$39.63 €42.29
menu closed
menu open
weather +12 Київ
Артем Біденко
АРТЕМ БІДЕНКО
Голова правління Інституту інформаційної безпеки, у 2015–2020 роках – заступник міністра (держсекретар) культури та інформаційної політики України
Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Якби всі бенефіціари влади захотіли реальних змін, можливо, і не було б причин шукати нового міністра оборони

Моя позиція щодо міністра оборони є дуже непопулярною, але вона базується не на емоційних відчуттях і прагненнях справедливості, а на досвіді роботи в уряді. Точніше – у різних урядах двох президентів. Ще точніше – досвіді реальної роботи, запуску проєктів та вирішення політичних задач.

Так от. У сьогоднішній системі влади заміна міністра не дасть жодних плюсів, окрім задоволення персональних амбіцій новоприбулих. Просто варто прийняти це як закон фізики, попри його неприємність і несправедливість. Тому що проблема не в особистості міністра. І навіть не у внутрішній документації міністерства чи поганих чиновниках. Вона – у тому, як побудована система, особливо сьогодні, управління виконавчою гілкою влади. У тому, як цим намагається управляти ОПУ, парламентські комітети, РНБОУ, як планується річний бюджет, який вплив на закупівлі мають сторонні особи і як люди масово тікають із державної служби. Саме це треба вирішити найпершим чином, щоб чекати від міністра хоч якісь зміни.

Якщо ви думаєте, що прийде уявний паладин на білому коні з командою 100–150 осіб, які посядуть основні посади й зможуть швидко зрушити всі процеси, а ВРУ та ОПУ будуть підтримувати всі ініціативи, і все стане прозоро, швидко та ефективно, – ви думаєте дуже наївно. Бо в цьому реченні майже всі слова – з рожевих фантазій.

Припустімо, прийде справді чудова людина. У розпал бюджетного процесу. Без команди 100–150 людей, бо такої команди немає ні в кого. І головне – ресурсу на цю команду немає, адже державна служба перетворилася на посміховисько. А чиновники, які десятиліттями сидять на "кормових" посадах у міністерстві, просто почнуть саботувати роботу – хворіти, перекладати папірці, чесно дивитися в очі. І через місяць це перетвориться на колесо, у якому новий міністр чи нова міністерка почнуть крутитися без кінця. А вночі буде дзвонити президент і кричати, чому не вирішена якась конкретна проблема конкретної бригади.

Повірте, попередня пропозиція викликає в багатьох в уряді неприємні спогади.

Моя думка незмінна і базується на досвіді спілкування з багатьма міністрами й кандидатами в міністри. Я поки не бачу альтернативи Олексію Резнікову в ситуації, що склалася. Це не значить, що такої людини не може бути. Не означає, що він незамінний.

Це значить, що якби всі бенефіціари влади захотіли реальних змін, то, можливо, причин шукати нового міністра просто не було б.

Джерело: Артем Біденко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.