+1 Київ
Катастрофа Путіна. Лунають запитання: "А в нас не катастрофа?" Звісно, ситуація в Україні погана, працює правило: "Поки товстий схудне, худий здохне". Якщо його, худого, не будуть підживлювати сусіди.
Задля збереження влади Путін і його команда мають виграти війну. Виграш у війні на даному етапі передбачає як мінімум встановлення повного, визнаного світом контролю над окупованими територіями й, можливо, досягнення рубежів по адміністративних кордонах Донецької й Луганської областей (Путін ще хоче Запорізьку й Херсонську).
Це важке, якщо не нездійсненне, завдання. За оцінками британського генерала сера Ролі Волкера, це займе п'ять років і втрати 1,8 млн російських військових.
Не досягаючи своєї мети військовими засобами, Кремль розгорнув інформаційні й дипломатичні кампанії – гібридні методи. У тому числі посилив інформаційні операції проти західної аудиторії.
У цих спільнотах за допомогою різних каналів подачі інформації поширюються твердження, що Україна не має шансів повернути окуповані території й подальші бойові дії призведуть до більших втрат землі й життів українців. Тому треба негайно відновити мир і врятувати спокій у Європі.
Звісно, поширюються й інші наративи: корупція в Україні, неспроможність влади, невпинний розвиток військової машини Кремля, яку неможливо зупинити тощо.
Це явний обман і блеф.
Путін хоче переможного миру, до якого має довести й позиція провідних країн світу. У тому числі щодо припинення/зниження підтримки України й примушення до переговорів на вигідних Москві умовах, узаконивши всі окуповані території.
Тому Путін іде нахрапом, перегріваючи власну економіку: розширює армію, посилює штурми, атакує мирні міста України.
Реалізація SODCIT (стратегічні операції зі знищення критично важливих цілей) своєю метою має саме примушення воєнно-політичного керівництва України до переговорів на умовах Кремля. І залякування світової спільноти.
Імовірно, такі методи дають свій результат. Деякі демократичні лідери країн і лідери думок, представники західної культурної й політичної еліти розвернулися в бік підтримки дій Кремля.
Так, лист "Не вбивайте один одного, врятуйте планету" підписав 51 лауреат Нобелівської премії в різних галузях. Під подібним листом "Укладіть мир в Україні, поки не пізно" підписався колишній посол США в СРСР Джек Метлок.
Обидва листи підтримують наративи Путіна – чим довше війна, тим більше втрат України, територіальні поступки є незначною ціною – і говорять про війну, як конфлікт між Україною та РФ, не згадуючи про те, що саме РФ є агресором.
Жертвами війни без розбору виступають і росіяни, і вбиті ними українські діти.
Відповідальність за ведення війни перекладається наполовину на Україну.
Щоб уникнути критики, автори цих листів зайняли високу моральну позицію: "Аморально не намагатися зараз досягти цієї мети миру".
Інформаційна кампанія Путіна дуже схожа на "антиядерний рух" 1980-х років, який закликав до одностороннього роззброєння Сполучених Штатів Америки. Організацію цього руху, до якого були залучені американські та європейські активісти (часто втемну), приписують Радянському Союзу, який не встигав за розвитком американської військової могутності.
Подібна ситуація зараз відбувається з Путіним. Незважаючи на всю його показову впевненість, бойові успіхи РФ відносно скромні й надзвичайно дорогі.
Людські й технологічні ресурси Кремля вичерпуються.
Гібридний наступ РФ по світу ведеться не з позиції сили, а з відчаю. Подібно до того, як СРСР намагався зупинити Рейгана, налаштовуючи західну громадську думку проти нього, Путін зараз намагається настроїти колективні настрої провідних країн на перешкоджання Україні протистояти його агресії.
Антиядерний рух 1980-х років зазнав краху завдяки чіткій позиції адміністрації президента США, яка не поступилася. Це призвело до відставання СРСР у гонці озброєнь і в кінці до краху радянської імперії.
Чи матимуть сучасні лідери провідних країн світу таке ж бачення й силу, щоб витримати гібридний удар Путіна і, навпаки, збільшити підтримку України й допомогти їй виграти цю війну?
Джерело: drive_Ernesta / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
