка з транзитом принесе Лукашенку дуже багато грошей. Залізничний тариф оплачуватимуть у повному обсязі в усіх країнах прямування. Десятки мільйонів євро з'являться на рахунку режиму, який у підвалах убиває студентів за неправильні пости в соцмережах.
І ще плюс приблизно $5 млрд за калій – єдину справжню причину згоди Білорусі на транзит українських вантажів. Санкції зупинили експорт калійних добрив, світова ціна на них зросла втричі. Розблокування, якого вимагає Білорусь, швидко дасть їм дуже багато валютних надходжень. Гуманітарний коридор виходить ще й надприбутковим, win-win, так би мовити.
Ще аргумент – великі вантажоперевезення залучають багато співробітників, робітників різних професій, суміжні бізнеси. Це вулики, які оживають, коли їде вантаж. Народ Білорусі – це не начальник Білорусі, ми знаємо багато прикладів. Проте поки тисячі людей в Україні втратили кошти для існування і не можуть годувати дітей, забезпечувати зайнятість громадян іншої країни – досить неоднозначне рішення.
У сухому залишку: терористам, які вибили чоботами двері до нашої оселі, вбивають і ґвалтують наших людей, знищують нашу економіку і показують усьому світові фак у відповідь на боязке питання про голод, пропонують у відповідь дати не кулю в лоб, а поступки, гроші, можливості для нових маневрів. Лицемірно ховаючи очі за тим, що це ж не зовсім терористи, а просто їхні близькі друзі.
Пропоную замість схематозу, замішаного на крові українців, зайнятися справді важливим рішенням – реальною деблокадою українських портів за допомогою конвоїв ООН та сильної зброї, насамперед ППО. Крім зернових, які надзвичайно важливі, на складах лежать 20 млн тонн руди та котунів, метал, соняшникова та соєва олії, стоять контейнери. Усе це дає роботу підприємствам – великим і малим, наповнює бюджет, повертається до країни валютним виторгом та зміцнює її.
Зміцнення зараз потрібне Україні, а не Білорусі. Навряд чи знайдуться охочі сперечатися із цим.
Джерело: Андрій Ставніцер / Facebook
