Коли ховали Ультраса, я побачила на обличчі його мами полегшення. Все, він удома

11 червня 20:08

Этот материал также можно прочитать на русском

Дванадцять дванадцять. Легко запам'ятати. Тисяча двісті дванадцять.

1212.

Душ.

Сердець.

Імен.

Любовей.

Життів...

У когось скінчиться чекання. Хтось отримує останню чітку крапку. Це важливо.

Коли везли Ультраса – спочатку в морг, потім зі сходу до Києва на загальне прощання, потім до Львова на прощання вже в Гарнізонному, потім на Марсове... Коли труна вже опустилася і стали падати жмені землі, ми з мамою Ультраса перезирнулися – і я побачила на її обличчі таке ж полегшення, що було й у моїй душі.

– Усе, він удома, – сказала я їй.

І вона кивнула.

Не дай боже нікому з нас цього жахливого відчуття – знати, що дорогоцінне тіло десь лежить, а ти не можеш навіть поховати.

Дорогоцінні.

Дорогоцінні останки сьогоднішнього дня.

Джерело: Diana Makarova / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.

прощання війна Росії проти України Діана Макарова

Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати

Матеріали за темою