А може, Семочко і Насіров теж розносять пенсії, і тому їх не можна звільнити?

А може, Семочко і Насіров теж розносять пенсії, і тому їх не можна звільнити?

Президент проти, щоб звільняли листонош. Нехай і далі держава витрачає ресурси неефективно. Не шкода. Адже головне – вибори. А то пенсіонери ще неправильно зрозуміють. Пенсіонерам же незручно користуватися картками. А щоб пенсіонери вже точно зрозуміли, що "армія, мова, віра, листоноші" це для них, президент не забув згадати, що у глави "Укрпошти" зарплата висока. Ну що ж, якщо вже бути популістом, то на повну. Тим паче, коли було керівництво з маленькою зарплатою, воно не хотіло звільняти листонош, що завдають збитків державній компанії. І все було тихо і спокійно. А з цими занадто розумними і дорогими менеджерами суцільні проблеми. Не те що з відданими президенту силовиками, які і не думають просити вищі зарплати.

Так ось, може, Семочко теж приносить якусь важливу кореспонденцію від президента. Інакше чим пояснити, що його не можна звільнити? І всі ці шалені рішення судів, які захищають Насірова, Мартиненка, підіграють Розенблату. Вони теж покликані захистити вірних листонош? Листоноші його ясновельможності. Якось так. І всіх їх чіпати не можна. Традиція така в Україні. Своїх не чіпати. Своїх – захищати. До кінця. Так і Янукович захищав. Потім ось Порошенко захищає. І так, за спиною в нього маячить Юля, яка теж захищатиме. І жоден із них, із цих вірних силовиків, ніколи не попросить підняти йому зарплату. Тому що вірні. І тому що думають про батьківщину. Кожну хвилину. Правда ж? Адже саме тому їм усе одно, скільки їм платять? І тому вони з легкістю оселяються у величезних будинках і їздять на дорогих машинах.

У підсумку суди ухвалюють божевільні рішення. Силовики і далі доять бізнес. Бігають за главами навіть найбільших будівельних корпорацій і кажуть: "Дай мільйон!" А не даси, то я кримінальну справу відкрию. А й відкриє. Була б людина, а справа для неї завжди знайдеться. І ось ці листоноші президента відкривають справу за справою, віддають її в суди, а економіка чомусь найбідніша у Європі. Так, ми ростемо, це факт. Але таким темпом ми будемо ще років 20 рости, щоб хоч наблизитися до Польщі. До сьогоднішньої Польщі. Яка за цей час встигне піти далеко вперед, навіть з усіма тарганами місцевого уряду.

І нічого не зміниться, якщо просто поміняти прізвище президента. Якщо залишити систему, яка дозволяє листоношам президента не перейматися через свою зарплату. Якщо залишити можливість силовикам приходити до бізнесу. І якщо довірити суддям реформування самих себе. Раптом, протягом тисячі років еволюції, у них вийде. Можна, звичайно, почекати тисячу років. І поки не чіпати листонош. Якщо у вас є час. А у країни є достатньо грошей. І на те, щоб витрачати їх неефективно. І для того, щоб терпіти низьке економічне зростання, адже інвестицій не буде, поки такі, як Семочко, ходять на роботу. А без інвестицій не буде зростання економіки, навіть якщо хтось обіцяє, що можна просто надрукувати гроші й запустити процес. Нізя.

Головне, що виборцю все одно, працює чи не працює Семочко. Виборцю можна продати, що листоноші продовжують ходити по домівках і розносити гроші. Адже Семочко ніяк не впливає на зону комфорту бабусі, яка голосує. А листоноша впливає. Листоноша важливий для бабусі. А Семочко важливий для президента. Для того, аби президент залишався у своїй зоні комфорту. І всі щасливі. Правда?

Джерело: Сергій Фурса / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора