+11 Київ
Із прийдешнім!
Так звана георгіївська стрічка – свастика путінізму. До ВВВ вона жодного стосунку не має. Ця стрічка була лише черговим винаходом путінських піарників, які освоюють казенні бюджети. А тепер вона стала символом агресії проти України, анексії Криму, інтервенції у Сирії, мілітаристської пропаганди, яка розпалює агресивну ненависть, жлобське самовдоволення і хамське нахабство.
Свастика теж була простим графічним символом, поки її не взяли на озброєння нацисти. А тепер вона заборонена у багатьох країнах, зокрема і в Німеччині. Можливо, у постпутінській Росії колорадську стрічку теж заборонять. У будь-якому разі вона стане ганебним нагадуванням про часи шовіністичного божевілля. Росіяни будуть соромитися цього символу, як німці свастики. Начепити на свій парадний костюм колорадську стрічку стане так само непристойно, як наліпити на нього ляпанець коров'ячого гною.
Язичницький "хресний хід".
Хід "Безсмертного полку" – не просто PR-акція, покликана згуртувати населення навколо влади. Це важливий обряд нової цивільної державної релігії. За формою він грубо злизаний із православного хресного ходу. Зовнішньої схожості складно не помітити. Тільки замість ікон із зображеннями святих люди несуть збільшені фотографії "дідів". А це вже з культу предків у різних віруваннях, які християни називають язичницькими. Отже, хід "Безсмертного полку" – християнський за формою та язичницький за змістом обряд. Так само, як і вся нова синкретична громадянська релігія.
Останній такий хід демонструє, що російська держава стає теократичною. Її глава перетворюється на якогось первосвященика державної релігії, яка далеко виходить за межі офіційного православ'я. У цю громадянську релігію входять культи: перемоги, яка містить язичницький культ "дідів", які воювали, повернення "сакрального Криму", національного лідера, патріотизму тощо.
Недарма попереду торішнього "хресного ходу" замість священика з іконою ішов Путін-син із портретом Путіна-батька, а на хід, як написав один патріот, "зійшов святий дух перемоги".
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
