-1 Київ
Єдиний загальновідомий факт із приводу планів та мрій на майбутнє особисто від Залужного – "на пенсії Залужний хотів би працювати з дітьми". В інтерв'ю Залужний розповідав, що мріє закінчити військову кар'єру викладачем – "тихеньким і спокійним".
Усе. Більше від нього ніхто ніяких планів, мрій, роздумів про майбутнє не чув. Ну, не таких типу – "забебало все, хочу на море", а саме обдуманих. Бо війна. Бо все ще в цій війні дуже і дуже туманно.
Так, ми встояли величезною ціною у 2022 році і стоїмо досі. І ціна нині така ж висока. І так же складно.
Так, немає страху, невпевненості та необізнаності як у перші дні. Але війна йде. Важка, на виснаження. Ресурсів меншає.
Тому мені реально незрозуміло, навіщо журналісти або якісь публічні особи мусують тему Залужного в політиці?
Щоб що? Щоб нервувати Зеленського? Щоб нервувати союзників? Залужного заставити нервувати складно. Це фундаментальна у своїй холоднокровності особистість. Військовий, готовий до будь-якого перебігу подій.
То навіщо постійно запускати інформаційні вкиди про Залужного і політику? Людина воює війну. При обмежених ресурсах проти сильнішого ворога ефективно робить усе можливе. То чим він заважає на цій посаді?
Ні один кадровий військовий не думає і не мріє про політику під час війни. Усі, хто хотіли, – уже звільнилися, на пенсії чи за сімейним, чи за станом здоров'я. Усі інші тягнуть військову лямку, і їхня мета – тільки перемога.
Більше скажу. Навіть на призначення у владу військові йдуть із великим скрипом. Із дуже великим скрипом. Як правило ті, у кого щось із військовою кар'єрою не заладилося. Усі пам'ятали анонси заміни голів обласних і районних ВЦА на військових? Немає охочих. Бо війна. І місце кадрових військових, які вчилися все життя і є носіями таких важливих знань і досвіду, – у війську.
Так, ніхто не знає, як поведе себе Залужний після виходу на пенсію чи у відставку. Думаю, він сам не знає. Бо йому зараз не до прожектів і фантазій. Але я впевнений, що то буде дуже херова для нас усіх ситуація.
І якщо мета цих балачок спровокувати звільнення Залужного, щоб підштовхнути його на похід у політику, то це реально херова історія може бути для всіх нас.
У військових є одне з основних правил – не чіпай і не ламай те, що хоч якось працює.
Залужний не якось працює. Він працює ефективно в тих умовах, які ми маємо.
На жаль, політика і війна для кадрових військових несумісні. І коли хтось каже про політику, значить, у головах війна вже закінчилася.
Джерело: Роман Донік / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
