0 Київ
Якось, дуже давно це було, ішли ми з одним моїм дивним знайомим уздовж берега каналу. На березі сидів кіт. "Нумо кота втопимо", – раптом запропонував дивний знайомий. Зазирнула йому у вічі – бачу, що не жартує. "Боже, та навіщо?!" – здивувалася я. Знайомий думав недовго: "А чого він тут розсівся?!" – "аргументувала" людина.
Один відомий бункерний політик нагадав мені того знайомого. Теж як не свій. Ця пристрасть до знищення – просто так, тому що поруч, тому що впевнений, що ти сильніший (тут – дружне "ха-ха-ха"), і хочеш, як усякий п...здимий у підворіттях обмилок, показати це всьому світу. Адже йому й справді нічого не треба від України. Він просто хоче, щоб "вона потонула".
Ось і намагається втопити, як той божевільний – кота. А що Херсонська область обвішана російськими вояками на деревах, які благають про допомогу, і "кримнаш" тепер залишиться без води – дрібниці, тьху. Нехай тонуть. Головне – втопити Україну.
Сам захлинешся.
Джерело: Ekaterina Barabash / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
