+2 Київ
20 червня у світі відзначають День біженця, щоб висловити співчуття й розуміння людям, які були змушені покинути свою країну. На жаль, унаслідок агресії до переліку країн, громадяни яких стали біженцями, потрапила й Україна.
На цей час українських біженців у світі вже майже 7 млн. Це страшна й сумна цифра, яка демонструє, наскільки постраждала наша країна внаслідок війни. Скільки людей були змушені кидати свої домівки, рятуючи своє життя й життя своїх дітей.
Хтось із них вирішить облаштовуватися на новому місці й будувати нове життя. Це їхній вибір, на який вони мають повне право. Але я вірю – набагато більше буде тих, кому справді болітиме, хто плекатиме надію на повернення. Тому що виїхати на певний час і втратити Батьківщину назавжди – це неспівставні речі. Особливо коли бачиш, як бореться твій народ, і розумієш, що, можливо, для перемоги не вистачає саме тебе, твоїх зусиль, твоєї підтримки й участі.
В Україні чекають на своїх співгромадян. Для них завжди буде місце і в державі, і в серцях. І для того щоб це довести, необхідно вже зараз готувати державні програми для реінтеграції біженців.
На порядку денному багато роботи. У першу чергу потрібно прискорити підготовку системної Стратегії зайнятості населення. Щоб громадяни, які повертаються, змогли знайти роботу, пройти перекваліфікацію, швидко й без перепон відкрити власну справу, а не поповнювали ряди безробітних. Допомогти із житлом і соціалізацією.
На жаль, багато біженців втратили не тільки роботу, але й дім. Людям потрібна буде допомога з розселенням. Необхідно забезпечити повноцінний доступ до соціальної інфраструктури – шкіл, лікарень, поліклінік, соціальних служб дорослим і дітям, які будуть повертатися.
Не можна давати й шансу ворожій пропаганді, яка невпинно транслює: "біженців забули", "біженців зрадили". Так ворог хоче створити сумніви й конфлікти, зіштовхнути українців лобами, спровокувати зведення рахунків між ними, перетворити їх на манкуртів і залучити їх на свій бік.
Тому закликаю українців за кордоном: не втрачайте надії, не забувайте про своє коріння. Навіть там ви важливі. Навіть там ви можете допомогти. Ми бачимо, які зусилля українські біженці докладають, щоб не втратити зв'язок із Вітчизною. Збирають гроші, проводять інформаційні кампанії, просувають українську культуру, допомагають в організації поставок необхідного для нашої держави. Ми цінуємо цей внесок.
І закликаю українців, які тримають зараз оборону в Україні: не піддавайтеся емоціям, не повертайтеся спиною до наших співвітчизників. Ми потрібні одне одному. Давайте спільно знайдемо шлях, як не втратити це. Ми обов'язково повинні зберегти нашу єдність, бо без неї не стане України.
Переконаний, що українська соборність має залишитися наріжним каменем державної політики. Щоб повноцінно вирішувалися питання правової підтримки, задоволення культурних потреб біженців, забезпечувалася можливість їхньої участі в політичному й економічному житті країни.
Якою б не була наша доля, ми – не окремо, ми – разом.
Джерело: Данило Гетманцев / Telegram
