+13 Київ
"Куда уехал цирк, он был еще вчера..."
"И ветер не успел со стен сорвать афиши". Так співав чудовий Валерій Леонтьєв. Сьогодні хочеться спитати інакше: куди зник завод, він був іще вчора? Чи не був. Загалом, фантом чи не фантом, ось у чому питання.
Отже, про що йдеться? Завод-привид "ФФУ Продакшн" із виробництва штучного покриття для мініфутбольних полів переїжджає. І не в теплі краї чи екологічно чисту зону. Завод переїжджає (увага, барабанний дріб...) у Краматорськ. До того ж суто на наполегливе й багаторазове прохання керівника підприємства "Фурлендер Віндтехнолоджі" Максима Єфімова, який абсолютно випадково виявився ще й народним депутатом України, головою Федерації футболу Донецької області...
Ось так, хлопці. Підприємство, яке багато років працює над альтернативною енергетикою, вирішило потурбуватися і про виробництво дитячих футбольних полів. Що ж, буває, звичайно. Та й у Києві неспокійно. Викиди там, пожежі, резолюції й усе таке. Але що цікаво. Жив собі завод, жив, але щойно парламентська ТСК, створена для того, щоб розібратися з корупцією у ФФУ, вирішила серйозно запитати, "а чи був хлопчик", хлопчик раптом зник. Чи не раптом. Разом з устаткуванням і колективом. Випарувався. Дивний збіг, погодьтеся. Завод, побудований на гроші УЄФА, який би працював не покладаючи рук на благо вітчизняного футболу, раптом переїхав. І всі кінці обрубано. І сліду вже не візьме жоден Мухтар... Закупівлі, офшори, контракти... Усе "переїхало в Нью-Васюки".
А як усе гарно починалося. Відкриття, презентація, європейські гості, оплески. А виявилося – блеф. Фантом. Потьомкінські села. Завод, до самого будівництва якого була маса запитань, узагалі не працює понад рік. Але весь цей час ФФУ сплачувала оренду, зарплату й інші витрати. А це понад 28 млн грн на рік. Дивно, чи не правда? Адже це майже 30 футбольних полів. Загалом, на запитання: "Де гроші, Зін", у нашому випадку відповідь очевидна. Украли. Навіть більше, судячи з усього, наш "хлопчик", якого всі шукають, після перевірки виявився "хлопчиком, який пісяє" у власний колодязь...
Що ж, судячи з усього, керівнику ФФУ панові Павелку все-таки доведеться відповісти не тільки на безліч запитань щодо закупівлі десятків тонн чаю, кави й морепродуктів у 2015–2016 роках, а також про дивні контракти на закупівлю обладнання для заводу за завищеними цінами через безліч фірм-прокладок. Особливо цікаво, чому німецьке обладнання купували через Арабські Емірати. Але це таке. Із ким не буває. А сьогодні у ТСК і правоохоронних органів має відкритися друге дихання й додаткова мотивація для дещо інших запитань.
То чи був узагалі завод і якщо так, то які фінансові афери ховають за сімома печатками? Чому завод не працював більш ніж рік, і навіщо він переїхав подалі з очей у Краматорськ? І яка в усіх цих хитросплетіннях роль керівників ФФУ Андрія Павелка та його правої руки Вадима Костюченка?
А щоб нашим доблесним правоохоронцям було легше, нехай ознайомляться з дуже цікавою і скандальною історією, яка паралельно розвивається зараз у ФІФА. Екснардеп і голова бюджетного комітету нашого парламенту й одночасно президент Федерації футболу України Андрій Павелко, порушуючи статут ФІФА, був кілька років членом дисциплінарного комітету ФІФА. І лише журналістське розслідування спричинило серйозний скандал, який привів до певної угоди між вищим керівництвом ФІФА й самим Павелком, за якою Андрій Павелко добровільно виходить із комітету, платить штраф, а сама ФІФА закриває очі на багато резонансних справ навколо української Федерації та особисто її президента й підтримує його переобрання на наступний строк.
Ну що ж, як то кажуть, час пішов. Завод, очевидно, вже не наздогнати, а от викрити злочинний умисел організаторів цих "циркових гастролей" можна й потрібно. Й ухвалити вердикт. Чесний і справедливий. Ось це і стане маркером і лакмусовим папером для багатьох процесів у нашому спорті...
Джерело: "ГОРДОН"
