Хто не в курсі про історію з італійцем.
Їхав собі автобус з Італії, і в ньому їхав італієць. Не просто їхав, а їхав із місією – пояснити українцям, що з ними не так. Бо ж де ще це робити, як не в автобусі по дорозі у країну, яку ти щойно обісрав з усіх боків. Українці не такі, країна не така, влада не така, війна не така – коротше, повний пакет "експерт міжнародного рівня", без диплома, але з голосом.
Поруч їхала Дар'я. Послухала цей TED Talk, вийшла у Threads і написала просту фразу: "Він у мене кордон не пройде". Без капслоку, без істерик, просто як технічне завдання. А українські жінки, як відомо, не кидаються словами – вони їх запускають у виробництво.
Далі сталося страшне для кожного диванного геополітика – реальність. Італієць приїхав на кордон, а там замість "бенвенуто" отримав "до побачення". Без криків, без драми, просто суха відмова у в'їзді. Бо, виявляється, кордон – це не коментарі в інтернеті, а свобода слова має чудову властивість закінчуватися там, де починається відповідальність.
Мораль історії проста: якщо дуже хочеться розповісти, яка погана країна, – краще робити це десь далеко від її кордону. А ще краще – мовчки. Так і нерви цілі, і автобус доїде без пригод.
Джерело: Дана Ярова / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора