-1 Київ
Спостерігаю обурення громадських активістів та істерику провладних політиків через купівлю "112-го" Медведчуком і взяття в управління Портновим NewsOne. Емоційно мені це теж не подобається. Але ж усе законно, тож обурення можна залишити при собі. А знаєте чому?
Канали в Україні працюють на підставі виданої ліцензії і водночас зобов'язані дотримуватися законодавства. Якщо канал порушує законодавство, то його мовлення припиняють. Якщо не порушує, то він працює на законних підставах. А якщо є порушення, але їх намагаються не помічати для того, щоб одержати контроль над каналом, то це чиста маніпуляція, яку не треба прикривати патріотичними закликами. Коли ж у законодавстві не прописано якихось порушень, то ухвалюють закони, які це виправляють.
Але протягом чотирьох років війни так і не з'явилося доктрини національної інформаційної безпеки і, на мій превеликий жаль, ніхто з тих, хто мав вирішувати це питання, не перейнявся створенням стратегії протидії пропаганді РФ на території України. А дарма. Хоча ще 2016 року я приходив кілька разів до Юрія Стеця, міністра інформаційної політики, і пропонував рішення, схоже на те, що є в Ізраїлі. Наприклад, в Ізраїлі є закони, які прямо забороняють публічне заперечення Голокосту, применшення, схвалення чи виправдання злочинів, скоєних нацистами. Схожі закони ухвалено в Австрії, Бельгії, Німеччині, Литві, Люксембурзі, Польщі, Словенії, Франції, Швейцарії, Канаді та в інших країнах. Таке саме можна і потрібно було робити щодо злочинів Росії, скоєних в Україні. Але мені тоді сказали "Не на часі". Мабуть, і зараз час не настав. Зате в них є час для праведного обурення.
Милі мої, реванш стає все ймовірнішим не тому, що хтось докладає надзусиль, а тому, що ви, мої колеги, ні хріна не зробили протягом чотирьох років для того, щоб він став нереальним. Так, це ваша заслуга. І моя провина, якщо я не зміг вас переконати. Ви пішли шляхом "помаранчевої команди" 2004 року і повторили всі їхні помилки. На жаль, і своїх наробили.
Наприклад, у парламенті ви почали з того, що в листопаді 2014-го взяли всі комітети ВР під контроль. Хоча комітети з боротьби з корупцією, свободи слова і бюджетний мала очолити опозиція, щоб контролювати коаліцію. Але ви вважали це зайвим. І демократичні стандарти тоді ви забули. Адже ви вирішили, що прийшли назавжди і зважати на опозицію необов'язково. І потім почали кнопкодавити. Ви почали робити те, із чим боролися самі минулого скликання. А мій законопроект від лютого 2015 року, який давав змогу карати за неперсональне голосування, ви поклали під сукно і навіть не хочете розглядати в комітетах. Ви знову не розумієте того, що робите. Коли ви будете в опозиції, то знову будете безсилі проти кнопкодавів. Адже мій законопроект вас лякає і ви його принципово ігноруєте. І так майже щодо будь-якого питання.
Тому менше криків і більше конструктиву. І рекомендую своїм колегам почати з того, щоб зібратися й ухвалити закон "Про опозицію". Адже ви вже зрозуміли, що в наступному скликанні, якщо потрапите туди, вам доведеться бути в опозиції. Хоча не факт. Може, ви швидко "перевзуєтеся", як це сталося тоді, коли борці з кнопкодавством в підсумку очолили лави тих, хто кнопкодавить. В Україні це нікого не здивує.
А що стосується телеканалів... В Україні всі канали належать олігархам, ФПГ або наближеним до них людям. Перерахуймо: "Україна" – Ахметов, "1+1" – Коломойський, "Інтер" – Фірташ/Льовочкін, ICTV, СТБ, Новий – Пінчук, "5 канал" і "Прямий" – Порошенко, ZIK – Димінський, "24 канал" – Садовий, "Еспресо" – Аваков. А про "112-й" і NewsOne ви пам'ятаєте.
Мене запрошують і показують на всіх цих каналах за винятком "24-го". І час від часу не показують на них же. Це відбувається після того, як я роблю догану власникові або його оточенню. А з огляду на те, що я це роблю регулярно, то й на каналах на деякий час потрапляю до black-list. Тому не здивуюся, якщо зникну з тих чи інших ефірів знову.
Але політик має ходити на канали, щоб доносити свою думку і розповідати громадянам про реальний стан справ або ж для того, щоб порушувати питання, про які пересічний телеглядач не замислюється. Нам можуть не подобатися позиція і погляди опонента. Але якщо ми знаємо, що маємо рацію, то це лише ще більша мотивація своїми аргументами розгромити його позицію і перетягнути його симпатиків на свій бік або змусити їх замислитися над вашими словами. Тому менше емоцій і більше конструктиву. І більше гідних досягнень. Адже гучні слова лише стрясають повітря, а гучні справи стрясають історію.
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
